Другі Оповідки

Сиджу на пляжі в білому дерев’яному будуарчику. Втикаю в море. В сезон це були місця для віпів, а зараз для типів. На манір мене. Безробітного фанатика осіннього моря.

Але скнів не довго. З морської піни випнулись дві афродіти років шестидесяти. І зробили мені потужне дефіле до сусіднього будуару. По дорозі обдавши пахощами місцевої мадери. Внюхався і позаздрив - наші пані гарно п’яні. Дивуюсь чого не потопилися. Точно медузи конкуренток випхнули.

Пройшли мовчки і мовчки всілися. Ні пари з вуст. Глянув краєм ока – стирчать рівно, наче кілків наковталися. Не ворушаться. І, главне, мовчать.

Я ще подумав, хоч би їх не вирвало, як моя жінка прийде. Не знав, що вони так до концерту готовляться. І тут, раптом, як стій та дивись, одна як влупить на весь пляж а капела:

- Нє рубітє мужикі, нє рубітє!

І замовкла каменем, рядок пісні прокричавши.

У мене від такого соло останні коси сторч. А особливо від тиші, що опісля запала. Може показалось? Та ні, он чайки з собаками врозтіч кинулися. Не встиг отямиться, як повторно мокрим рядном накрило:

- Нє рубітє мужикі, нє рубітє!!!!

Але тут вже і друга підключилась. Відчула небога, що інструментального супроводу не хватає. Тож добавила як могла:

- Ла-лааа, ла-ла-ла!!!

І знову завмерли. Наче хто виключив. Слова забули?

Я, не криючись, розглядаю їх злякано, а їм хоч би що. Ноль вніманія на мене. Помовчали і за кілька хвилин заново дуетом:

- Нє рубітє мужикі, нє рубітє!!!!

- Ла-лааа, ла-ла-ла!!!

І мовчок. Як мову відняло після цього страшного рядка.

Там ще зі слухом величезна проблема була. На що я безнадійний у цьому питанні і то почув, чого мужики їх порубати хочуть.

Ще тільки три таких періодичних виступлєнія зміг видержати. Жінка надійшла, а я вже з речами – на вихід. Забери, кажу, серденько звідси, бо від такого Разторгуєва мене зараз знудить. Прямо на оцей білий будуар. По любе.

Кохана очима того Разторгуєва шукає, а вони їй з розмаху з двох горлянок як дадуть:

- Нє рубітє мужикі, нє рубітє!!!!

- Ла-лааа, ла-ла-ла!!!

І знову як заціпило. З моєю дружиною включно. Але їй то що. Перший раз кавер прослухала. Стоїть собі просто стовпом онімілим, а в мене вже кров з вух капать збирається.

І тут, на щастя, у нашому концерті по заявкам збій трапився. Афродіти, звичайно, вшкварили ще разочок:

- Нє рубітє мужикі, нє рубітє!!!!

- Ла-лааа, ла-ла-ла!!!

Але та, що зі словами була, зненацька прозою продовжила:

- Дааааааа… Сільна пєсня…

Пауза. Гірко зітхнула:

- Говорят ім нє рубітє, а оні рубят і рубят. ДєрєвА! Всьо, сукі, вирубілі…- тут вона голосно гикнула і від того її погляд упав на море. Махнула безнадійно рукою хвилям навздогін:

- І морє заср@лі...