Другі Оповідки

Якщо ви не знали, то після п’ятидесяти буває життя. На доказ цього Ганна Михайлівна та Юрій Петрович запланували собі романтичну вечірку на двох. Після трьох десятків років спільного життя у голову ще й не таке може стукнути.

Прикупили собі твердого сиру, винограду і червоного вина «Ведмежа кров». Як знали! Юрій Петрович взагалі знахабнів до краю і придбав трійко контрацептивів. Розгулялась, бачте, кров і фантазія.

Коли все урочисто тремтіло на столі, з’ясувалось, що нечистий десь взяв штопора. Не інакше чорти також паті організовували. В таких умовах Юрій Петрович вирішив показатися мужиком. І забити винний корок в пляшку, якщо він вже назовні не виходить.

Ганна Михайлівна мужньо тримала пляшку, а мужик забивав корок. У цій прекрасній комбінації пляшка виявилася слабким місцем і розлетілася в друзки. Забризкавши вином з кров’ю учасників вечірки. Кров на нашій сцені була не ведмежа. Вона появилася з пальчика Ганни Михайлівни, якого розрізало осколком пляшки. Отут, браття, романтика і закінчилася.

Вже дуже скоро Ганна Михайлівна з величезною марлевою балабухою замість пальця сиділа перед черговим травматологом. Поруч бліднів Юрій Петрович, який дорогою дізнався про себе багато нового.

Черговий травматолог Никоненко апатично слухав моторошну історію Ганни Михайлівни. Про вино і порізаний пальчик. Годину тому він зшив трьох розірваних в лахміття учасників ДТП. І наразі блаженно відпочивав під заколисуючу розповідь про пальчика. І розуміюче кивав головою.

Тим часом містом птахом летіла швидка. Такий собі слюсар Пантєлєєв скорочував свій путь залізничними коліями і зненацька вкоротив собі ноги. Це задрипаний радянський тепловоз ТГМ4 акуратно відрізав пантєлєєві ноги трохи вище колін.

Фельдшер швидкої їхав і думав, як йому не повезло. В перший виїзд на новій роботі їхати до мужика навпіл. А лікарю швидкої під мелодію мигалки думалось, як сьогодні повезло. Мужик навпіл якраз дуже підходить для оцінки на що вартий новачок-фельдшер. І чи можна на нього буде покластися в недобрій ситуації. А санітар Коля думав, що вчора йому не повезло із Свєткою.

Ми счас клієнта упакуєм, а ти принеси ноги! Лікар вмів і любив дати чітке доручення. Фельдшер побілів, ковтнув трохи неба і пішов за ногами. Взяв обидві під ліву руку, щоб правиця залишилась вільною. Мало лі шо, тут повно тепловозів. Лікар вдоволено примружився – нормальний пацан, буде діло.

Фельдшер дивився на пакування мужика навпіл та думав про минущість життя. І ще про гарний смак Пантєлєва. От вмів той вибирати джинси та кросовки!

Черговий травматолог Никоненко майже розмотав балабуху Ганни Михайлівни, коли з гуркотом розчахнулись двері в приймальне відділення. Заляпані кров’ю лікар і санітар внесли половину Пантєлєєва. Травматолог мовчки зітхнув, кивком голови показав куди нести і продовжив розмотувати балабуху. Сантиметр пальчика Ганни Михайлівни був нерівно розрізаний.

Вся ж Ганна Михайлівна встигла позеленіти від половини Пантєлєєва. А її романтІк, Юрій Петрович, так просто закам’янів від побаченого.

Фельдшер-новачок з ногами Пантєлєєва в руках з’явився у відділенні останнім акордом. Куди їх? Діловито спитав у травматолога, який раптом зацікавився барвами лиця Ганни Михайлівни.

Постав в отой куток!

Зомліла Ганна Михайлівна мішком сповзла зі стільця і лунко вдарилась лобом об плитку підлоги. Цей звук вивів з коматозу її чоловіка, романтичного Юрія Петровича. Який заходився метушитися навколо недвижимого тіла коханої.

Ганна Михайлівна вернулася на світ божий, вдихнувши на повні груди нашатирю. І тільки отямившись, зразу зробила офіційну заяву:

- Доктор! Ми, навєрно, в другий раз прийдемо!

П.С. Коли колеги Ганни Михайлівни цікавились походженням страхітливої гулі на лобі, вона незворушно відповідала, що це їй так повезло. Порізала пальчика. Всього-на-всього.