Залишаючи все в родині… але не настільки.
Я придивлялася до них, а вони стояли, наче олень у світлі фар. Я не зовсім розуміла, що за трагедія. Та наче там багато чого лишилося після того, як Сінді закінчила з тим яйцем. Ні, просто майже ідеальний клон Вілла. У будь-якому разі, так не працювало, тому я перекотилася на живіт.
- Гаразд, Сандро, кого ти пропонуєш? Давайте вже покінчимо з цим.
Сандра/Карен вибралися зі свого внутрішнього конфлікту, щойно я перестала пропонувати себе. Вона заговорила голосом Карен:
- Де ми знайдемо когось охочого, окрім тебе?
Сандра миттєво перейшла на свій голос:
- Нам не треба з кимось спати. Нам просто потрібна та, хто на ранньому терміні й буде готова стати твоєю матір’ю.
Я похитала головою з великим сумнівом:
- Жодна кобила при здоровому глузді не погодиться, щоб у неї вселяли якусь інопланетну свідомість, аби вона поглинула її дитину. Як ти це взагалі уявляєш? Я — добре, мені нормально, бо я її знаю і хочу її.
Карен зітхнула мрійливо:
- Я теж тебе люблю. А як щодо однієї з “фералів”?
Сандра насторожила одне вухо:
- Чи буде це… правильно? Вони взагалі зрозуміють, що ми в них просимо?
Я лише знизала плечима:
- Одна з глибоких фералів? Навряд. Запропонувати миттєву приємність — так, вона кивне й усе. А пояснити щось більше — тільки налякаєш і заплутаєш. Переважно заплутаєш.
Карен раптом плеснула копитами:
- А як щодо Крістал? Вона ще не мала дітей і дуже хоче до стада.
Я згадала про блискучу Крістальну поні, яку досі не дуже добре знала:
- Хіба це не зробить і тебе блискучою? Хоча я не проти. Спершу треба з нею поговорити.
Я вдарила товстим хвостом по землі.
- Якщо ми не збираємось просто використати її та залишити, я хочу бути певною, що мати моєї… дружини — хороша особа.
Ох, так само дивно звучало й для мене, так.
Сандра кивнула, знову перебравши керування:
- Мені подобається Крістал. Вона дуже добра й щедра. Вона може погодитись.
У спалаху світла Крістал з’явилася перед нами:
- Привіт. Ви мене шукали? - Це було трохи моторошно. Вона чує, коли вимовляють її ім’я?
Сандра кивнула:
- Так. У нас складна проблема з простим, але дуже особистим рішенням.
Крістал сіла й уважно глянула на Сандру, тож та продовжила:
- Особа всередині мене — Карен — хоче власне тіло, а не ділити моє. Я хочу віддати їй таке, як Сінді отримала своє.
Крістал повільно кивнула:
- Добре. Я це розумію. Але до чого тут я? Вона не може взяти моє тіло.
Карен раптово перехопила контроль:
- Не це! Створіть дитину, а я перескочу туди.
Крістал почервоніла — і на її блискучій шкірі рум’янець виглядав інакше, майже сяючим:
- Це так не працює. Я не можу просто “створити” дитину — тобто лоша — у наш час. Я лише раз створювала лоша, і була тоді чоловічою стороною.
Я підійшла ближче і всміхнулася:
- Але я впевнена, що є поні, які достатньо заслужили твою повагу, щоб ти підняла для них свій гарненький хвіст.
Вона так знітилася й розгубилася. Впевнена, з нею було б весело гратися, але зараз я зосереджувалася на справі.
- Я бачила, як ти з теплотою дивишся на Вілл. Думаю, ти не проти, якби вона або Сінді тебе… того…
Крістал знітилася ще більше, вочевидь розриваючись між бажанням і сумнівами:
- Вона знає, що я віддаю перевагу бути жеребцем.
