Раз крок, два крок, три копитце — На четвертий смерть іскриться.

У погляді Сінді змішалися страх і надія, в інших — тривога. Я міг помістити Сінді в одну з дітей, давши її життю новий напрямок — можливо, кращий, можливо, гірший. Чи залишилася б вона тією ж самою?

Звісно ні. Я теж би не лишився тим самим. Ми обидва змінилися б — назавжди.

- Це й є життя.

Луна сіпнула вухом.

- Перепрошую?

Я став поруч із Сінді.

- Це життя. Сінді була надзвичайно доброю. Інші давно злилися зі своїми носіями, навіть не повідомляючи про це. Це вже списали на наслідки божевілля, яке спричинює інфекція. Сінді, думаю, ти надто це перебільшуєш.

Сінді повернулась до мене, нервово стискаючи пальці.

- Що ти маєш на увазі?

Я поклав руки їй на плечі.

- Я кажу, що ми вже разом. Ти рухалась повільно — зі страху й співчуття — але це змінило все. Замість того щоб один із нас загубився в загальній каші, ми обидва взяли частинки одне одного й зробили їх частиною себе. Я — це ти, Сінді.

Сінді м’яко всміхнулася.

- І я — це ти. Твої думки такі знайомі й чудові.

Я нахилився й ніжно потерся носом об неї.

- Навіть якби тебе витягли кудись ще, ми все одно були б одним. Дурненька, ми вже злилися. Очі, мабуть, були найочевиднішою ознакою цього.

Сінді схилила голову то в один, то в інший бік.

- Ти кажеш, що не буде різниці, якщо ми зіллємося повністю?

Я знизав плечима.

- Навряд чи без різниці, але в цьому суть. Ми змінюємося. Я вже не той, хто вступив в цю історію. Я навіть не той хлопець, який закінчив школу, чи той, хто отримав роботу, на якій побачив кінець світу, як я його знав. І сам світ вже не той. Ми дивилися на зміни як на смерть.

Неон тихо хмикнула, тоді глянула на Луну.

- До речі, сила всередині мене, ця… «принцесність». Вона, в основному, поводиться добре.

Луна кивнула, але її увага була на діалозі між мною та Сінді. Сінді обійняла мене й міцно стиснула.

- То ти хочеш злитися й створити одну неймовірну цілісність?

Я погладив її вуха й усміхнувся.

- Дурненька, я ж кажу — ми вже це зробили. Я вже напіввізерунок, ти — напівлюдина, і ми обидва кращі, ніж були.

Сінді виглядала схвильованою, та водночас розгубленою. Її вуха опустилися, коли розгубленість перейшла у страх.

- Це… Це добре, мабуть. Але що ж далі? Ми завжди будемо такими? Я… я ніколи не чула, щоб два злитих візерунки жили поруч, а не як один.

Я підняв її підборіддя й повільно провів зубами по її мордочці, мої численні язики ковзнули по її шкірі, і я зазирнув їй у очі.

- Тоді ми будемо першими. Забирай це тіло, але ми не розходимося. Ми не можемо розійтися. Ти вже частина мене, а я — частина тебе. Коли ти народишся, ми просто зможемо дивитися одне одному в очі й обійнятися по-справжньому.

Її тіло розігрілося від емоцій, і я відчув, як її розум вибухає одночасно страхом і наростаючою радістю.

- Ми будемо першими. Близнюки, однакові з виду, але тонко різні всередині. - Вона на мить відвела погляд. - Ти ж розумієш, що ми не матимемо повної сили, поки не будемо торкатися.

Я взяв її за руку й м’яко стиснув.

- Тоді матимемо багато причин бути поруч. Та й ти лише здогадуєшся. Можеш помилятися. Ти всередині мене. - Я постукав себе по голові. - А я всередині тебе. - Я легенько торкнувся її голови, перетворюючи рух на ніжне погладжування. - Ти так старанно намагалась уникнути злиття, але воно вже сталося.

Неон постукала копитом по бруківці.

- Я не претендую, що все розумію, але якщо я правильно вловила суть… Сінді залізе в мене й змусить мене вибухнути?

Сінді кліпнула.

- О ні. Ти просто відчуєш бажання відкласти те яйце, і воно швидко дозріє. А коли я вийду, мені потрібна буде твоя допомога, або ж…

Луна махнула копитом.

- Вибачаюсь, це дійсно важливо, але я не очікувала всього цього, а справ у мене ще багато. Звучить так, ніби ви вже вирішили, тож лишилось лише зробити?

Я стиснув руку Сінді й повів її до Неон.

- Вибач, що ми так захарастили твій сад. Сінді, скільки часу це займе?

Сінді рушила до Неон, та знову завмерла, коли страх почав брати верх.

- Сінді, я там. Просто спитай себе, що б я зробив.

Вона на мить заплющила очі, тоді кивнула.

- Ти б боявся, але зробив усе одно. - Усмішка освітила її обличчя. - Ти зі мною, і скоро ми будемо разом фізично.

Страх відступив, і вона нахилилася до Неон, щоб поцілувати її. Неон спершу відсахнулась, але губи й не були потрібні. Сінді поцілувала її в живіт, і Неон з гучним стогоном знепритомніла. Тіло Сінді розчинилося у яскравому сплеску червоного й оранжевого, що ринув у Неон, розсуваючи її лоно й заповнюючи вже існуюче яйце, поглинаючи його у зростаючий усередині вихор.

Неон перекотилася на спину, важко дихаючи й охоплюючи передніми ногами свій роздутілий живіт.

- Якщо… це так почувають себе ті, кого я застала зненацька, то я не розумію, чого всі так обурювалися. - Вона повільно підвелася, млява й важка. - Можна ми вже прокинемось? Я хочу покінчити з цим.

Луна м’яко посміхнулася.

- Можете. Я рада, що все вирішилося. - Вона виглядала не зовсім певною, що саме вирішилося чи як. - Чекаю на вас обох пізніше. Є ще речі, які треба буде обговорити.

Ми прокинулися. Було темно, і ми лежали на чомусь м’якому. Ми були вдома, у ліжку. Неон була поруч, уже злізаючи з нього. Сандра підвела голову з іншого великого ліжка. Даст Кіккер і Хоуп невдовзі теж прокинулись. Хоуп увімкнув світло.

- Ви повернулися. То… що сталося?

Мій баланс був не таким, як завжди — причину легко було зрозуміти. На плечах у мене не було другої голови, тільки одна — як у звичайної людини. Я не чув голосу Сінді чи дотику її думок до моїх, і мимоволі в очах виступила сльоза. Невже я помилився? Це ще одна зміна? У ту мить я відчув саме те, чого боялася Сінді. Ми справді злилися. Я вже не був тим, ким був раніше.

Неон застогнала й осіла на підлогу.

- Вона працює швидше, ніж я очікувала…

Погляди звернулися до неї, витріщаючись на її роздутий живіт та болісні звуки. Даст зіскочив на підлогу.

- Хтось пояснить, що відбувається, зараз же!

Я напівзвалилася з ліжка. Чи я стала меншою? Якщо й так, то зовсім трохи.

- Даст, усі, Неон відкладає яйце. У цьому яйці — Сінді.

Сандра почервоніла й поквапилась до Хоупа. Вона почала поспіхом шепотіти йому на вухо, очевидно пояснюючи, що саме сталося і де.

- Щ-що?! Тоді це означає, що я тепер батько Сінді?

Неон знову застогнала й сіпнулась.

- О, звичайно… ігноруйте жінку, що тут народжує… Нічого важливого… - прошипіла вона, напружуючись, коли яйце почало виглядати з неї, ніби прагнучи вирватися якомога швидше.

Даст підійшов до Неон і ніжно поклав копито їй на округлий живіт, прошепотівши лагідні слова підтримки:

- У тебе все добре, давай. Така велика, міцна кобила, як ти? Для тебе це не проблема. Ти впораєшся.

Сандра заговорила голосом Карен:

- З Неон все гаразд? Сандро, піднеси мене ближче!

Та послухалась, підвелася і частково обвила Неон своїм тілом. Неон більше не була сама й помітно розслабилась у цій компанії, хекаючи й задихаючись. Яйце наближалося до найширшої точки, розтягуючи її, і вона пронизливо завила.

Хоуп гепнувся поруч зі мною.

- Ти в порядку?

Серед усього цього божевілля він запитав, чи я в порядку. Я притягла його копитом до себе й пригорнула.

- Ні, але буду. А ти як тримаєшся? Ти ж станеш батьком.

Вуха Хоупа припали назад.

- Але це ж буде Сінді, правда? Її ж не треба виховувати чи щось таке. Вона більше моя мати, ніж донька.

З останнім гучним стогоном і тремтінням усього тіла Неон виштовхнула яйце з себе й звалилась у виснажену купу, затиснута в обіймах Сандри. Даст Кікер обережно підняв яйце й усміхнувся.

- Здорове й ціле. Ти чудово впоралась.

Я дивилася на яйце, уявляючи Сінді всередині, самотню й налякану. Я була частиною неї, так само як і вона частиною мене, але фізично вона була в темряві. Я підвелася на копити.

- Хоуп, Сінді захоче твоєї компанії — як батька і як родини.

Я підійшла до яйця, мої язики почали звиватися й тремтіти.

- Сандро, Хоупе, як її батьки… можна трохи вашої сили?

Гоуп кивнув одразу. Сандра — повільніше, але без заперечень.

Я забрала їхню силу повільними лизками, і мої язики наповнились енергією, аж пульсуючи нею. Я огорнула яйце, й воно здригнулось від дотику. Вона відчуває мене поруч? Добре. Я міцно обійняла яйце цим вологим сплетінням і передала Сінді позичену енергію. Я відчувала, як яйце нагрівається все більше й більше. Вона використовувала цю силу — саме так, як я сподівалася. Коли позичена енергія вичерпалась, я почала давати власну, і вона все ще росла й розвивалась.

Даст Кікер поклала копито собі на груди.

- Давай, я ж теж частина цього табуна.

Її енергію я взяла легким лизком по морді та додала до процесу. Ми всі були виснажені, але яйцю ще треба було рости.

З осліплюючим спалахом з’явилась Крістал.

- Вибачте, що вторгаюся до вашої спальні, але… Що тут сталося?! - вона витріщилась на мене й на мою відсутність двох голів. - Ти в порядку?! - Вона аж затупцювала на місці. - Я відчула щось не те, але це?!

Я простягнула до неї язик.

- Нам потрібна ще сила, будь ласка. Це виснажить, але не зашкодить.

Крістал здригнулась, але швидко зібралась.

- О, авжеж, якщо це допоможе.

Можливо, не так, як вона очікувала, але я взяла й її силу. Вона розлилася в мене, а потім у яйце. Єдина, від кого Сінді не отримала енергії, була Неон — але вона вже зробила найболючіший вклад. Яйце тремтіло й пульсувало в моїх обіймах. Воно не вилупилося одразу, але я знала… Я точно знала, що Сінді відчула всіх нас і що вона щаслива. Вона могла побути всередині ще трохи, зовсім трохи.

Я звалилися разом з іншими. Ми були великою купою поні, обнявши яйце. Воно ще не народилося, але вже було прийняте в табун. І їй це сподобається.