Зміст
  • Сватання на Гаврилівці
  • Карасики
  • Люте купання
  • Любовний лицарський роман
  • Прослуховування
  • Хазяїн
  • Як жаба літала…
  • Авада Кедавра
  • Коти проти собак
  • Мої уроки російської мови
  • Театрал
  • Марчендайзер-шоу
  • Блохогінне
  • Морський бій
  • Крілики
  • Я і мій зоопарк
  • Перший холодець
  • Батьківські турботи
  • Перейменування
  • Зая
  • Я шукаю роботу
  • Правила дорожнього руху
  • Екологічна пісня
  • Пригоди котика Мікоша
  • Сільодочка
  • Морський етюд
  • Хрещенське диво
  • Майстер йога
  • Я, вогонь і відьма
  • Жах на крилах ночі
  • Карантин
  • Уроки української літератури.
  • Казкові плани на життя
  • Внутрімишечно
  • Свято осені
  • Ячмінь
  • Мандибурка
  • Коротка історія морської хвороби
  • Какулєни зранку
  • Вхід в метро
  • Домострой
  • Статеве дозрівання
  • Воротар села
  • Скидка
  • Ромашковий чай
  • Любов і видра
  • Кілька в томаті
  • Хорор
  • Чикачка
  • Цар Салтан
  • Пізанська вежа
  • Мурзік і Гулічка
  • Печера кохання
  • Алергія і коронавірус
  • Справедливість
  • Курка з удочкою
  • Зірка барахолки
  • Доктор філософії
  • Няньки і собака Пірат
  • Морські делікатеси
  • Огірки і коти
  • Як я вмощувався на роботу
  • Життя vs анекдот
  • Ковбой
  • Правда та кривда
  • Мої конкуренти
  • Батьківські збори
  • Дитячий спогад або мами мене зрозуміють….
  • Складності входу і виходу
  • Порода
  • Гарний день
  • Мрія
  • Замок на роті
  • Чорноморські сценки
  • Знайомство з грибами
  • Бета-рідер нещасний
  • Колискова
  • Як правильно рὸжиться
  • А я котик, в мене лапки…
  • Як я був конем...
  • Відьомське коло
  • Як я рожав
  • Накарачки
  • Ангел і потяг
  • Щмас
  • Роздягальня
  • Волейбол
  • На кукан
  • Укушений
  • Ностальжі або трохи з життя молодих коней.
  • Чайна церемонія
  • ПЛР і я
  • Мовчання стоматолога
  • Як мене переїхала машина
  • Побачити за вікном
  • Домашні яйця
  • На краю промзони
  • Я і леді
  • Трамплін, любов і копчик
  • Тиха історія про велику любов
  • Новорічна казка за дуже знайомими мотивами
  • Бустеризація
  • Опасності нєт!
  • Злочин і кара
  • Ударений
  • Тероборона. Бекграунд бійця.
  • Стільчик у Львові
  • Хіть декомунізації
  • Постановка діагнозу
  • Сірожа і глухота
  • Потойбіччя уроків онлайн
  • Коти також люди
  • Львівські перці
  • Я і моя сваха
  • Синя чашка
  • Заводський брак
  • На рибу
  • Як я українізовував мочалку
  • Хлібороби і зємлєдєльци
  • Підозрюваний
  • Вечірня казка
  • Мокра земля
  • Дороги, які не обирають.
  • Мої діалекти
  • Практика ймовірності
  • Дуже здорове харчування
  • Чорноморський гарбуз
  • Найцінніше
  • Штєц
  • Я, юристи та Арчі
  • Злигодні перекладу
  • Реактивність
  • Мої спортсмени
  • Світлі будні ютуберів
  • Страсті за бібліотекою
  • Любов і голуби. І гроші
  • Горенько мені
  • Стільчик у Львові

    В мене дуже хазяйська теща, яка мала величезні, “кубинські” мішки з-під тростинного цукру. Виходить такий, знаєте, добренний мішок з картоплею, котрий як покладеш на коняку, то вона зразу на задні ноги припадає. І сидить тоя бідна конячина, як котик. Очима лупа.

    А оскільки коней у тещі не було, то клала вона з прибором ці мішки на любих зятів. На мене з другим Сірожою. З тих пір у нас із ним здорові очі і покручені хребти.

    Плюс ситуації у тому, що наразі я не беру важкого в руки і боюсь поїздів. Бо там завжди знаходиться гарна пані, яка просить помогти підняти у вагон її сумучку кілограм на п'ятдесят. Я червонію, мекаю і безпомічно озираюсь навколо. Адже, незважаючи на двометровий зріст, точно знаю, що заклинить мені спину ця сумочка. Ох заклинить. Крабом розчепіреним у дверному проході. Будуть, як завжди, командира поїзда викликать.