Я легенько ткнула її в живіт:
- І вона першою зіграла для тебе роль кобили, то чому б тобі не дати їй бути згори цього разу? Ти — обидва варіанти, а не щось одне. Хіба тобі не цікаво… хоч трішечки?
Крістал почухала землю копитом:
- Але… я не хочу обтяжувати себе на кілька місяців.
Карен заговорила:
- О, не хвилюйся. Як тільки ти даси мені місце, я буду рости так швидко, як зможеш мене годувати — так само, як Сінді.
Я м’яко фиркнула, згадавши, як Сінді майже безперервно жерла. Добре, що з того «періоду» вона виросла.
- Це дивовижне видовище, і, думаю, ти його повториш, адже спочатку Карен годуватиметься саме від тебе. Але знай: якщо ти погоджуєшся на це — ти в стаді. І це навіть не обговорюється.
Оце зачепило її. Вона підвелася нервово:
- Гаразд. Ви впевнені, що він скаже “так”?
Він? А, ясно.
- Якщо ти підійдеш, коли Вілл і Сінді разом, скажеш, що ти готова і що довіряєш тільки одній з них зробити все правильно — вони спершу розгубляться, потім зрадіють, що для такої важливої справи ти обираєш їх. І зроблять усе. Але ще одне — ти взагалі готова? У розпалі? Ну, тічка?
Я понюхала, але не була певна, як саме має пахнути тічка.
Сандра голосно фиркнула:
- У тебе взагалі нема сорому, Неон. Ти не бачиш? Звісно вона готова. Вона ж уже тижнями мліє біля Вілл, сподіваючись, що та сама здогадається.
Крістал осіла трохи вниз:
- А вона — ні…
Сандра ткнула в неї копитом:
- Перестань вдавати скромницю. Якщо хочеш їх — Неон тут має рацію. Просто скажи.
Я підняла брову:
- Ти знову скакаєш у займенниках. Вілл і Сінді — вона, навіть якщо в них чудові великі кінські знаряддя й їм не важко ними користуватися.
- Хтось помітив, що в них перестало бути по два? - Сандра підняла брову. - І стали менші.
Я й сама помітила, але промовчала. Я тільки знизала плечима:
- Я думала, вони просто вирішили перейти на одну замість двох. А щодо розміру… ну, вони ж зменшилися скрізь, чому б не там? Та й добре. Раніше вони б тебе розірвали навпіл, Крістал.
Бачачи, що вона знову нервує, я підійшла й торкнулася її носом.
- Це добре. Тепер вона для тебе — якраз.
Крістал розвернулася, її хвіст тремтів від нервового хвилювання.
- Гаразд… Я піду й зроблю це.
І вона раптово побігла. Інші навіть не рушили, але я рушила слідом. Я хотіла побачити, як усе це розігруватиметься — чи вийде щось серйозне, чи комедійне. Я трималася подалі, просто йшла за нею. Добре, що вона не телепортувалась. Чому ні, цікаво? Може, була надто схвильована, щоб подумати про це?
Вона знала, де їх шукати. Вони сиділи разом на балконі будівлі, милуючись заходом сонця. Трималися за одну руку на двох і мовчали, поки Крістал не підбігла до них. Тоді вони обернулися майже одночасно.
- Крістал! - сказали вони хором. Було трохи моторошно, але синхронність швидко розпалась.
Сінді всміхнулася й вказала копитом на Крістал.
- Що тебе привело? Хотіла поговорити про табун?»
Вілл кивнула:
- Ти ж знаєш, що ми не проти. Тобі просто треба поговорити з іншими, подружитися.
Крістал кивнула нерішуче.
- Звісно, але справа… не в цьому. Розумієте… у певний час місяця кобила відчуває… певні особливі почуття…
Мені довелося затиснути копитами ніздрі, щоб не розсміятися — це було так наївно й мило.
Сінді на мить розгубилась.
