Доктор філософії
Василь Петрович, будучи при повному розумі, твердій пам'яті та без будь якого примусу ветераном української міліції, спитав, хто такий доктор філософії. Я злякався питання, але признався, що це типу кандидата наук. Тобто, дóцент? Уточнив Василь Петрович. Я не став лізти в подробиці і ствердно кивнув. Нууу, приблизно, плюс-мінус…
Ветеран вдоволено крекнув. Знав я одного дóцента… Тут чесні очі Петровича затягло солодкою паволокою. Коньяк пив як кінь. Не повіриш, Сірожа, - відрами. І мені з ним прийшлось…
В дев’яностих Василь Петрович працював начальником районного відділу міліції славного міста Києва. І якось він втомився дивитися на стелю. Пора її, небогу, підрихтувати.
Зайшов на сусідню стройку і в нього чарівним чином з’явилися матеріали на ремонт стелі. Скільки їх там треба, господі. Та що там матеріали, і «козел» знайшовся. Стіл такий, нашвидкуруч збитий, щоб до стелі дотягнутися.
Хотів було, щоб стелю відремонтував лейтенант Коля, але глянув на нього і передумав. Тріпнув головою і аж рукою відігнав видиво. Так і жди, що стеля явку з повинною напише.
Тож довелося в пошуках майстра дзвонити куму. А той зразу і порадив спеціаліста. Кандидата географіческіх наук, який у вільний від наукових досліджень час, робив прекрасні стелі. Бездоганні рівнини з точки зору географії.
Дивитися як роблять стелю набагато краще, ніж просто дивитися на стелю. Якби Василь Петрович знав, що таке нірвана, він був би там. Але начальство ніколи не спить і воно свавільно вирвало майора від споглядання вічності. Ану, мухою в главк!
Кандидат наук запевнив, що до вечора і сам управиться. Нема на що дивиться. Петрович з полегшенням побіг до машини і по дорозі крикнув лейтенанту Колі, щоб після роботи забрав «козла» з кабінету начальника.
Бо буде не гарно, якщо дерев’яне одоробло буде стоять під новою стелею.
Лейтенант Коля після роботи збирався пити пиво с пацанами і зовсім не збирався в цей час забирати козлів. Тому не став тягнути до вечірньої колізії, а пішов за козлом посеред білого дня. І дуже здивувався, коли побачив дві дивні новації в кабінеті начальника. Кандидата географічних наук, який заліз на страшнючий стіл.
Слава богу, Коля і миті не сумнівався, хто з цих новацій є козлом. Більше того, він вирішив зробити начальнику приємне і оформити козла документально. Як положено. Бонус.
Кандидат географічних наук одразу почав діяти Колі на нєрви. Спочатку козла не можна було видерти з кабінету. Потім він почав прикидатися кандидатом географічних наук. Далі просто обнаглів та стверджував, що робив стелю у Василя Петровича. Скатіна. Лейтенант аж упрів, поки добився чистосердечного признання в систематичній крадіжці будівельних матеріалів. Стільки часу потратив, аж руки заболіли. Насилу на пиво встиг, навіть перший бокал пропустив.
Василь Петрович страшно не любив службового недбальства. Тож вранці, побачивши «козла» в кабінеті, визвав лейтенанта Колю і спитав. Якого хрєна ти не забрав козла? Насправді, в зверненні начальника вигадливо сплелись нещасна мати Миколи та різні сексуальні збочення, але лейтенант зміст питання уловив. Нікак нєт. Лейтенант Коля вмів бути твердим. Козел в обезьяннику, чистосердечне признання є, відправляєм в СІЗО.
Зненацька Василь Петрович завив як поранений вепр. Він довго був у міліції і також зразу уловив страшний зміст відповіді лейтенанта Колі.
Кандидат географічних наук випив першу пляшку Закарпатського коньяку як стакан води у пустелі. Просто йому дуже хотілося пити. Є ще? Петрович підняв брови і за поважав майстра. Не переживай, канєшно є.
За таку гарну стелю нам гріх гарно не випити…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!