Другі Оповідки

Погожого липневого дня 1980 року я з сусідським хлопцем ловили рибу. Власне, ми її ловили приблизно двадцять п’ятий день. Так вийшло, що того жаркого літа нам набридло просто купатися і ми, змайструвавши невелику сітку, цілісінькими днями мокли в навколишніх водоймах.

Наші мами відчайдушно мріяли про затяжні дощі, бо, вибачте на слові, задовбалися кожен божий день чистити рибу. ЇЇ було не надто багато, але вона була щодня. Добре, хоч кіт Мікош і собака Чарлік всіляко підтримували мої риболовецькі починання. За що й отримували гарну платню пічкурами.

Того дня десь далеко в Москві вирувала Олімпіада, а нас нечиста сила занесла на покинутий піщаний кар’єр, на дні якого розкинулося невелике озеро. Перший же підйом сітки подарував нам безліч малесенької рибки, схожої на кільку або тюльку. Тільки меншої.

Рішення прилетіло блискавично. Ура! Сьогодні будемо робити кільку в томаті. Треба набрати побільше, щоб на зиму хватило. В скаженому мисливському угарі наловили два десятилітрових відра, яких насилу доперли до дому.

А ось дома наш ентузіазм почав згасати. Сірожа, а ти знаєш як робити кільку в томаті? Це вже сусід Віталік стривожився. У відповідь я почав непевним поглядом гіпнотизувати відро і Віталік розчаровано сказав, що йому все понятно. Я промимрив, що може треба якось почистить спочатку?

Віталік перелякано глянув на відро рибки меншої за тюльку і висловився в тому плані, що хай краще його самого законсервують в томаті, ніж оце чистить. Правда висловився набагато гіршими словами, яких набрався у старших хлопців. Але я однаково поняв, що він мав на увазі.

І приблизно здогадався, яких саме слів може вжити моя мама, побачивши якої зарази і скільки треба чистить сьогодні. Від прекрасного майбутнього засмоктало під ложечкою.

І саме в цей момент до відра з рибою обережно, боком наблизилась курка. Чим вона гірше Чарліка? Подумав між важкими роздумами про консервне виробництво. Знічев’я швиргонув їй нещасну рибинку.

Матір божа! Курка щось гортанно вигукнула і ковтонула рибинку ще в повітрі. Тільки іскри з дзьоба сипонули. ЇЇ дикий викрик явно означав загальний збір, бо буквально за мить все куряче поголів’я на чолі з півнем Пєтькою тупцювалося півколом біля мене. «Сірожа, дай нам риби!!!» хором заскандували кури. Я гранично ясно відчув, що зараз мене зжеруть разом з відром. Захищаючись, сипнув жменю риби в курячий натовп. Подвір’я вибухнуло курми.

Через секунду на місці жмені риби жалібно димівся асфальт, а пернаті, як по команді, знову запитально повернули голови до мене.

На дикий лемент примчав Віталік. Дивись! Я торжествуючи набрав дві жмені риби і кинув несучкам межи очі. Подвір’я знову рвонуло пір’ям і курями. Товариш-риболов вирячив очі і задком метнувся на свій двір. Майже одразу там також здійнявся моторошний ґвалт.

На хрін мені та тюлька в томаті? Яйцями доженуся. Я остаточно вспокоївся і вивернув відро риби під курячі пазурі. Риби було до чорта, а бісові курки ніяк не могли зупинитися. І клювали, дзьовбали, довбали…

А тепер, мої любі мами, які читають разом з дітьми, дайте відповідь на таке просте питання. Що буває з курми, якщо їх по вінця накормити рибою? Вкриються лускою? Навчаться плавати? Чи, може, знесуть яйця у формі риби?

Нізащо не здогадаєтеся! Про таке Вам не напишуть у Ваших розумних книжках. Тому що божевільні кури почнуть давитися, конати і битися в агонії! Саме такий жах розгортався перед моїми вилупленими очима. Кури почали свавільно валитися з ніг, вкривати подвір’я крилами і дрібно смикатися ногами. Півень Пєтька обперся крилом об стовпчик і натхненно блював рибою в малину. Через декілька хвилин подвір’я вкрилося курями в страшно неприродних позах і в кожної з рота стирчала рибинка. Мать би її в дихало.

Сірожа, нам пиндець! Білий як стіна Віталік майстерно стисло змалював перспективу на вечір. Я вперше дізнався, що таке транс і почав молитися небу. Бо ж бога тоді ще не було. О великі небеса, сотворіть чудо, хай ці паскуди оживуть!

Чудо сотворила моя мати. Ви помітили, як вчасно вміють з’являтися наші пречудесні мами? Я ще продовжував стовбичити соляним стовпом посеред подвір’я, на якому вибухнула птахофабрика з рибоконсервним заводом, а матінка вже діловито ламала нижню гілляку антоновки.

Не подумайте, моя мати завжди послідовно виступала проти насильницьких методів виховання. Але коли у вас одним махом кінчають всіх курей на господарстві, то навіть у святого здадуть нєрви. Вам на замітку маю сказати, що яблуневі гілляки зовсім не годящі для виховання. Крихкі занадто. Мати тільки й встигла, що рибу і кури мені пригадати, а гілляка вже розлетілася вщент після якихось двох нещасних ударів нижче спини.

Але все рівно це було чудо в чистому вигляді, бо не встигла нагрітися вода для термінового патрання передчасно померлих, як кури воскресли! Отак взяли і пішли! Заточуючись, спотикаючись, але попленталися в курник.

Окріп ще та мотивація! Я ж насилу втримався, що не цілувати їх всюди.

Збирався написати в «Юний натураліст» про цілющі властивості яблуневих гілляк, але Віталік відговорив. Його, бачте, товкли віником, а ефект виявився аналогічним. Кури ожили!

Сірожа, повір, про чудотворні властивості віника і так усі знають!