Новини з Західного фронту
Ми повернулися як герої, а дракон незабаром дізнався, що є й інші великі поні. Жоден із них не був настільки гігантським, як він, але достатньо великим, щоб він не почувався самотнім і мав із ким поспілкуватися. Поки йому споруджували примітивну хатину для проживання, ми нарешті змогли прийняти потрібний душ.
Відпочити, втім, нам не дали. Наступного дня нас викликали з тривожною новиною. Було встановлено контакт із Заходом — включно з Каліфорнією та північними районами Мексики, і саме останні викликали найбільше занепокоєння. Здавалося, поні Південної Америки вели справжній геноцид: або перетворення, або знищення. Жодних інших варіантів. Цілі країни стали вільними від людей. Порівняно з цим навіть Нью-Йорк здавався дрібною суперечкою про громадянські права.
Сінді подала ідею:
- Ми могли б зв’язатися з Луною й попросити її допомогти поговорити з принцесою Південної Америки.
Довелося пояснювати, хто така Луна, адже офіцери лише спантеличено перезирнулися.
- Вона, якщо коротко, одна з лідерів оригінальних поні зі світу, звідки все почалося, - пояснив я. - Вона вже деякий час намагається знайти спосіб владнати це все, але поки без великого успіху.
Мої слова бодай трохи прояснили ситуацію. Жінка-офіцер суворо вказала на мене ручкою:
- Це було б корисно знати раніше. Ти можеш зв’язатися з нею будь-коли? Чи можеш якось організувати зв’язок між нею та нами?
Я знизав плечима:
- Ми спілкуємося телепатично уві снах, що, погодьтеся, звучить безумно, тому я не маю жодного уявлення, як змусити її говорити з кимось іншим. Але можу спробувати запитати.
- Спробуй. Зараз. Ти вільний.
Еге ж, мене фактично «відправили до кімнати». Навіть принцеси, схоже, не були застраховані від домашнього арешту. Я лише усміхнувся власній долі й повернулася до своїх покоїв, де поруч влаштувалися Сандра й Даск. Вони зручно притулилися до мене, поки я готувався заснути.
- Якщо ти отримав частинку її магії, - припустив Даск, - спробуй і сам увійти в сни. Може, вийде потрапити в наші.
Звучало розумно, тож я вирішив спробувати. Як тільки я заплющив очі, сон прийшов швидко — і я опинився в цілковито чорній порожнечі. Поруч стояла Сінді у своєму тауроїдному тілі. Вона підійшла й поцілувала мене, обійнявши за плечі з неочікуваною пристрастю.
- Як же добре відчувати тебе, а не лише саму себе, - прошепотіла вона.
Я не знав, як реагувати на це — окрім очевидного фізичного пориву — і коротко обійняв її у відповідь.
- Ем, то з чого почнемо?
- Це ж ідея Даска! - Вона ткнула пальцем у темряву. - Давай, спробуй.
Я зосередилася на Даску — і порожнеча змінилася. Тепер я бачив його, сидячого просто перед натовпом поні. Один за одним вони підходили до нього, норовлячи потертися об його перебільшено привабливе тіло.
- Ти такий мудрий і мужній, - говорили вони, - нам пощастило мати тебе.
Більшість були кобили, хоча не лише вони — і він приділяв усім однакову увагу, лагідно гладячи та промовляючи заспокійливі слова. Типовий сон влади й поклоніння — нешкідливий, але кумедний.
Сінді лише пирхнула й, усміхнувшись, просунула руку в саму картину, буквально витягнувши Даска назовні.
Той здригнувся й отямився з писком:
- А? Сінді? - потім помітив мене й розплився в усмішці. - Віл! Ти це зробив!
Сінді поставила Даска на землю, дозволивши йому швидко підбігти й сісти поруч зі мною, тоді як вона викликала сон Сандри. Та була людиною, сиділа перед телевізором і насолоджувалася часом до всього цього понячого безумства.
Я похитала головою:
- Залиш її. Було б жорстоко втручатися.
Сенс було доведено — магія снів тепер офіційно входило до нашого арсеналу.
Коли я спробував зосередитися на Лу́ні, цього виявилося замало — у порожнечі лише ледь-ледь промайнула тінь її присутності.
Сінді сіла поруч, навпроти Даска, і доторкнулася своїм рогом до мого. Разом ми пробили завісу між світами — і побачили Лу́ну, що приймала ванну.
Вона помітила вторгнення майже миттєво й повернула голову до нас:
- О! Не знала, що ви вже на таке здатні. Мить.
Вона потягла завісу, прикрившись від погляду, а за хвилину вийшла з-за неї й приєдналася до нас у безмежній темряві.
- Припускаю, справа важлива? Чи ви просто випробовуєте нову здатність? - спитала вона з легкою цікавістю.
Даск показав у певному напрямку:
- Поні захоплюють Південну Америку.
На її порожній погляд він уточнив:
- Один із наших континентів. Вони вбивають або перетворюють усіх людей там. Ми вважаємо, що в Північній Америці, тобто в нашій країні, ситуацію вдалося стабілізувати.
Луна нахилилася ближче до Даска:
- Хто ти, якщо дозволиш спитати? Ти виглядаєш майже нормально. Чи багато таких, як ти?
Сінді усміхнулася:
- Він наш друг. Ми його привели. І так, більшість поні виглядають здебільшого звичайно.
Луна стукнула копитами:
- Хвала гармонії. Що ж до цієї «Південної Америки» - мало що можу зробити безпосередньо.
Я підняла руку:
- Не так швидко. Ти ж маєш зв’язок із усіма… «принцесами», так?
Луна кивнула:
- У певній мірі. Лише деякі охоче приходять до мене, як ти. Більшість уникають зустрічей.
Даск схилив голову:
- Ти щось дізналася? Я маю на увазі — рішення?
Луна спершу насупилась від перебивання, але потім її обличчя розпогодилось:
- Ах, так! Дякую, що нагадали. Принцеса Твайлайт Спаркл припустила, що скверну Порожнечі можна вичерпати — і тоді поні звільниться від її впливу.
Я зітхнула:
- Ми це вже з’ясували самі. Є щось новіше?
Вухо Лу́ни сіпнулося:
- Справді? Це чудово. Я передам новину іншим.
Вона прищурилась, довго вдивляючись у Даска, потім підняла погляд на мене й Сінді:
- Чому він вільний, а ви двоє — ні?
Сінді крокнула вперед, ставши між нами й Луною, з насупленим виразом:
- Ще щось?
Луна махнула копитом, легко відсунувши Сінді вбік:
- Не намагайся змагатися зі мною тут. Відповідай чесно — чому?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!