Дружнє обличчя.
Ми стійко марширували далі, поповнюючи запаси в наступному містечку. Турбувало те, що копито-лапи здавалися звичайним предметом, і Даст Кікер мала мало проблем із їх заміною або залученням нових охоронців.
- Подивимося, як ті бандити пройдуть крізь таку кількість навчених аміго, - показала зуби, ведучи нас із міста.
Під час маршу я відчував присутність місцевого населення. Я все більше переконувався, що «дикі» поні цього регіону були тут лише для спостереження. Вони визирали з кущів або літали зверху, рухаючись як звичайні дикі, але з неймовірною точністю та майстерністю, явно координуючись. Можливо, чисельність була достатньою для стримування, бо вони не робили жодного кроку наступні кілька днів, принаймні до одного ранку через кілька днів.
Я прокинувся від відчуття, що за мною слідкують, і поспішив на ноги, щоб знайти під собою записку.
Миротворцю.
Мої діти хочуть лише цього — миру, який вони покликані нести. Вони кажуть, що ти бачив їхню боротьбу, і тому знаєш, що вони не вбивці. Вони захищають себе та роззброюють ворогів, але не вбивають, навіть коли гине їхнє плем’я. Ми — поні, ми призначені для миру та співпраці.
Мене тішить, що є ще одна матір поні, яка погоджується зі мною. Це дає мені надію, що одного дня ми досягнемо миру, а наші діти пізнають щастя. Ти маршируватимеш до фортеці Божевільної Королеви. Її слова підступні, її прихильники ще гірші. Чи думаєш ти, що зможеш відмовити її від її вчинків? Ти був би набагато кращим поні, ніж я, якби зміг. Я не люблю людей, навіть якби була однією з них, але їхнє полювання суперечить нашій природі.
Вона приносить стабільність…
Записку вирвала з моїх рук розлючена Даст Кікер.
- Що це таке?! - Її очі пробігли по листку вперед-назад, і обличчя темнішало від гніву. - Де ти це знайшов?
Я вказав на місце, де спав, і вона почала віддавати накази. Терпляче обшукали околиці, але знайшли лише свіжі ознаки нір.
- Наша лідерка не якась “Божевільна Королева”», - плюнула Даст Кікер. - Вона спокійна, винахідлива й геніальна. Вона веде нас до об’єднання континенту, і скоро ми зробимо об’єднаним. Незабаром весь цей складний перехід залишиться позаду, і з руїн зможе піднятися нова цивілізація. - Вона відвернулася, заховавши записку. - Миротворцю, твої слова небезпечні. Вони приваблюють небезпечних людей.
Ми згорнули табір незабаром після цього і відновили марш. Через кілька днів наш похід був перерваний. Яскравий спалах ознаменував появу Крістал, яка запихалася повітрям.
- Це стає важче… коли ти так далеко… - Її слова перервав лезо, приставлене до шиї одним із охоронців. - Я здаюся!
Даст Кікер підійшла до чужинки, оглядаючи Крістал.
- Що це таке? Я ніколи не бачила такого поні.
Сандра помахала копитом.
- Вона з нами, подруга.
Даст Кікер підняла брову.
- Подруга? З Штатів?
Крістал кивнула як могла, з гострим лезом біля шиї.
- Я не хочу шкодити?
Даст Кікер зробила жест, і лезо опустили.
- Чого ти хочеш?
Крістал кивнула у мій бік.
- Я просто хотіла поговорити зі своїм другом, якщо це можливо?
Даст Кікер відвернулася.
- Говори, поки йдемо. Землі вистаче, щоб обійти.
Ми продовжили шлях, і Крістал рухалася між Сандрою, Даском і мною.
- Вони думають, що вони, е-е… - Вона глянула на охоронців, притискаючись ближче, ймовірно, щоб почути все. - Яблука кружляють кошик.
Даст озирнулася через плече.
- Це не дуже тонко. Давай, скажи їй. - Вона кинула щось про дурних американців і повернула погляд уперед.
Крістал трохи почервоніла.
- Отже, вони переходять кордон. Поки що були розвідка і сутички.
Даст тихо фиркнула.
- Ми діятимемо, коли будемо готові. Ти чуєш тихий гул далекої грози. Ти зрозумієш, коли буря прийде. - Вона озирнулася на Крістал з похмурим поглядом. - Як ти так швидко сюди потрапила?
Крістал відступила.
- Це свого роду мій особливий талант. - Вона не видавала нашу спільну здатність, за що я був вдячний. - Мені слід йти. Будь ласка, будь обережна. - Вона миттєво зникла у новому спалаху.
Даст повернула погляд на мене.
- Подруга, так? Ти швидко знаходиш друзів, миротворцю. Стежиш за своїми друзями у Штатах? Як плануєш їм допомогти? - Вона стрибнула на покинуту машину і повернулася до нас. - Тобі слід було сказати їй відкрити ворота й зробити перехід гладким. - Вона посміхнулася. - Деякі люди прийняли неминуче, і тепер вони хороші поні.
Схоже, до неї прийшла нова думка.
- Стоп, стоп, стоп. О, чорт забирай. Це так очевидно! - Вона стрибнула з машини й підійшла до нас, дивлячись конкретно на мене. - Привіт, “мати поні”. Ти — лідер американських поні! - Вона вибухнула раптовим сміхом. - Чому ти здаєшся нам? Ти серйозно думаєш здати свій народ?
Я підняв плечі.
- Я сподівався, що ми зможемо домовитися мирним шляхом.
Даст Кікер тихо фиркнула.
- Так чи інакше, мабуть. - Вона вказала на мене копитом. - Це не виправдовує того, що ти дозволив моїм людям бути затягнутими куди-небудь. Ти міг їх зупинити. А ти просто сидів і нагороджував їх за напад на нас. - Вона тихо ричала, повертаючись. - Тобі пощастило, що вона хоче тебе бачити.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!