Другі Оповідки

Героїчним мамам присвячується.

Підніміть руки, хто змушував своїх дітей читати віршики на табуретці. Бац і одразу ліс рук. Правильно, діти завжди були нещасним способом реалізації власних амбіцій. Особливості національного катування. Не попреш.

Ви ж не думаєте, що я був батьком винятком? З якого б це дива. Тим більше, що в мене ще й хрещеник був підходящий для цього діла. Ото на Різдво йому і діставалось по повному.

Не встигне п’ятирічне дитя прийти, роздітися, а вже крьостному давай вірша вставляй. Тут гості як почули, всі бігом зі столу вискочили. Данила-хрещеника обступили. Обличчя розчулені поробили, посміхаються, а ну ж - утни.

Даня уваги злякався, хотів був розчинитися, але мама вчасно за руку смикнула. Ледь не відірвала. Будь хорошим хлопчиком, не видумуй. Дитина важко зітхнула і почала. Пушкін. Сказка о царє Салтанє. Так всі й засвітилися. Бурні овації, оплески та скоро принишкли. Слухають.

Трі дєвіци под окном

Прялі поздно вєчєрком…

І понеслося. Декламує Данило, аж заходиться. Емоційно, з ладом, до пуття. Всі зворушилися, сльози втирають, гарно так напам’ять розказує, що словами не передати.

Перші ознаки тривоги з’явилися на п’ятій хвилині. Бо майбутній князь Гвідон вже і коршуна пристрелив, а Даня і не думає зупинятися. Ріже так проникливо, що аж ой. Одна біда - довго, на столі ж стигне все на світі.

На двадцятій хвилині народ геть чогось посмутнішав, затих, оглядатися почав. Усміх оскал став нагадувати. А Данило читає захоплено і в вус не дує. Зовсім не видно, щоб щось забувся. І зупинить не виходить, бо педагогіка проти.

На тридцятій хвилині вже голубці зі столу прийшли. Замерзла горілка послала. Подивитися, що трапилося, чого не їдять. А тут все просто – Даня казку читає! А гості вже позеленіли. До куми вовками придивляються, з’їсти хочуть. Це ж треба було аж так на дитиною знущатися. Стільки вчить заставляти!

На сороковій хвилині другий кум в обморок упав. По стіні отак тихесенько мішком поповз, щоб юного читця не тривожити. Бо там якраз білка горіхи в золотій шкарлупі трощила. Не до кума було.

Даня показав прекрасний результат. Сорок три хвилини і п’ятдесят одна секунда чистого часу. Браво!

Поки пришиблені гості мовчки сушили грішну воду великими ковтками, я на кухні куму зажав. Що ти над дитиною здіваєшся?

- Навіть не думала! В мене роботи по горло. Вгору не глянеш. То я йому платівку включила, він і вспокоюється. Так за місяць і вивчив напам’ять, слухаючи. Може й часто включаю, але ти навіть не представляєш, скільки можна всього зробити за сорок минут в день!