    Біда ще в тому, що ця моя гірлянда хребтових інтрузій і протрузій клиниться і просто так. Ото якось невдало потягнувся за зубною щіткою, так жінка насилу з ванни видерла. Зав'язала шнурки на туфлях і на роботу спровадила. Щоб спину було за що лікувати.

    Так і ходив роботою, наче кілок ковтнув. На зустрічне здрастє всім тілом повертався і косив червоним оком, бо шия не поверталась. Як казала моя колежанка Жанна, Сергій Миколайович, Ви такий високомєрний!

    Набута пихатість вплинула і на воєнкомат, бо там мене без зайвих розмов списали в утильсировину. На деталі. Тоді не взяли гріха на душу, а зараз і поготів посилають за кораблем.

    В Києві я рятувався походами до мануальщика Полякова Василя Васильовича. Який, хай вічно тривають його дні, майстерно намагався привести мій скелет в цілому і хребет зокрема до якогось більш-менш пристойного вигляду. Щоб перед людьми не було стидно. Дуже помагало, поки мене чорти не понесли в Чорноморськ.

    Там кілька разів клинило, поки нарешті в автодорі мене не посадовили на найдешевший стільчик. Такі ще часто в різних конференц-залах ставлять. Стільчик виявився цілющим. Експериментально встановив, що якщо на ньому крутнутися вправо-вліво, то мій хребет тріщить як зараза і хребці стають на місце.

    Після цього наукового відкриття на роботу ходив як у масажний салон. А вони, представляєте, ще й гроші мені платили.

    Клята війна закинула до Львова, де довелось спати на різних поверхнях, нерівних або твердих. І спина не забарилась. Повернувся незручно за кавою, та так і застиг живим монументом. Дітям довелось стіл переставляти, щоб хоч якось мене у куток запхнути. Де б котам не заважав.

    Здатність до руху повернулась за кілька днів і я поковиляв містом Лева в пошуках цілющого стільчика. Видно в бога угодний, бо знайшов у аптеці — на ньому людям колись безкоштовно міряли тиск. Тонометра вже не було, а стільчик ще стояв. Мене ждав.

    Як на зло, покупців в аптеці не було, тож цілих три продавчині мали нещастя спостерігати за моїми діяннями. Злодійкувато озираючись, я мовчки заскочив на стільчик. Продавчині завмерли. Я обняв ногами задні ніжки і повернувся до упору вправо. Голосно хруснуло і писок вперся в плакат “Гіпертонія — тихий убивця”. Будучи гіпертоніком, відсахнувся від цього прогнозу різко вліво. Від нового тріску віддало в голову, а мордяка тепер втислась в агітку “Лікуй геморой без операції!”.

    Боже як мене попустило! Радісно скочив на чотири копита і кинувся з аптеки. Остовпілим продавчиням нічого пояснювать не став. Пожалів. Занадто молоді, щоб слухать маячню про ортопедичний стільчик.

    А це ж вони ще не бачили, як моя теща вправляє собі пахову грижу, яку заробила тими ж кубинськими мішками. Пряма мова: Оце доню як прихопить, то аж в очах темно. І добре, якщо лавочка рядом. То я собі на неї лягаю боком і засовую собі все взад. А як лавочки нема, то отак прямо на асфальт приходиться лягать.

    Ще жалілась, що перехожі дуже нєрвні. А я так собі думаю, що часто добить хотіли. Щоб не мучилась.

    І я їх розумію, бо сам з дружиною учора йшов тихою львівською вуличкою, а назустріч дядько кульгав. За кілька метрів чолов'яга раптом робить вихиляс правим поліном, потім лівим і бухається переді мною навколішки. За мить зривається на ноги і вже рівненько біжить собі далі.

    Незворушно продовжуємо ходу, а на моєму обличчі блукає загадкова посмішка Джоконди. Яку помічає кохана і різко зупиняється. Смикає за руку, розвертаючи до себе і ревниво прищурюється:

    - Ти ж не думаєш, що це він тобі поклони бив?

    Я лякаюсь і часто-часто заперечливо матиляю головою. Нє, ти шо, то він собі коліна вправляв. Я в курсі.

    І човгаєм далі. По всяк випадок витираю мрійливу посмішку. І тихо багатію від думки — а може таки мені кланявся? Я ж такий красівий. Рівний...

    П.С. Слава Україні і смерть ворогам!

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Сергій Волошин
    20.05.2022 22:09
    До частини "Стільчик у Львові"
    Дякую! Також дуже радий вашій появі, що, мабуть, також означає, що Ви у відносній безпеці. Як і всі в Україні.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше