Другі Оповідки

(Увага! Присутні натуралістичні зображення дійсності. Трепетним не читати!)

В мене тонка душевна організація і через це я ніколи не робив уколів людям. Категорично. І ось так трапилось, що одеська, прости мене господи, клініка виправила цей прикрий недолік моєї конструкції. Коригування сталося, коли моя дружина доходилась таки до хірургічного втручання.

Попутно з’ясувалось, що зараз лікують по новому. Малоінвазивно. Тобто спочатку тебе ріжуть лазером, потім ти півтори години відходиш, а вже потім тобі заглядають в очі. Як боксеру після нокауту. Не знаю точно, що лікарі бачать в тих очах, але в результаті дають копняка під зад. І все – вільна каса. Плюс не задавай дурних питань. Приходь завтра. Так і буть, один раз перев’яжемо.

Добре, що син з невісточкою саме дременули з одеської квартири на якийсь фестиваль. Було де ніч пересидіти. Тож ми бігом до них на таксі. Свій фестиваль організовувать. Післяопераційний. Поки на четвертий поверх пішком добрались, то якраз натхнення для празника і появилось.

Але жінка терпляча як усі жінки. Лежала і мовчки терпіла. Біль, мене красівого і свою паскудну жисть. Мордувалася до десятої вечора. А тоді застогнала. Давай, Сірожа, уколюй знеболювальне. І да - в попу, бо сама вона і настає.

Спочатку я хотів просто впасти в обморок. Потім кудись, вибачте, накласти розпачу. Однак жінка застопорила. Не вздумай, каже, стерво, в дитячій квартирі. Чого ти смикаєшся, що тобі так страшно? Хочеш про це поговорить? Це вже вона як психолог у художника спитала.

Боюсь, кажу, голку шприца об твою кістку зламати. Тут уже вона чуть в обморок не сходила. А ще можу, якщо хочеш, тобі в нерв попасти. Будеш потім все життя ногу волочить. Кохана аж очі прикрила від сліпучих перспектив. Але не здалась. Відкрий Гугл, скотина, і подивись, як це люди роблять.

Відкрив Ютуб і почав онлайн навчання. Може Ви не знаєте, але зараз усі так на лікарів вчаться. Там один дядько все класно розказав і показав. Ще живого пацієнта вколов рівно під кутом дев’яносто градусів. Потім навіть голку шприца пальцями погнув, щоб доказать, що її зламать не можна.

Така презентація мене надихнула, бо лучче погнуть, чим зламать. А ще експерт розказав, куди колоть треба, щоб нерви не намотати. Діліть праве полупопіє на чотири частини і в праву верхню частину можна сандалить не задумуючись. В цьому місці жінка сказала не переживать, бо санітарка, виявляться, їй хрестик ручкою на попі намалювала. Щоб знать куди колоть.

Був ще один спокусливий коментар під навчальним відео. Користувач з ніком «Хі-хі» написав, що класно мужик пацієнта замочив, повітря з голки не забравши. Я на мить задумався. На що жінка сказала, щоб навіть не надіявся, вона сама повітря спустить.

Нарешті підготували мене зі шприцом і я заголив дружині філейну частину. Заголив і відсахнувся, побачивши хрест на правій частинці. Двадцять на двадцять сантиметрів. Зразу видно, що санітарка з приватної клініки. Не промахнешся. Жінка попросила не смикатись в моєму то віці від її голої попи і спитала, чи бачу хрестик. Я сказав, що цього хрестика німецький снайпер з трьох кілометрів побачив би.

Кохана пішла далі в своїх направляннях. Сказала, що там є орієнтир. Родимка від якої треба колоть на два сантиметра вище. Це ж треба. За тридцять років подружнього життя родимку на дупі коханої не розгледів. І про що тільки думав, паразіт?

Зібрався з духом, спітнів, пригадав волейбольні навички. Зажмурився і різким кистьовим ударом загнав шприца по саму рукоятку. Зайшов як у зефір в шоколаді. Відкрив очі та з переляку шприц випустив, бо треба ж було кілька міліметрів голки залишити не в попі. Роздивляюсь ошелешено цей довбаний шприц, а він коливається на вітру зовсім як у дупі Моргунова з Кавказскої плєнніци. Ти там довго приміряться будеш? Давай коли! Це вже жінка не витримує.

Нічого собі заявочки! Я ще більше злякався, бо ж уколов! Кажу приречено, що вже всьо. Вставив. Як вставив? Тепер кохана вже в шоці. Я ж нічого не відчула! Хіба перший раз, зітхаю, могла б і звикнуть уже.

Жінка голову вивернула і шприц в попі помітила. Ти дивись, каже, получилось. Краще ніж санітарка вколов. Зовсім не больно. Давай, тепер шприц видавлюй. Я на радощах і видавив одним махом. А треба ж було повільненько, щоб не пекло потім. Однак кохана не жалілась, нє. Вона взагалі дуже рада була, що після мого уколу живою залишилась.

Отак я навчився робить уколи.

Наступного ранку віз на таксі дружину на перев’язку. А в таксиста вся права рука в гіпсі. Від пальців і до вище ліктя. Що Ви хочете - Одеса. Тут вибирать не приходиться. Хоча ми однак напружились. Коли все-таки благополучно доїхали до лікарні, я осмілів, кивнув на руку і спитав, що трапилось. Таксист поморщився і сказав, що довго розказувать, але якщо коротко, то це він так укол робив. Мені заціпило, а кохана таки не втрималась. Ляпнула:

- А ти в мене везунчик, оказується! Без гіпсу обійшовся!