Другі Оповідки

Праця в автодорі розширила мою свідомість і збагатила світогляд. І це стосується не лише марок гарячого асфальту і світських манер дорожніх робітників. Ні, йдеться про фундаментальні речі. Про роль дороги в житті народу. Бо це тільки в Мордорі дорога є основною бідою. В Україні ж це Шлях. Велике будівництво. Дао. Гостинець з лікувальними властивостями.

Якраз щодо цілющих ознак українського шляху не дасть збрехати бригада швидкої допомоги з міста N. Яка вихопилась на терміновий виклик до джерела безперервного і незбагненного виття. Диспетчер так і сказала – пацієнт виє, а про що і нащо зрозуміть не вдалося.

Вже на місці серед ночі діагностували вивих плеча у побілілого від болю Толіка. Поцікавилися де і як це трапилось. Толік просичав, що в ліжку, коли спав. Лікар і фельдшер синхронно і зацікавлено глянули на дружину потерпілого. Ну, щоб краще уявити собі те спання.

Перехопивши підозрілий погляд лікарів Толік знову засичав, що нічого такого не було, а просто уві сні невдобно повернувся. Скуйовджена жінка в рожевому халаті залізно підтвердила свідчення травмованого. Я б точно відчула, якби що.

Лікар здвигнув плечима, типу це ваші справи. Вколов знеболювальне і постановив рушати в травпункт, де спеціаліст вставить руку на місце. І швидше, бо вже й так все набрякле до біса.

Так Васильович, водій швидкої, звично отримав два несумісних завдання – їхати швидко і їхати по нашій дорозі. Треба було вибирати і оскільки Толік сильно стогнав на нєрви, то Васильович вирішив поїхати швидко. По нашій дорозі. Про яку в автодорі писали страшне. Спостерігається тріщинуватість, просідання покриття, підвищена ямковість та вибоїни різної форми, глибини та розміру.

Боже, як їх матиляло! Водій щосили тримався за кермо, щоб не випасти з кабіни. Лікар намагався не пошкодити собою скло дорогого автомобіля, а довготелесий фельдшер як міг, так і ухилявся від стелі. А що Толік? Толік може з півдороги зацьковано скавчав, а потім раптом став проявляти ознаки боротьби за життя.

Справжній же сюрприз стався на майданчику коло травмпункту. Бо розпатланий, але помітно звеселілий Толік виявив себе джентльменом. Радісно повідомив докторам, які обережно ногами намацували землю, що його рука по дорозі вправилась. Спасіба. Тицьнув ошалілим ескулапам двухсотку і сказав, що додому добереться сам. Пішком. І зранку до хірурга також пішком піде. Це вже щоб вивихи його оминали. Та й пішов собі.

Лікар швидкої замислено допалював цигарку на ганку, коли з’явився заспаний черговий хірург з травмпункту. Ну, де той ваш клієнт з плечем? Лікар здригнувся від несподіванки, потім оговтався і вже повільно загасив недопалок:

- Розслабся, колєга, ми його нашою дорогою вправили!