Щоб утворити Імперію.
- Я вирішив залучити одразу військових, - почав я. - Незабаром мені призначили зустріч із капітаном. Я так і не запам’ятав, як там йдуть звання, але то точно був не генерал — якщо в них взагалі ще лишилися генерали. У будь-якому разі, капітан виявився не настільки хоробрим, щоб підійти на зручну відстань для розмови, що мене дратувало.
- Яка ситуація? - спитав він, стоячи за спинами двох охоронців, на безпечній відстані, ніби я міг кинутися на нього.
Я зітхнув і зробив жест колом.
- Я хочу пришвидшити процес, і думаю, військові мають у цьому зіграти важливу роль. Занадто багато людей і поні по всій країні досі страждають, і нам треба дістатися до них швидше. Потрібні і люди, і поні з холодною головою, готові співпрацювати, щоб запустити цей процес одразу в кількох місцях, інакше ми рухатимемось, як равлики. Ви готові допомогти відбудовувати Америку?
Капітан коротко розсміявся:
- От чорт, не думав, що від мутанта-коня почую «За Амурріку!». І як ти пропонуєш моїм солдатам підходити до цих дикунів без сутичок?
Сінді закотила очі:
- Для початку — спробувати нам довіритись.
Я не міг навіть розсердитися — вона просто озвучила те, що я сам думав.
Я вказав на пегаса, що пролітав угорі:
- Ви можете спершу послати кількох поні, щоб встановити контакт із місцевими фералами, поки люди займаються зустрічами зі своїми громадами. І тим, і тим потрібна розмова та координація. Обов’язково призначте хоча б одного єдинорога на місто — вони зможуть «очистити» фералів. Коли ті приходять до тями, більшість охоче допомагає. Потім обидві частини команди зустрічаються, і далі все вже відносно просто: стабілізуєте територію, забезпечуєте безпеку й зрештою надсилаєте нову групу до найближчого населеного пункту. Якщо кожен робитиме так само, ми зможемо відбудувати країну доволі швидко.
Він зітхнув:
- Гаразд, це ще не найтупіша ідея, яку я чув. Передам нагору й подивимось, що скажуть. Нагадай мені, чому ти сам не попросиш якогось єдинорога «очистити» тебе?
Сінді відповіла замість мене, усміхнувшись:
- Не можемо. Наш дар відростає знову, і ми його потребуємо. Вам доведеться прийняти нас на віру.
Капітан недбало махнув рукою й розвернувся:
- З вірою у нас зараз дефіцит. Складіть заявку — може, знайдемо на складі. Я дам знати, що вирішить командування.
Пізніше того ж дня повернулися Сандра й Даск. Сандра підскочила й пригорнулася до мого боку:
- Сумувала. Там уже майже все владналося, якби ще люди перестали так косо дивитися й бурчати.
Даск тихо пирхнув:
- Не виставляй їх усіх поганцями. Більшість ладнає з нами добре. Вони щасливі, що нападів більше не буде. Не треба всіх під один гребінець.
Я погладив їх обох по голові.
- Це легко забути. Кожна людина — особистість, як і кожен поні. Як із побутом? Добре ставляться до всіх?
Сандра кивнула:
- Дійшли новини про інші міста — там теж усе налагоджується, і поні вже не дозволяють себе пригнічувати. Нам дозволили зайняти високу будівлю, облаштовуємо її під себе. - Вона раптом підвелася, здригнулася й тремтливо зітхнула. - О... це щось нове.
Даск нахилив голову:
- Що? Болить?
Сінді вже знала — її усмішка стала широкою:
- Час відкладати яйце!
Сандра кліпнула.
- Вже? Відчуття таке, ніби треба... йти. - Вона кинула оком на вартових, що спостерігали мовчки, фиркнула й почала загрібати землю, щоб хоч трохи усамітнитись. Її голова вигулькнула за мить. - Можеш... подивитися, Вілле. Це ж ти його туди поклав.
Її слова звучали розслаблено, та тон натякав, що вона хоче, аби я залишився, тож я швидко підійшов до отвору й зазирнув всередину. Даск сів поруч і притулився до мене, але не став дивитися вниз.
Внизу Сандра розвернулася, потім присіла, піднявши товстий хвіст. Її рот розкрився трьома частинами, і вона важко дихала, намагаючись запустити процес. Судячи з того, як широко розходилися її статеві губи, все вдавалося. Червонувата шкаралупа з’явилася назовні, повільно вислизала дюйм за дюймом, проштовхувана сильними скороченнями, поки нарешті з полегшеним видихом не випало на м’яку землю. Нове яйце було доволі великим, але гнучким — почало тверднути вже на повітрі, набуваючи розмірів лошати.
Сандра ніжно ткнулася носом у яйце.
- Думаю, усі жінки світу захотіли б так народжувати, якби знали, що це так легко. Нічого гіршого, ніж... - вона осіклася, щоб не сказати щось зовсім непристойне. - Коротше, нічого страшного.
Даск усміхнувся, глянувши вниз.
- Може, справа у твоїй мітці?
Сандра повернула голову до свого крупа, де виднівся знак яйцекладки.
- Гм, може й так. Не знаю. Але моє стане одним із перших нових поні, народжених уже як поні. Цікаво, наскільки він чи вона буде розумною — як я, чи ближче до ферала? Хочеться, щоб більше як ми, але я все одно любитиму.
Я простягнув до неї копито, і вона видерлася вгору по мені, обвивши яйце хвостом. Незабаром ми вже були нагорі, і вона поклала його так, щоб усім було видно. Я невпевнено доторкнувся рукою до поверхні — гладенької, із легенькою шкірястою текстурою.
- Ти добре впоралася. Де ми його залишимо? Крістал зголосилася стерегти.
Сандра насупилась.
- Я... хотіла б тримати його поруч, але, мабуть, це не найкраща ідея, з огляду на наш спосіб життя.
Мене раптом осінило.
- Гей! А серед тих поні у місті хтось отримав мітку?
Даск жваво кивнув.
- Так, я бачив кількох.
Я відчув, як росте надія.
- Чудово, розкажи про них. Є там якісь лідери чи, скажімо, ті, хто може бути за речників?
Як з’ясувалося, я був трохи надто оптимістичним. Більшість отримали мітки, пов’язані зі своєю роботою. Хоч одна з них — місцева пліткарка й душа компанії — дістала знак, який точно відповідав її товариському характеру. Судячи зі слів Даска, вона була у захваті. Я вирішив, що саме вона могла б стати першим речником серед фералів.
- Скажи, Даск, - уточнив я, - вона здалася тобі... розумнішою за інших? Більш кмітливою?
- О так, - підтвердив він. - Вона майже як людина у хутрі.
Сандра підняла вухо.
- Може, лише повноцінно свідомі поні здатні отримати мітки?
Даск знітився.
- Але ж у мене досі нема. Це значить, я зламаний? Чи просто дурний?
Я підняв руку.
- Сандра теж отримала не одразу. Її треба знайти. Гей, цікаво, а в мене є така?
Даск заспокоївся й кивнув.
- Гаразд. Але добре знати, що ті, хто вже має мітку, мабуть, найменш... деградовані.
Це було небагато, але все ж — початок.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!