Раз крок, два крок, три копитце — На четвертий смерть іскриться.

Я відбивала кожну її спробу. Її язики були швидкі, і вона вміла витончено тягнути з мене силу. Кожен дотик приносив хвилю захватної насолоди, але це лише ще більше збуджувало його. Воно впізнавало це відчуття й знало, що це була вона — та, хто колись його тримала. Воно любило її й прагнуло бути поруч. Воно хотіло повернутися до неї, але не могло втекти від мене. Воно це знало.

Усе перетворювалося на дедалі безумнішу, виснажливу жагу до Неон. Я притискала її донизу, пересуваючись над нею. Відчувала, як воно вгризається в мої думки, витягаючи з них збочені способи злитися з Неон, і я нічого не могла вдіяти з тим, що згадувала власного коханця, Вілла, і те, що він був двостатевим. Усі мої думки воно перекручувало під себе. Я терлась об Неон, охоплена бажанням мати великий товстий член, щоб загнати його в неї.

Та енергія, вкрадена в Неон — а вона, певно, половину теж поцупила в когось іншого — почала працювати. Я зосередила силу між ногами, поки терлася об Неон. Вона завила й забилася, коли я почала впиратися в неї. Там, де колись був клітор, виростав товстий футляр, набрякаючи непристойно швидко, і я могла думати тільки про те, як добре буде з’єднатися з Неон, навіть попри її крики й корчі.

Її обличчя, зоране слізними доріжками, протверезило мене. Вона перестала пручатися — зламана. Почуття провини накрило мене, і я зупинилась, навіть попри те, що новий стовбур пульсував болісною напругою.

- Неон.

Вона підвела погляд, вухо сіпнулося.

- Що? Давай… Ти вже й так усе в мене забрала.

Я поклала копито їй на щоку й обережно стерла кілька сліз.

- Неон, я не тут, щоб бути твоїм ворогом. - Я так хотіла вбити в неї з усією силою. Те, що сиділо всередині, верещало зробити це, але бачити її такою сумною — то була сильна протиотрута.

- Неон, подивись на мене.

Неон таки глянула на мене, але її погляд одразу ковзнув униз — на товстий кінський член, що виріс у мене. Вона досі боялась.

- Ти мені більше подобалася раніше.

Я м’яко провела копитом по її мордочці та нахилилася ближче, пестячи її язиками й передаючи трохи енергії. Я зрозуміла, що перед цим виснажила її до небезпечної межі. Її барви повернулися зі своєї хворобливої сірості до приглушених відтінків, і вона видихнула з полегшенням. Багато напруги в її тілі розтануло, а тоді вона різко смикнулася. Підвелася на копита й кинулася до дверей, але я хряснула ними своїм хвостом.

- Неон…

Неон розвернулася до мене з насупленим поглядом.

- Гаразд! Ти вже довела, що хотіла. Ось як я змушувала людей почуватися — я зрозуміла. А тепер відпусти мене.

Я зімкнув з нею ряди. Ласки моїх язиків з її обличчям змусила її здригнутися від страху. Я уявляла, що вона боїться, що я заберу енергію назад, але я цього не зробила. Натомість я повільно годувала її, і вона почала задихатися. Будучи нагодованими від, будучи нагодованими, в будь-якому випадку, ми могли б принести величезне задоволення нашим жертвам. Вона почала відновлювати яскравість, яка зробила її ім’я, навіть коли мої копита перекинули її, і я сіла на неї. Я притиснула головку того нового кінського півня до її мокрих губ й почавши тертися об неї.

Я увійшла у неї. Щойно перший дюйм втиснувся в її вузький прохід, вона скрикнула та заворушилася. Штовхнувшись на мене, ми вперше почали кохатися. Чим більше енергії я їй давала, тим потужніше вона тиснула на мене. Маленькими крапельками мене п'янило її силою, а вона відповідала мені палкими поштовхами стегон. Ми стали одним цілим, сильно притискаючись одне до одного. Я відчувала, як моя нова оболонка терлася об її вхід, і був повністю обійнята її розтягнутою піхвою. У мене не було яєць, щойно зрозуміла я, але не було часу розмірковувати про це.

