Другі Оповідки

(Увага! В тексті присутній надмірний натуралізм прикрих подробиць життя! Космічним душам бажано не читати!)

Постійно медитую над собою, щоби не впадать в шаленство при згадці про русню. Стидно сказать, але вмить наливаюсь гнівом і починаю натхненно матюкатися. Тобто, робити єдине, чому гарно навчили в радянській армії. Яка була все-таки покращеним варіантом орди, що зараз шматує рідну Україну. На відміну від нинішніх орчих зграй, мені там хоча б потяг до здорового харчування прищепили.

Так вийшло, що я з дитинства був поганим до харчів. Все ото норовив коржиками перебитися. Радянська армія в темпі поправила цей недолік розвитку. Метод був простий. Весь курс молодого бійця мене тричі на день кормили теплою капустою та сірим напоєм. Який нахабно іменували чаєм. На обід додатково балували кислим щі. Сука.

Від цього асортименту став дуже зговірливим на їжу. Біда тільки, що їжі, власне, не було і я захотів жити. Як рядовий і комсомолець звернувся до бога зі слізним проханням не призивати на небеса так рано. Раба божого Сірожу. І Господь почув. Прийняв подобу пузатого прапорщика, який уточнив чи я точно Волошин і наказав слідувать за ним. Я й пішов слід у слід. Вальяжною ходою голодного вовка.

Спаситель підвів мене до столу, на якому мозолили очі чотири тарілки з манною кашею. З манною кашею, Карл!!! Перші дві миски я ковтнув не присідаючи! Аж заіскрило з-під зубів. Прапорщик заточився і заїкнувся було, що це на чотирьох. Я не став зупинятися і вилизав третю миску. Отець-командир остовпів. Так сяк отямившись, по-армійськи чітко повідомив мене, що так і бути, чоловічий статевий орган з тобою. Після чого благополучно пропав з виду. Я вдячно кивнув за новину і прикінчив четверту порцію.

Два дні поспіль, тричі на день, я жер манну кашу. Воскресав. На жаль, на третій день насилу відкачали від капустяної дієти того другого Волошина. Справжнього дієтика. А мене прокляли самозванцем і з ганьбою повернули в капустяне пекло.

З тих пір я впиваюсь повагою до здорового харчування. І навіть недавній інцидент з Михаличем, знайомим фельдшером швидкої, не похитнув цієї святої віри. Чого не скажеш про самого Михалича.

Він, бідний, уже місяць обдумує своє неоковирне життя після виклику на отруєння. Тоді диспетчери попередили бригаду швидкої, що нездужий абонент схоже отруївся. Але побачене перевершило найбільш оптимістичні сподівання бригади швидкої допомоги. Клієнт блідо-зеленого кольору активно марив з галюцинаціями, перебував у стані активного помішання і безперестанно смикався усіма частинами тіла з пикою включно.

Насичена блювотинням атмосфера квартири вимагала рішучих дій. Оскільки слабий переміщався в просторі виключно повзком, то лікар з Михаличем з розгону кинулись пакувати його на ноші. Не встановивши з болящим голосового контакту, спітнілий лікар поцікавився у його дружини, що цей вилупок їв.

У відповідь жінка з дуже великими очима заголосила, що її чоловік за здорове харчування. Їсть усе вкрай корисне і взагалі веган. Той засвідчив сказане цівкою рожевої піни з рота і хвицьнув Михалича коліном у ніс. Михалич заклявся їсти овочеві салати.

Доктор ривком зафіксував тулуб отруєного і осатаніло визвірився, щоб дали весь список цих корисних харчів. Почервоніла жінка з дуже великими очима одразу пригадала ще про мухомори з Аліекспресу і принесла блискучу упаковку в червоних кольорах. Яка криком кричала про потужний імунітет, гарний сон та підвищену потенцію з лібідо. По отруєному хвилями пішли судоми. Отетерілий Михалич тоскно провів їх поглядом і подумки простився з власним лібідо. Та хай вона сказиться, щоб потім так мучиться.

Здавши нарешті грибаря в стаціонар, фельдшер з лікарем повільно приходили в себе. В альтанці на лавочці. Михалич жадібно, одну за одною, смалив цигарки. Доктор на автоматі зауважив про шкідливість паління, тим більше такого швидкісного. Паління вбиває! На це Михалич особливо довго, з насолодою, затягнувся димом:

- Ага…канєшно. Ви мені, Петрович, ще про здорове харчування розкажіть…