Науковий підхід.
Я слідував за Сандрою, яка повільно копала під містом. Це була довга подорож, але вона була задоволена тим, що продовжувала копати, поки Сінді і я розмовляли з нею, і тому ми просувалися як команда.
- Знаєте, - сказала Сандра, - ви двоє, здається, все більше зближуєтесь.
Сінді кивнула.
- Це правда. Я відчуваю, що могла б, якби захотіла, повністю злитися з Вільямом.
Мені ця ідея не дуже сподобалася.
- Мати одну голову замість двох було б менш дивно, але мені подобається те, хто я є, знаєш, Вільям.
Сінді нахилила голову.
- Я така погана?
Я нервово засміявся.
- А я?
Сінді похитала головою.
- Ні. Ти чудова людина, і я рада бути частиною тебе. Хіба ні? Ми були б менш заплутані, якби об'єднали наші голови.
Сандра нахилила вухо до нас.
- Ось до чого ми дійшли. - Вона розкидала бруд, продовжуючи копати. - Де ти можеш дискутувати про те, щоб мати дві голови, поки твоя дівчина копає яму копитами, як милий суслик. Я буду кохати тебе і з однією, і з двома головами, Вілле, але не можу сказати, що засмучуся, якщо ти повернешся до звичайної моделі.
Кілька хвилин по тому ми підняли голову, коли щось почули. Там блукав самотній чоловік і кричав:
- Агов?
Він не виглядав озброєним, і ми не бачили нікого іншого навколо нього. Я відчула, що поблизу було кілька поні, яких привернув шум. Я подумки прогнала їх, відправивши в інше місце.
- Ти ще там? Давай!
Сінді подивилася на Сандру.
- Чому б тобі не вийти і не привітатися з ним? Ти менш загрозлива, ніж ми, а ми можемо захистити тебе своєю магією звідси.
Сандра трохи нахилила голову в наш бік.
- Ти не проти, Вілл?
Я простягнув руку і потягнув її за хвіст.
- Іди, тільки будь обережна і спробуй відразу заговорити. Ми не хочемо, щоб він подумав, що ти полюєш на нього, як дика тварина.
Сандра вирвалася з поверхні і струснула себе.
- Я тут. Ти прийшов поговорити?
Людина посміхнулася їй. Чоловік, світлошкірий, хоча й засмаглий, у кепці, просторому одязі, з вусами та бородою, які з’являються, коли немає доступу до бритви.
- Ти дружня, правда?
Сандра нахилила голову.
- Така ж дружня, як і ти. Я — Сандра. - Вона вказала копитом на людину. - Як тебе звати?
Чоловік кивнув.
- Джон. Вони говорили про коней, які тут не просто стрибають на людей, і я мусив це перевірити.
Сандра підняла вухо.
- То ти просто вибіг, сам і без зброї? Це дуже сміливо і трохи нерозумно?
Джон знизав плечима.
- Що найгірше може статися? Я отримаю копитами. Це краще, ніж те, з чим ми маємо справу.
Сандра виглядала ще більш зацікавленою.
- Що відбувається? Будь ласка, підійди ближче. Я не шкідлива. - Вона посміхнулася, тримаючи розсічену щелепу закритою, щоб не турбувати його. - У місті все так погано?
Джон підійшов, пильно дивлячись на Сандру.
- Запаси їжі закінчуються, вода має жахливий смак, хоча ніхто від цього ще не помер. Постійні патрулі проти коней. Ті, хто «керує», постійно кажуть, що ми отримаємо підкріплення і все налагодиться, але я цього не бачу, і ніхто інший теж. Відсутність електрики означає, що все, що могло зіпсуватися, вже зіпсувалося.
Сандра повільно видихнула.
- Що б ти сказав, якби я тобі розповіла, що коні хочуть допомогти з цим?
- Як?
Сандра ніжно пошкрябала землю, намагаючись зібрати силу, яка змушувала рослини рости. Вона не створила квітку чи щось настільки гарне, але трава стала яскраво-зеленою і розрослася на метр навколо її копита.
- Дехто з нас прокинувся після того, як став диким. Дехто з нас ніколи не ставав диким.
Джон випустив втомлений зітхання.
- Це гарний трюк, але я людина, а не кінь. Я не можу їсти траву, і вона, ймовірно, перетворить мене на коня.
Сандра вказала на себе.
- Я більше не заразна. Я б запропонувала довести це, але для цього мені довелося б облизувати тебе або робити щось інше, чого ти, ймовірно, не хотів би. У будь-якому разі, трава була лише демонстрацією. Просто уяви, якби декілька з нас опинилися в кукурудзяному полі. О, а що вони зробили з Іаном?
- З хлопчиком? - Джон показав великим пальцем на місто. - Вони тримають його під замком, чекаючи, коли у нього виросте хвіст.
Сандра нахилила голову.
- Сподіваюся, з ним добре поводяться?
Джон нахмурився.
- Наразі йому дають їсти, і, наскільки я бачив, вони його не кривдять.
Сандра тихо буркнула.
- Ми хотіли, щоб він був у безпеці...
- Ти говориш, як дівчинка.
Сандра нахилила голову.
- Це тому, що я і є дівчинкою. Нас, дівчаток, більше, ніж хлопчиків.
Джон зробив незадоволене обличчя.
- Чудово, копита і все таке... Поки що я сам розберуся з людьми.
Сандра помахала рукою у бік міста.
- Я не заважатиму тобі. Просто хотіла поговорити. Ти можеш привести когось із керівництва?
Джон пирхнув.
- Жоден керівник не прийме запрошення на обід від коня.
Сандра постукала себе по підборідді.
- У вас є якісь сільськогосподарські угіддя?
- Звісно, так. Прямо на південній стороні. - Він вказав у бік, і в ту ж мить біля Сандри з'явилася яскрава енергетична площина, а я відчув напругу, тримаючи її вертикально проти шквалу куль. - Чорт! - Джон стрибнув у укриття, коли з'явилися інші люди з піднятими гвинтівками, готові до бою.
Сандра скрикнула і пірнула в землю, зникнувши з поля зору. Я знав, що Сінді створила щит, і був їй вдячний, навіть коли ми розвернулися і почали відступати назад у тунель. Сандра увірвалася в тунель перед нами і почала створювати звивистий шлях, щоб ми могли уникнути тих, хто йшов за нами.
Шлях не був чітким, але ми мали кілька ідей, як зробити хоча б наступний крок.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!