Це було надто приємно, щоб повністю зануритися в неї. Її язики зустрілися з моїми, і вони почали танцювати між нами, обмінюючись маленькими іскрами туди-сюди, що допомагали розпалити наше полум'я, коли ми почали стикатися одна з одною. Я відсахнулась, відсахнулася й і вона, а потім ми зійшлися з гучним ляпасом. Страх повністю зник з неї, замінений зростаючою пристрастю. Вона хотіла цього зараз. Я все ще хотіла цього. Ми були двома людьми, але в ту мить ми були одним оргазмом, що пронизував два тіла.

Вона напружувалася і тріпотіла навколо мене, але я ще не відчувала звільнення, тому все ще не відпускала її. Я шалено штовхала її, обвиваючи її хвостом, і вони почали смикатися та стискатися одна з одною. Вона почала жадібніше витягувати мою силу крізь танець наших язиків, і я на мить дозволила їй це, перш ніж відібрати її назад, просто щоб знову дозволити їй забрати. Все це ще більше зводило її з розуму. Вона сяяла силою, і більша частина цієї сили підживлювала її рішучі поштовхи під мною.

Мої копита ковзали її боками та грудьми, поки я притискалась до неї. Вона важко дихала, і хоч це явно не був природний запал, мені він і не був потрібен. Ні… Те, що сиділо всередині мене, дуже чітко давало це зрозуміти, навіть без слів. Воно подбає про все саме, якось змусить це працювати. Воно було на моєму боці — нарешті. Поки я дозволяв йому бути поруч з Неон, так близько, як ми були зараз, воно підтримувало мене.

Хвиля кульмінації накрила мене раптово — не через нове тіло, а через моє власне. Мій внутрішній м’яз напружився в порожнечі, і я відчув теплий тремтливий відгук. Краплі впали на підлогу, а мене самого накрила запаморочлива хвиля полегшення і шоку.

Вона торкнулася мене, несміливо але наполегливо, досліджуючи мою чутливість так, як уміла тільки вона. Вона намагалася забрати трохи сили, але я швидко повернула її назад, і це щоразу стримувало її… хоч вона й не припиняла спроб зовсім. Саме ця впертість і привертала до неї те, що сиділо всередині мене — вона ніколи не здавалася.

Я ледь встигла зосередитись, як по мені прокотилася друга хвиля тремтливої кульмінації. І саме в ту мить я відчула, як у моєму новому тілі щось почало формуватися, наче щось вагоме опускалося всередині, готове вирватися назовні. Я не знала, що саме це було, та й не могла думати про це — усе затьмарювалося єдиним бажанням продовжувати зближення з Неон, залишаючи нас обох у дедалі сильнішому вирі пристрасті.

Я проштовхнулась в неї настільки глибоко, наскільки дозволяв її тунель, і ми кінчили як одне ціле. Вона хвилювалася та тягнула мене, видоюючи мене, коли величезний шматок проник в уретру мого інструменту та почав штовхатися в неї з кожним потужним пульсуванням мого оргазуючого члену. Її тиск допомагав йому просуватися вперед, поки він не досяг головки, де він, здавалося, на мить застряг, поки з повним задоволенням не вискочив у неї. Якимось чином я знала, що моя яйцеклітина щойно була імплантована в неї. Я відчувала це. Відчувала її рухи, коли вона тягнулася до її родючої утроби і швидко стала з нею єдиним цілим. Вона була вагітна цією яйцеклітиною, продуктом Хоуп і мене.

Не маючи більше яйцеклітин, які потрібно було б вивести, мій стовбур почав розм'якшуватися, коли шалено задихаючись, я витягнулась з неї.

Вона видихнула різко, коли я відступила від неї. Спершу просто лежала, задихаючись, але потім підвелася на копита. Усе було завершено — вона знала, що її запліднено. Я майже була певна, що вона це відчула. Вона притиснула копито до живота, і її погляд не зводився з мене — невпевнено й трохи налякано.

- Чому? - тихо спитала вона.

Я лагідно провела язиками по її підборіддю, уздовж місця, де сходилися дві щелепи.

"Твій гість… він сумує за тобою. Нас тягне одне до одного."

Неон заперечно хитнула головою, хоч тремтіння відчути було легко.

