Змінні мотиви.
Крістал привела нас до невеликої кімнати з низьким столом посередині та книжковою полицею збоку — й майже нічим більше. Вона сіла біля столу й глянула на нас.
- Я можу послати їм заклик, але вони не завжди відповідають. Ми могли б піти до них самі, але інколи вони стають територіальними. Зазвичай вони не надто сердяться, якщо ми приходимо просто поговорити, та все залежить від їхнього настрою.
Сандра похитала головою.
- У нас немає часу на боязкість, так? - Вона подивилася на мене. І важко було заперечити: чим довше ми чекали, тим більше шкоди встигали наробити інші. Тож я кивнув.
- Тоді йдемо прямо зараз, спробуємо спрямувати все в правильне русло.
Крістал також кивнула й притупнула копитом по підлозі.
- Немає кращого часу, ніж тепер. Ви готові? - Вона нахилила голову до мене. - Ти певен, що хочеш вирушати зараз? Уявляю, твоя нова форма трохи дезорієнтує.
Вона зачепила тему — і я почав уважніше відчувати своє нове тіло. Я… почувався могутнім. Моя нижня половина, кінська, була сильна й здорова, а верхня, більш людська, не відставала. Груди відчувалися дивно, але водночас… правильно? Дар був підступний у своєму вмінні змусити прийняти нову нормальність. І все ж я був радий, що не доведеться навчатися користуватись лише копитами: руки, хоч і вкриті шерстю, залишалися зі мною.
Я зробив кілька кроків, відчуваючи екзотичну гру м’язів мого тауроїдного тіла. І виявив: я не такий вже й неповороткий, якщо довіряти своєму тілу рухатися самому. З часом стане ще краще.
Сандра глянула на Крістал.
- Тобі не заважає те, що колись ти була чоловіком?
Крістал звела брову.
- Безглузде питання. Я є тим, чим я є, і дороги назад не бачу. - Сандра не зводила з неї погляду, і Крістал раптом фиркнула, вже з роздратуванням. - Авжеж це мені болить. Дуже. - Вона облизала губи. - Щоразу, як хтось із хлопців намагається «полегшити мене», чи якась дівчина йде повз із задертим хвостом, мені нагадують про це.
Я простягнув руку до Крістал, і вона не відсторонилася, коли я лагідно погладив її по голові. Я відчув її дар — тихий, стабільний у її кришталевому тілі.
- Не думаю, що зможу зробити тебе знову хлопцем, але… можу хоча б спробувати.
Вона нахилилась до моєї руки.
- Ти мене дражниш! А якщо вийде якась потвора?
Сінді втрутилася:
- Я допоможу! Ти так стараєшся заради своїх поні, я хочу бачити тебе щасливою теж.
Крістал усміхнулась.
- Але ви не відповіли на моє питання. Я не можу ризикнути стати тим, хто не здатний вести табун. Вони потребують мене.
Сінді похитала головою.
- Якщо працюватимемо разом, це буде безпечно. Обіцяю.
Крістал вагалася, а тоді вляглася на підлогу, перевернулася на спину й відкрила нам живіт і своє жіноче єство.
- Якщо ви так впевнені… Я довірюсь вам в цьому.
Сандра засяяла й нетерпляче махнула хвостом.
- Давайте! Допоможіть їй… тобто йому.
Сінді підштовхнула мене.
- Доторкнись рогом, йди за мною — і спробуємо.
Ми з’єднали роги й зосередилися на Крістал. Ми лагідно торкнули її дар і повели його вниз, між її задні ноги. Крістал напружилася, але вже за мить з її вуст вирвався стогін насолоди. Дар почав працювати, видозмінюючи її тіло. Повністю обернути її на жеребця ми не могли — бракувало сили. Та ми виростили їй ще одну частину, й дещо змінили внутрішньо. Це здавалося природним у той момент, хоча я й не розумів повністю, що роблю.
Крістал вигиналася, стогнала, її тіло тряслося в екстазі. Її клітор подовжувався, загрубів, набував отвору — і став жереб’ячим членом, пульсуючим, гарячим, що ріс і ріс. Усередині в неї з’явився новий орган, здатний виробляти насіння. Й ось вона скрикнула й вибухнула, розливаючи довгі сяйливі кришталеві потоки довкола. Нарешті вона звалилась на землю, захекана, виснажена — й дар вщух, уже назавжди зупинивши зміни.
Сандра вагалася лише мить, а тоді підповзла й почала вилизувати Крістал, облизуючи її хутро й новий орган.
- Ммм… - Вона явно смакувала кришталеве насіння.
Коли все було чисто, член сховався назад. Крістал підвелася на копита. Вона поцілувала Сандру в щоку й посміхнулася мені.
- Я почуваюся… чудово. Можливо, я навіть порушу власне правило й знайду кобилу в охоті. Але спершу — до справи.
Сандра вказала на мене.
- Що скажеш?
Крістал кивнула.
- Дякую, Вільяме, дякую, Сінді. Ви повернули мені щось, із чим я вже змирилася, що втратила назавжди. Я досі кобила, але… так значно краще. - Вона вдихнула повітря, і новий орган знову випрямився. Вона облизнула губи. - Я не повинна…
Я підняв руку.
- Якщо тобі потрібна мить, аби просто бути собою… Ти зробила так багато заради своїх поні.
Крістал знітилася, але обійшла мене, вдихаючи мої пахощі. І раптом я здригнувся від хвилі насолоди, коли її морда занурилась у мою щілину, вдихаючи глибоко.
- У тебе починається тічка. Ми обоє ж «королівські», так?
Сінді миттю підтвердила:
- Так.
- То було б логічно, щоб королівські злучалися… чи не так?
Я ковтнув.
- Спершу розберемося з чейнджлінгами, а тоді… поговоримо?
Крістал швидко кивнула, повертаючись на місце.
- Так, добра ідея… Хоча з’явитися з величезним стояком — нас, мабуть, висміють.
Сандра підняла копито.
- І чудово. Якщо сміятимуться — не будуть злі. Це нам на руку.
Я кивнув.
- Вірно. Ходімо. Чим довше чекаємо — тим важче буде потім.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!