Як мене переїхала машина
Саме перевели стрілки годинника і я затемна ломився з роботи до дому, до хати. Притьмом наблизився до вулиці Данченка в Чорноморську. По якій шумував густий потік машин, не випускаючи самотнього автомобіля з бічної вулички.
Я обережно поставив ногу на пішохідний перехід, сигналізуючи про своє гаряче бажання перетнути цю транспортну артерію. Переконавшись, що машини зліва виявили благородство і зупинились, я рушив з Богом по переходу. Вивертаючи голову направо, чи ж нема там якої небезпеки? Наївний…
В цей момент пані за кермом машини з бічної вулички необґрунтовано подумала, що це її пропускають вперед таку красіву. І з переможним криком «Їхххо» рвонула на той таки перехід.
Коли в десяти сантиметрах від вашого пуза раптово з’являється автомобіль, що навально рухається, це справляє незабутнє враження на вашу психіку. Вражений до краю, я заціпенів посеред переходу, лебедино змахуючи руками як на краю провалля. Панянка тим часом наїхала на мої ступні і зупинилась. Може відчула щось неладне на дорозі, а може їй просто подзвонили, хто його зна…
Думаю, мені можна простить, що я виявив кричущу непоштивість, перебуваючи під колесами. І голосно, навіть дуже голосно закричав питання водійці, яке у вільному перекладі на українську мову звучало як «Що Ви, досконала в своїй завершеності самице ньюфаундленда, робите? Га?».
Здригнувшись від мого крику, панянка з’їхала з моїх ніг. А потім, після недовгих роздумувань, взагалі чкурнула геть. Зблеску. Бо вічно ці мужлани на дорозі чіпляються…
Від отриманих емоцій я припустився величезної помилки. Треба було запам’ятати марку, колір і номер автівки, залучити свідків, які оторопіло спостерігали за моєю пригодою, спитати може в когось був відеореєстратор та негайно повідомити поліцію про збіглого порушника правил дорожнього руху. Всього цього я не зробив…
Натомість, з переляку, не чуючи ніг під собою, я почав уважно роздивлятись якого тепер розміру стали ці мої ноги. П’ятдесятого чи, не дай Боже, п’ятдесят другого? Повезло. Машина була не надто навороченою і туфлі фірми «Rieker» (рекомендую, німецька якість!) витримали її вагу. Залишився при своєму рідному сорок п’ятому розмірі. Тільки й того, що ноги оніміли на кілька годин…
Вдома дізнався, що жінка мене любить. Вона позеленіла від втраченої перспективи стати вдовою і почала тягти свого Сірожу в поліцію. Щоб безпремінно покарати ту падлюку, яка накинула око на її чоловіка. Насилу відбився аргументами, що поліції нема про що повідомлять. Адже з доказів ДТП в мене тільки сліди протекторів на туфлях. А це дурня, а не докази. Може, мені наравиться під колеса машин ноги засовувать…
Кохана скипіла, що дуже схоже, що мені не на ноги, а на голову наїхали і пожалілась про це сину. Той висловив щире здивування, що з моєї, в принципі недурної голови, вивітрились такі елементарні розумові здібності. Може, все-таки, хоч щось про ту машину пам’ятаєш?
Я огризнувся, що не вивітрились, а їх вичавили. І то ще всім добре, що з мене вичавили тільки думки, а не щось гірше. Щодо машини, то пам’ятаю лишень букву У на задньому склі. Бачиш, пані чесно мене поінформувала, що вона убивця.
Син попросив не вантажити його старими анекдотами-баянами і довів до мого відома, що через мою знижену соціальну відповідальність Чорноморськом безкарно вештається маніячка на машині і ще невідомо скількох нещасних вона скалічить чи вб’є. Тобі, папа, має бути стидно!
Наступного ранку на роботі похмуро обдумував пропозицію керівництва подарувати мені світловідбиваючу жилетку з логотипом «Автодор», коли в кабінет заскочила юна колежанка. Хвалилась заламінованим новеньким, сьогодні вранці отриманим, посвідченням водія. Я чесно розділив з нею цю бурхливу радість та поцікавився про номер і колір її машини. Блаженно ворушачи пальцями ніг, почав акуратно записувати у робочому щоденнику – синенька, номер такий-то. Почув як збільшились її очі і, не відриваючись від письма, пояснив:
- А то де я потім буду тебе шукать?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!