Батьківські збори
Професор математики Володимир Михайлович разом з колегою якраз почали розв’язувати на кафедрі другу пляшку вірменського, коли задзвонив телефон. То забідкалась дружина професора, яка не могла відвідати батьківські збори в школі їхнього сина Жені.
Дзвінок прийшов у добру хвилину. Після першої, вдало розв’язаної пляшки, погляди Володимира Михайловича на дрібну буденність стали аж настільки ліберальними, що він наважився на акт громадянської мужності. Тобто, погодився відвідати батьківські збори в класі власного сина.
І хоча другу пляшку довелося рішати бліц, все пройшло просто блискуче. Що і зрозуміло, адже справу зачинали не хто-небудь, а справжні математики. Професори і корифеї.
Затим науковці уточнили телефоном номер школи, її адресу, а також клас, в якому навчався син, і висунулись на позиції. Колега, також професор математики, ревно взявся супроводжувати товариша. Бо не міг же він залишити побратима наодинці із системою народної освіти.
Коли класний керівник Жені побачила у себе в класі професуру, то спершу подумала, що то впало небо. Неля Ісаківна викладала алгебру і поява в школі цілих двох титанів української математики зовні була дуже схожа на сходження богів з Олімпу. На мить їй навіть здалося, що ожили портрети на стінах кабінету математики.
Володимир Михайлович гречно привітався і відрекомендував свого колегу як дядька Жені. Можна було скільки завгодно сумніватися в здатності дядька рухатись математичною прямою, але в тому, що це не тітка, сумнівів не було. Неля Ісаківна спалахнула від виявленої честі. Адже рідко кому вдавалося так просто припасти до рук світочів вітчизняної науки.
Цього разу батьківські збори пройшли в особливо піднесеній атмосфері. Легко розібравшись з дрібними господарсько- виховними питаннями, Неля Ісаківна основне приберегла наостанок. Успішність учнів. Зокрема, зі сльозами на очах вона подякувала комуністичній партії за надану можливість навчати Женю, сина уславленого професора математики. І висловила глибоку печаль з приводу застосування п’ятибальної системи оцінювання, адже знання Жені з математики заслуговують куди більшої відзнаки. Ось. Видихнула і зашарілась.
На цій полум’яній промові Володимир Михайлович прокинувся і ввічливо попросив слова у відповідь.
Вийшовши до дошки, професор з непідробним болем у голосі повідомив присутніх про свій глибокий сум, розчарованість та пригніченість. І було від чого. Адже він наївно сподівався, що його чесно сплачені податки йдуть на благу справу навчання підростаючого покоління. А що він бачить натомість?
Неля Ісаківна, батьки і портрети заніміли і не змогли відповісти на це просте запитання.
Натомість він бачить, підвищив голос професор математики, що його син Женя, будучи абсолютним нулем в математиці, вважається в цій нещасній школі, судячи з оцінок, ледь не світилом математики. А це ж абсурд!
Нонсенс! Виникає, товариші, закономірне запитання щодо критеріїв оцінювання. А також рівня знань інших учнів, якщо мій нуль з незрозумілих причин має п’ять. Втім, як я бачу, що це явно риторичне запитання.
Володимир Михайлович злегка поправив написане мамою з першої парти, яка в гарячці конспектувала його виступ, і звернувся до класного керівника. Мілочка, як Вас там? Відповіді не дочекався, бо мілочка втратила дар мови і марно намагалась повернути очі з лоба.
Не почувши відповіді, Володимир Михайлович висловив жаль і з цього приводу. Однак висловив сподівання, що вчителька найближчим часом серйозно подумає, якщо зможе, про свою професійну придатність. Мілочка змогла, подумала і позеленіла.
Вдома ввечері Володимир Михайлович гаряче запевнив свою дружину, що батьківські збори пройшли на високому методологічному рівні. Хоча й довелось дорогою вирішити ще кілька чарок задач, щоб вгамувати розхитані нерви.
Наступного дня, на уроці математики Женя був першим викликаний до дошки і з розбігу отримав жирну два. Неля Ісаківна висловила величезне здивування з приводу своєї минулої злочинної сліпоти і запропонувала ошелешеному Євгену порадіти, що в нього цілих два, а не нуль. На якому так пристрасно наполягає його батько, знаний професор математики. А він же правий! Ох, який же він правий, чорти б його взяли!
Через три роки потому, випускник Женя, непристойно круглий відмінник з усіх предметів, мав один, але дуже крупний недолік. Непереборний.
Він абсолютно не знав математики…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!