Какулєни зранку
Що може бути краще ніж сидіти на горбочку перед вранішнім морем, над яким тільки-тільки спинається сонце? Сидіти та тримати в руках горнятко вогнистої, неймовірно запашної кави.
Вмостившись якнайзручніше, вдихнути на всі груди прохолодного морського духу і зробити перший, обпікаючий ковток….
Приблизно так подумала Злата, спостерігши глибоким ранком свою сусідку по морському відпочинку. Яка молитовно застигла на горбочку перед морем з горнятком в обох руках. Лєна відверто непристойно кайфувала у всіх на очах.
Злата уявила собі запах тієї свіжозмеленої кави і ноги в неї по зрадницьки підкосилися. Впору виниклий Сєрьога ледь встиг підхопити напівзомлілу дружину.
- Хочу как у Лєни…- прошепотіла вдячна кохана і кивнула в бік сусідки.
Сонний Сєрьога до цього ранку не знав про існування какулєнів і трохи стурбовано прошепотів у відповідь:
- В смислі?
- Що тут непонятного? – тепло посміхнулась Злата і ще раз кивнула на сусідку, - я хочу как у Лєни.
Сєрьога уважно глянув на Лєну, подумки схвалив її бойові параметри, але розгубився, що саме з них називається какулєнами. Також нерозуміння посилювалося тим науковим фактом, що у самої Злати були вкрай прекрасні какулєни. Щоб вони не означали. Нащо нам ще?
- Киця, може не треба? – обережно простогнав Сєрьога, подумавши скільки це коштує, - ти й так у мене дуже класна.
- Що значить не треба? – Злата здивовано підвела брови, - ти глянь, як вона п’є! Больно дивиться, так хочеться!
Сєрьогі було не тільки больно дивитися, а і слухать таке спросоння. Добре, що Злата вчасно змилувалась:
- Так ти зробиш мені кави? Як оно у Лєни?
Яскравим спалахом прийшло розуміння, що таке «как у Лєни» і просвітлілий Сєрьога кинувся до сусідки уточнити вид кави. Щоб уже напевне зробити дружині «как у Лєни».
- Біжиш кудись такого прекрасного ранку? – не відриваючись од горнятка, томно і страшно повільно поцікавилась Лєна у захеканого Сєрьоги.
- Та оце хотів узнать, що за каву ти п’єш.
Лєна спочатку важко задумалась, а потім ще довго фокусувала щасливо розсіяний погляд на сусідові:
- Кава? Нє. Мені кави не можна. Доктор запрєтив. Потім праве око сіпається, – вона хитнула горнятком та з насолодою відпила рідини, яка червоним окрасила її видатні губи, - тож я винчиком зранку балуюсь. Будеш?
За кілька хвилин до своєї дружини на горбочку перед морем урочисто підплив Сєрьога з горнятком червого сухого вина на підносику.
- Що це? – Злата марно намагалась вловити довгоочікуваний аромат кави.
- Какулєни! – Сєрьога граційно вклонився коханій.
- Точно?- вперто не йняла віри благовірна.
- Сто процентів! – цього ранку Сєрьога був впевнений у собі, як ніколи раніше.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!