Відкрити двері, що ведуть назад.
Я провалився у сон на цю ніч — і нас одразу ж потягло між світами до Луниного саду. Сінді стояла поруч зі мною, а Сандра — неподалік, біля Карен. Карен насупилася на Сінді, перш ніж різко обійняти Сандру, наче привласнюючи. Вона прошепотіла, але не настільки тихо, щоб не чути:
- Принаймні я ніколи не намагатимусь тебе з’їсти.
Сінді розсердилася від цих слів:
- Я б ніколи не зробила цього без її згоди! І взагалі, це не «з’їсти», а злитися. Ми б обидві стали кимось новим.
Луна вийшла з-за рогу та легкою ходою підійшла до нас.
- Що це тут? Усе гаразд?
Карен одразу знітилася при вигляді Луни, уникаючи зустрічатися з нею очима.
Я жестом вказав на Сандру та Карен:
- Це дві частини того, що лишилося від Неон, колишньої принцеси Південної Америки. Сандра — моя давня подруга, а Карен — сила, що стояла за Неон і тепер з’єднана із Сандрою.
Луна підняла брову:
- Справді? Сила, що зрівняється з принцесою? Захопливо. Але мене дещо непокоїть. Я отримала звіт, що в Кантерлоті ненадовго з’явився хтось, хто виглядав точнісінько як ти — і то була зовсім не мрія. Можеш це пояснити?
Я почервонів під шерстю — навіть не певен, як це працювало:
- Ем… то було якийсь час тому, коли я експериментував із телепортацією. Ми з’ясували, що переніс проходить через порожнечу між світами, тож якщо промахнутися… або, мабуть, якщо сильно захотіти, можна ковзнути повз інші світи.
Луна нахилила голову:
- Ти, мабуть, хотів відвідати нас на якомусь рівні — і це й привело тебе сюди, а не кудись у безмежжі. - Вона лагідно усміхнулася. - Якою б дивною ти не був, ти будеш тут бажаним гостем. Присягаю короною, доки лишаєшся доброю душею. Але перш ніж говорити про це, будь ласка, розкажи мені про свій світ. Після цього я повідомлю новини, що мають велике значення.
Карен прошепотіла Сандрі:
- Вона тут головна. Не зли її. Мені здається, вона мене недолюблює. Неон її терпіти не могла.
Сандра ніжно потерлася головою об Карен:
- Але ти вже не з Неон. Спокійно. Ми тут є добрі люди.
Луна тепло посміхнулася їм обом:
- Твоя подруга має рацію. Якщо приходиш із чистими намірами — багато можна пробачити.
Вона знову глянула на мене.
- