Другі Оповідки

Кум подзвонив Сірожі 30 грудня і спитав як у того діла. Кінчається рік, а ощущєнія Нового року немає - тоскно відповів Сірожа. Задовбало все.

От і я про те, оживився кум, який працював на минулій Сірожиній роботі. Кидай оте все і бігом давай до нас. На корпоратив. Гострі ощущєнія гарантую!

Саме в цьому кум і підманув. Бо вже через три години старих друзів, гарних напоїв і ностальгічних настроїв Сірожа втратив людську подобу, моральні принципи і будь-які ощущєнія.

За своїм фізіологічним станом кум перебував недалеко, але пригадав характер своєї куми, а Сірожиної жінки. І гранично ясно усвідомив, що він в отвєті за того, кого напоїв. Трошки протверезівши з переляку, взяв на себе труд доставити нещасне тіло Сірожи додому. Під ялинку.

Органи чуття Сірожи вмикались хаотично, як зараз кажуть - рандомно. Сліпучі кадри його життя спалахували в режимі нон-стоп. Ось він заходить у ліфт зі снігурочками, ось ковзається на засніженій автобусній зупинці, ось колишиться у теплому авто з таксистом, який переживає чи він не стругне, ось гаряче обнімає мерзлий стовп, а ось уже лежить, розкинувши руки на асфальті, і дивиться в небо. Звідки так грайливо підморгують зимові зірки…

Кум зробив неможливе. Тобто приволік Сірожу в його під’їзд і припер до самісіньких дверей його, як він думав, квартири. Його помилка була незначною. За таке навіть бали не знижують. Тільки й того, що двері були сусідські. Сірожиного кума зрозуміть і простить можна. Він обґрунтовано боявся того, що попаде під руки куми і не став дожидаться її новорічних привітань. Лишень привідкрив двері, підштовхнув тіло Сірожи в квартиру і притьмом щез. Випарувався. Хай уже завтра спасибі скаже.

Новітня історія могла піти іншим, легшим, шляхом, якби сусідка Люся замкнула свої двері. А так виходить, що прийшовши з двома торбами і з двома ж дітьми, закрутилась, замучилась і не замкнула. До того всього нещастя ще й злочинно завіялась в дальню кімнату.

Все це дозволило тілу Сірожі прямо з морозу, тихо і безкарно потрапити в сусідський коридор. Вдихнути родинне тепло, кухонні аромати, домашній затишок і нечутно повалитись на підлогу. Як ото мішок з ярою пшеницею і без всяких тобі ощущєній. Виключився.

Сірожин сусід Вітя бадьоро рухався морозною вулицею додому після свого корпоративу. Був він у стані зміненої свідомості, або ж, як кажуть у народі, як земля. Ішов на самих лише древніх інстинктах. Які підказували дорогу і просили до батечка зайти в хату по тихому. Бо там жінка.

Це йому майже вдалося. Беззвучно відімкнув незачинені двері і обережно ступив на рідну підлогу коридору. Світло вмикать не став і від того далі не получилось. Зачепився за Сірожу під ногами і з гуркотом завалився на нього.

Сусідка Люся вибігла на цей ґвалт і натурально остовпіла. І було від чого остовпіти! Її ненаглядний з безтямним поглядом звивався на якомусь мужику в її ж коридорі. І, більше того, п’яно у когось допитувався, що цей педераст тут робить.

Який із двох? Видихнула Люся, але питання зависло в повітрі. Бо древні інстинкти і домашній затишок дуже вчасно відрубили Вітю від навколишнього і такого страшного світу.

Через півгодини відчайдушних перевертань, биття і струшувань важкезних нерухомих тіл у природі, Люся змушена була погодитись, що це таки педерасти. Ба більше. Один із них був надійно ідентифікований як сусід Сірожа.

В половині першого ночі Сірожина дружина не могла знайти собі місця. Її, бачте, мучило одвічне питання - де шляється той козел? Нарешті довгоочікувана відповідь лунко затарабанила у двері. Розхристана і підозріло розпашіла сусідка Люся, на яку таки заглядався її козел, з порогу вибила підлогу із-під ніг:

- Що в мене робить твій педераст?

Друзі! Спробуйте вдуматись у це багатошарове питання! Бо Сірожина жінка не вдумувалась, а якось зразу здогадалась про кого мова. Після чого її губи перетворились на тоненькі ниточки і з під них загрозливо зазміїлось:

- Вот імєнно! Що це він у ТЕБЕ інтєрєсно робить в дванадцять годин ночі?!!!

А вже 31 грудня Сірожа кульгав в Сільпо за майонезом. Як мілєнькій. І, главне, по вінця повний справжніх новорічних ощущєній!

П.С. Вічна слава героям новорічних корпоративів, які здатні логічно несуперечливо пояснити своє вчорашнє! Сірожа і Вітя, наприклад, не змогли…