- Які саме… особливі почуття?
Вілл здогадалась першою.
- Ти в тічці, Крістал?
Крістал спалахнула яскраво-червоним.
- Т-так! Але це більше ніж просто це! Я готова. Готова бути кобилою. Тепер, коли мої печери порожні й я більше ні за кого не відповідаю… Я хочу бути з вами двома. Я вам довіряю. Ви дозволили мені бути зверху тоді… може, цього разу…?
Сінді кинула короткий погляд на Вілл — погляд, повний якогось прихованого змісту — і знову повернулася до Крістал:
- Для нас це честь, але ми не можемо. Не до того часу, поки ти офіційно не в табуні.
Крістал махнула копитом назад, у напрямку, звідки ми прийшли, і я швидко сховалась у тінь.
- Я щойно розмовляла із Сандрою та Неон. Вони обидві не проти того, щоб я приєдналася. Це… власне, була їхня ідея, щоб я…
Вілл поклала копито Крістал на плече й притисла її ближче, почавши м’яко обіймати.
- Знаю, що Даск Хоуп не заперечуватиме. Він пам’ятає тебе ще з тих часів, і по-доброму. Справді, лишається тільки Даст Кікер.
Сінді заплющила очі на мить.
- Я піду спитаю її.
Вона підвелась і пішла до сходів.
Крістал витріщено дивилася їй услід, потім перевела погляд на Вілл.
- Справді? Ось так просто?
Вілл нахилила голову:
- Просто. Ми ж усі дорослі. Можемо говорити відкрито. А тепер… ти впевнена? Ти не мусиш розводити ноги, щоб увійти до табуна, Крістал. Сподіваюся, ти не заради цього тут.
Я й гадки не мала, що Крістал може почервоніти ще більше, але, здається, вона майже вся стала червоною. Вона тремтіла.
- Н-ні! Чесно. Я… я не феральна. Я думала про це. Думала довго й ретельно, багато місяців до цього дня. Щоразу, коли була в тічці, думала про вас… і як я колись відмовила вам, коли мала шанс. Я була дурною й розгубленою. Я й зараз розгублена, мабуть… але, може, трохи менш дурна. Я не хочу знову втратити вас.
Вільям провела рукою по її спині:
- У тебе все ще неймовірно приємна шерсть. Ти ж єдина Кристальна поні, яку я коли-небудь зустрічала.
Крістал здригнулася й притулилася до руки. Її хвіст піднімався, коли рука ковзала вниз, і опускався, коли підіймався вгору. Це повторилося кілька разів. Вона була до краю готова.
- Справді? - прошепотіла вона.
Вілл кивнула.
- Наші діти будуть єдиними такими.
Крістал трохи відсахнулася — а потім м’яко всміхнулася.
- Наші діти…
Вілл, здається, щойно усвідомила, що сказала у множині, і вона вже хотіла щось додати, але Крістал раптом сунулася вперед і уткнулася носом у нижній живіт Вілл.
- Буде боляче?
Я тільки закотила очі. Усе, що варте того, трошки болить — але я не стала цього вигукувати.
Вільям лягла на бік, замість того щоб накривати її зверху.
- Я буду максимально ніжною. Але якщо ти про інше — це вже не від мене залежить. І я ще сама цього не проходила…
Вона торкнулася копитом невеликого округлення на своєму животі.
- Я зроблю це раніше за тебе. Побачимо разом — як мама й тато.
Крістал розсміялася:
- Тоді ми поміняємося ролями й побачимо ще раз з іншого боку. Не те я уявляла кілька років тому, коли готувалася до… Та вже неважливо. Стара Америка мертва, а ми тут.
Потім вони заговорили про життя до приходу поні — про старі мрії, роботу, надії. Чесно кажучи, нудно як пекло. Можливо, до справжнього «цікавого» дійдуть, коли повернеться Сінді. Я щиро на це сподівалась.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!