"Я… я теж за ним сумую…"

Я обійняла її, і ми разом опустилися на підлогу. Хоч усе почалося зі страху й примусу, закінчилося взаєморозумінням і теплом.

Коли все було позаду, той внутрішній голос нарешті перестав кричати в мені, і я знову відчула себе… собою.

Я обережно пригорнула Неон, і реальність початку наздоганяла мене з кожною секундою.

"Неон, ти в порядку?"

Вона прокинулась від легкого дрімання.

"Гм? Що?"

Я торкнулася щокою її щоки.

"Мені шкода, що я змусила тебе. Це… цьому немає виправдання. Я була неправа."

Вона потерлася своїм яскравим боком об мене, і я відчула в ній ту енергію, яку сама ж дала їй.

"Пообіцяй, що це не була просто примха. Скажи, що ти дбаєш про мене і поза цим. Скажи це."

Я легенько покусала її вушко, шепочучи:

"Я дбаю. Я люблю тебе, Неон. Те, що всередині мене… воно любить тебе так сильно, і я це відчуваю. Але річ не тільки в ньому. Воно просто відкрило мені очі. Ти чудова. Ти розквітнеш — і я хочу бути поруч."

Я обгорнула її чотирма кінцівками, ховаючи в теплі шерсті.

Неон притиснулася до моїх грудей.

"Ти ж розумієш, що я надаю перевагу жінкам?"

Я тихо хмикнула.

"Я все ще жінка."

Вона пирхнула:

"Те, що ти щойно… е-е… вставила в мене, сперечається з цим."

Я перекотилася на неї зверху.

"Ти хочеш сказати, що я хлопець?"

Неон лише зморщилася.

"Ми живемо в дивні часи. Я не знаю, що думати."

Вона простягнула копито, я зустріла його своїм, і ми знову торкнулися носами.

"Дай мені подумати."

Потім щось пробурмотіла португальською… чи то іспанською. Я не впевнена.

"Я не очікувала, що буду…"

Вона вдихнула.

"Ти дала мені дитину."

"Так…" — заперечувати було безглуздо.

"Ти в порядку?"

Вона не відповіла словами. Просто підповзла під мене та торкнулася мордочкою моїх вологих статевих губ — наче намагаючись нагадати собі, ким я була від народження. Я тихо зітхнула й розсунула задні лапи, а потім її язики поринули в мене, досліджуючи та розсуваючи мене. Вона натиснула глибше, ніж будь-хто мав право, і невдовзі подолала мої найпотаємніші бар'єри, щоб дослідити мою нині порожню утробу.

Після короткої паузи вона запитала тихо:

- Чия це дитина?

Я затремтіла від відчуттів і відповіла:

- Я… гадаю, Хоуп. Даск Хоуп і моєї.

Неон раптом засміялася.

- Цей бідолаха? І тепер я ношу його дитину? Доля часом має жорстоке почуття гумору.

Вона потерлася носом об мене, а потім відступила.

- Якщо вже так сталося… я хочу трохи дізнатися про нього. Якщо збираюся робити це — хочу знати батька.

Я здійняла вухо.

- Ти… зробиш це?

Вона кивнула.

- А яка альтернатива? Я не збираюся позбуватися того, що ти мені дала.

На її обличчі промайнуло щось схоже на провину. Можливо, і справді між нами з’явився новий зв’язок.

- Тебе не бентежить, що він… пішов далі?

Я похитала головою.

- Він не пішов. Він щиро радий нашій дитині. Він буде чудовим батьком і вже є чудовим другом. А боятися Вілла — окрема історія, тому він не може бути моїм… ну… хлопцем.

Неон фиркнула.

- Навіщо нам ці людські правила? Ми ж не люди. Ми — поні.

Я тицьнула в неї копитом.

- А хто казав, що поні не мають своїх правил? Там, звідки вони прийшли?

Неон відвернулася наполовину:

- Не важливо. Ми — нові. Ми можемо створити свої правила просто зараз.

Я не знала, чи згодна з нею, але ми ладнали. Ми говорили довго.

І коли я обійняла її — вона вже не відсахнулася й не втекла. Вона просто була поруч.