Раз крок, два крок, три копитце — На четвертий смерть іскриться.

Нас викликали до зали засідань того ж дня. Наш понячий друг був там — виснажений, як і решта командування.

- Скажи, що ти приніс добрі новини.

Я кивнула в бік Неон.

- Познайомся з командиром південноамериканських військ. Точніше, колишнім. Вона здалася під мою опіку, а ми розсіяли залишки її повстанських сил. Тож півдня тепер можна не хвилюватися — довготривалої загрози більше немає.

Жінка підняла брову.

- Цікаво. Схоже, ти підчепила дещо з її рис. Ми, сподіваюся, не довіряємо її... нахилам?

Неон трохи схилила голову.

- Ні, вони мене перемогли. Із причин, які мені досі не зовсім ясні, вони вирішили не вбивати мене і не кидати до в’язниці. Тож я тут. Але без користі сидіти не збираюся — скажіть, що треба робити.

Сандра потягнула Неон до себе, і та майже миттєво розслабилася, вмостившись у її лагідних обіймах.

Наш понячий генерал кивнув.

- Добре, це добре... Атаки ставали дедалі гіршими, і ми вже боялися, що доведеться вдатися до крайніх заходів. Наша комунікаційна мережа не настільки злагоджена, як хотілося б, а сили розкидані занадто широко, щоб вести зручну наземну війну — якщо таке взагалі можливо.

Він підняв фотокамеру своїм полем і клацнув знімок Сандри з Неон.

- Хоч матимемо гарне фото, щоб показати залишковим фракціям. Може, трохи вгамуються. Якщо їхні постачання припинено — війна практично завершена. Ми теж не байдикували.

- Авжеж, ні, - встав один із чоловіків-людей. - Ми розробили кілька інструментів, які суттєво допомогли навести лад і підвищити безпеку.

Він поставив на стіл невелику металеву коробочку.

- Просто натискаєш кнопку, наводиш на поні — і вона засвічується червоним, якщо він заразний, або зеленим, якщо чистий. Просто, швидко, надійно.

Він навів пристрій на понячого генерала — зелений. Потім на мене й Сандру — червоний. Усі інші отримали зелене світло.

Інший лідер обернув у повітрі долоню.

- Ми також значно розширилися в усі боки. Цикл навчання, асиміляції, стабілізації — і знову навчання — працює чудово. Багато «диких» зустрічають нас так само охоче, як і люди. Є спільноти, що поки не захотіли «грати в покер», але ми їх просто обійшли. Змінять думку, коли побачать, як їхні сусіди користуються перевагами співжиття з новим понячим класом громадян.

Понячий генерал м’яко засміявся.

- Це не так уже й відрізняється від людського життя — просто менше пальців. - Він поворухнув передніми копитами, а потім подивився на мене. - До речі, я завів нову дівчину.

Інші лише втомлено зітхнули — мабуть, він уже розповідав це не раз.

- Вона справжня перлина й чудово ставиться до поні. Слухайте, коли пальці ковзають по шерсті — це ж просто насолода.

Жінка-лідер підняла брову.

- Набагато цікавіше, що його союз, як і кілька інших, довів — люди й поні біологічно сумісні. Вчені пильно спостерігають за ситуацією. Поки що немає гарантії, що діти народяться здоровими чи фертильними.

Сінді засяяла.

- Це чудово! Це означає, що всі можуть любити одне одного!

Жінка скептично посміхнулась.

- Не певна, що любов завжди є головним мотивом. Поні, особливо ті, що ще не цілком адаптовані, — істоти з дуже сильним потягом. Хоч і менше, ніж спочатку, але випадки, коли двоє просто починають спаровуватися посеред зміни, — не рідкість. Їх це не бентежить, а потім повертаються до роботи, ніби після перекуру. - Вона кивнула ручкою в бік Сандри, яка ніжно обіймала Неон. - Прихильність для них — природний стан.

Понячий генерал зітхнув.

- От би це поширилось і на північ. Нью-Йорк досі суцільний безлад: поні контролюють там усе. Вони більше не заражають людей, як це було на півдні, — просто тримають їх, як рабів. Звітів небагато: людських агентів туди посилати небезпечно, а понячі ще проходять перепідготовку. Вибач, що піднімаю тему так швидко після твого повернення, але чи погодишся піти туди? Якби ми змогли умиротворити цю зону, у нас були б чудові перспективи. Ми могли б об’єднати Америку.

Даст нахмурилась.

- Не Сполучені Штати? Ви збираєтеся підкорити всю Америку цього разу.

- А чому б і ні? Комусь же треба принести порядок.

Даст тупнула копитом.

- Як і очікувалось! Сто років чекали нагоди завершити розпочате. Кінець світу просто дав вам виправдання, щоб розширити кордони, наскільки вистачить сил.

Сандра стисла Неон міцніше.

- У нас є те, що вам варто почути, перш ніж говорити про Нью-Йорк. У нас є рішення, яке змінює гру. Що ви скажете, якби ми змогли відновити електрику — без вугілля, без пального, без смогу, без суттєвого забруднення взагалі?

Жінка-лідер скептично підняла брову.

- Скажу, що ви обіцяєте забагато. У нас немає часу на фантазії.

Неон підвелася в обіймах Сандри.

- Я вже налагоджувала такі системи в багатьох містах. Вони працюють чудово — потрібна лише достатня кількість єдинорогів.

Понячий генерал, сам єдиноріг, нахилився вперед.

- Чому це так важливо?

Сандра ніжно стисла Неон.

- Ми розповімо, але спершу маю прохання.

Один із лідерів насупився.

- Ви нас шантажуєте?

Сандра махнула копитом.

- Нічого подібного. Просто хочу, щоб офіційно визнали – Неон прощена за свої вчинки. Вона тепер із нами, і я обіцяю захистити її та навчити, як слід жити.

Неон почервоніла крізь шерсть — збентежено, але щасливо, почувши ці слова.

Невдовзі всі погодилися: колишнього лідера Південної Америки не переслідуватимуть.

Сандра й Неон почали пояснювати, як працюють єдинорожі енергобанки.

- Якщо маєте батарею — це найкращий варіант, - пояснювала Неон. - Дайте єдинорогам зарядити її й працювати від неї, а не напряму. Але якщо батареї немає — усе одно можливо. Просто знадобиться більше єдинорогів, щоб підтримувати стабільність і безперервність. Ідеально, якщо поруч буде хтось із нас. - Вона висунула язик. - Ми можемо передавати енергію від одного єдинорога до іншого, утримуючи їх у рівновазі, а також надавати першу допомогу, якщо хтось перевтомиться, чи ослабне. Дванадцять годин — це абсолютна межа зміни. Більше — і вони швидко втомлюються й почуваються жахливо, навіть якщо «просто сидять». Їм потрібно добре платити й нагадувати, що їхня праця важлива, бо це так і є. Як земні поні вирощують усю їжу, яку ми споживаємо, а пегаси керують погодою, — поні підкорюють природу нашим потребам.

Один із лідерів швидко зробив нотатку.

- Почнімо тут. Якщо система справді стабільна й придатна до використання — можна буде масштабувати. Електрика означає, що ми відновимо станції очищення води, радіо й холодильники. Це буде буквально різниця між ніччю й днем, і люди відчують, що справді відроджуються.

Понячий генерал показав на нас копитом.

- Єдина категорія поні, для якої ми досі не знайшли чіткого місця, – це гідри. На щастя, вони все одно підпадають під ті ж класифікації. Земна гідра все одно земна поні, пегас — пегас, єдиноріг — єдиноріг. Ага, це нагадує — ви мали новини з інших частин світу?

Я згадала:

- Так. Поні з Африки й Європи вже знають, що ми співпрацюємо з людьми, і намагаються створити власні програми, щоб безпечно взаємодіяти з людськими громадами. S-класи, як я. Вони були на зв’язку з Луною — тією, що не з нашого світу. Ми навіть бачилися, так би мовити, віч-на-віч.

Вуха Неон трохи опали.

- Саме там я вперше тебе зустріла. Я була певна, що ти просто прислужниця людей і допоможеш загнати нас у концтабори.

Сандра пригорнула Неон, змусивши ту тихенько пискнути.

- Ми рівні, більш-менш. Жоден поні не змушений працювати більше, ніж людина, і кожен отримує оплату за свою роботу. Ми навіть одружуємося між видами й маємо дітей. - Вона посміхнулась. - Сподіваюся, колись ми взагалі перестанемо зважати, скільки в кого ніг. Усі ми — люди.

Жінка ткнула ручкою в Сандру.

- Чому вона знову заразна? Її ж наче стерилізували?

Даст розсміялася.

- Вона ж, як ви кажете, S-Клас. Вона забрала це від Неон — і віддавати не збирається.

Це викликало пожвавлення навколо столу. Новина про те, що тепер у них двоє дружніх S-класів, була дуже обнадійливою.

Хоуп несміливо посміхнувся.

- Вона все ще та сама Сандра, просто більша й талановитіша. Ми лишилися тією ж сім’єю.

Даст лагідно штовхнула його й обійняла магією.

- Твоя «сім’я» вже не та — вона майже подвоїлася.

Один із чоловіків покашляв.

- Ми намагаємось підтримувати відчуття нормальності, тому почали видавати шлюбні свідоцтва. Попит великий — тож ви не перші, кого офіційно визнано «стадом». І не найбільші. Був один союз із десяти земних поні, двох єдинорогів і одного жеребця-пегаса — усі щасливо одружені на одному хлопцеві. - Він підняв брову. - Не заздрю йому. Вільного часу в нього небагато. Але бачу, у вашій «групі» це не проблема.

Сандра насторожила вуха.

- Мені б... дуже хотілося цього. - Вона знову міцно пригорнула Неон, як улюблену м’яку іграшку, і глянула на мене. - А ти як думаєш?

Я кивнула.

- Ми ж і так одружені неофіційно, тож формалізувати — не проблема. Але ти отримуєш і Сінді теж.

Сінді всміхнулася.

- Дякую, що не забула про мене. Ніколи б не подумала, що колись вийду заміж…

Хоуп підняв копито.

- А нас це теж стосується?

Даст схилила голову.

- «Нас»?

- Так, нас, - він легенько тицьнув її в груди. - Я хочу бути частиною їхньої родини. Разом із тобою.

Даст прикусила його щоку.

- Ти мені зараз пропонуєш?

Хоуп знітився, опустив вуха.

- Ем... так? Якщо ти хочеш. Будь ласка.

Даст розсміялася від його невпевненості.

- Треба буде трохи попрацювати над твоєю сміливістю. - Вона глянула на Сандру, потім на мене. - Де підписуємо?

Ми вирішили — з Нью-Йорком розберемось разом, як сім’я.

І коли нам видали офіційний документ із усіма підписами й печатками командування, це відчувалося по-справжньому.

Ми були стадом. І ми були щасливі.