Возз’єднання.
Лоун прокинувся й був щиро радий побачити Джейка в його новій формі.
- У тебе знову є частини тіла!
- Майже всі, - Джек трохи засміявся. - Виглядають вони дещо дивно, але принаймні всі на місці.
Він розкрив обійми, й Лоун кинувся йому в руки. Вони міцно обнялися. Я усміхнувся, спостерігаючи, як між ними розквітає теплий зв’язок.
Та все ж я замислився:
- Ви сприймаєте це напрочуд спокійно… Але, здається, усі навколо мене реагують так само. Та й я сам свої зміни приймаю на диво легко.
Сінді схилила голову.
- Це гармонійна магія іншого світу.
Лоун кліпнув.
- Якого ще іншого світу?
Сінді нахилилася в мій бік.
- Розкажи їм.
Усі погляди вп’ялися в мене.
- Ну… мені снилися дивні сни. Там була пегакорн.
- Алікорн, - поправила Сінді.
- Гаразд, Алікорн. Її звати Луна. Вона з іншого світу, де поні — звичайні, з однією головою й нормальними… частинами. Вона сказала, що в них зіпсувався науковий експеримент, і магія розлилася у наш світ. - Це було не найкраще пояснення, але головне я передав. - Вона намагається виправити шкоду, та, схоже, вони звідти не можуть багато чого зробити.
Джек знизав плечима.
- Ну, це має стільки сенсу, скільки, напевно, й мало б. Коли замислишся — випадково вдарити ядеркою по іншій планеті… це жахливо.
Крила Лоуна розгорнулися.
- Звучить як гарне місце. Хотів би відвідати. - Він глянув на Джека. - Якщо ти теж?
Джек потерся носом об Лоуна, морда до морди.
- Авжеж. Щойно ми дізнаємося як, і перестанемо бути здобиччю. Бо нас же переслідують, правда?
Лоун насупився.
- Так…
Я показав на двері.
- Військові вирішили діяти жорстко. Будь-якого поні вони розстрілюють. І це ще гірше від того, що більшість поні самі рвуться заразити солдатів.
Джек махнув у мій бік.
- То чому б тобі не скористатися тією магією? Якби в мене була магія — я б застосовував її всюди.
Сінді кивнула.
- Тобі варто більше експериментувати. Вона вже є частиною тебе, як твої вуха.
Ах так, мої понячі вуха. Я торкнувся одного — й воно смикнулося під пальцями.
- Сінді, ти казала, що можеш ставити щит?
- Авжеж.
- Можеш показати, як?
Я відчув її теплу присутність у своїй свідомості, й вона швидко провела мене до нового відчуття, близького до інших магічних "місць", але трохи відмінного. Я взяв його під контроль і зосередився.
Лоун різко свиснув, і я розплющив очі. Коли я їх закрив? Переді мною мерехтів рожевий купол. Лоун вислизнув із обіймів Джека й підскочив. Він доторкнувся копитом до щита, створивши легкі хвилі на його поверхні, але не зміг пройти крізь нього.
- Ого!
Сінді усміхнулася.
- Саме так. Чим більший тиск, тим більше енергії витрачається. Оце Лоунове постукування — майже ніщо.
Лоун сприйняв це як виклик і вдарив копитом щосили. Я відчув раптовий тиск і спалах тепла, та воно швидко розвіялося.
- Відчув. Більше так не роби.
Яскравий спалах і різкий рух повітря — і Кристал з’явилася перед нами.
- Ось ви де! - Її погляд зупинився на Джеку. - Таких, як ти, я ще не бачила. Привіт?
Джек поворухнув пташиними кігтями своєї дивної руки.
- Е-е, привіт. - Він глянув на мене. - Ти її знаєш?
Лоун знав. Він підбіг і обійняв її за ногу.
- Привіт, Кристал! Що сталося? Ти зникла, а ми опинилися посеред нічого, й ніяк не могли тебе знайти.
Кристал лагідно провела копитом по його спині.
- Все вже добре. - Вона усміхнулася до мене. - Давайте спробуємо знову, цього разу без помилки. Мені дуже шкода. Це більше не повториться. Час був важкий, і я ще вчуся керувати даром.
Джек простягнув лев’ячу лапу.
- Джек, до речі.
Вона зустріла його лапу піднятим копитом.
- Кристал. Приємно познайомитися. Ходімо в безпечніше місце.
Ми зібралися довкола неї, й вона підняла власний щит.
- Це збере вас усіх докупи, - трохи зніяковіло сказала вона, і яскравий спалах накрив нас.
Ми опинилися в печері, залитій світлом від куль сяйва, що плавали у повітрі. Усюди були поні, з десятки їх, але вони виглядали розслабленими. Та щойно ми з’явилися, на нас посипалися здивовані погляди.
Я відчув, як чиясь мордочка просунулася мені під хвіст, а потім почулося перелякане схлипування. Той поні відскочив у натовп, підбуривши й інших.
- Вона поранена!
Усі погляди повернулися до мене, потім до Кристал.
Вона запитально глянула:
- Ну що, ти справді поранена?
Я не відчував болю, та пригадав, що досі був у брудній білизні.
- У вас тут, часом, немає чистого одягу?
Кристал похитала головою.
- Ні. А що ми з ним робили б? Незабаром він тобі не знадобиться… То чому б не роздягтися просто зараз?
Причин у мене було чимало, й більшість із них пильно на мене витріщалися. Але якщо я вже почав відлякувати їх запахом… Я розстебнув ґудзик, розширив блискавку й спустив штани. Кілька поні задихнулися від жаху. Лоун здригнувся.
- Ти… ти ж кровоточила…
Моя білизна була мокра, але я не усвідомив, що біль при трансформації “назовні-всередину” був кров’ю, а не якоюсь іншою рідиною. Я з огидою стягнув боксери й відкинув убік. Поні миттю підхопили й віднесли їх геть. Натовп знову наблизився, обережно почав мене оглядати. Я хотів їх відштовхнути, але їх було надто багато, а їхні вологі теплі мордочки під хвостом і під яйцями… це навіть починало здаватися приємним. Раптовий лизь змусив мене впасти без сили.
Натовп відхлинув, але тільки щоб повернутися й почати вилизувати мене довгими язиками. Кожен дотик нового органу розривав мій світ яскравими спалахами. Я видихнув і здався натовпу. Після всього пережитого останніми днями я просто не мав сил відмовлятися від задоволення, навіть якщо воно приходило в такій чужій формі.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!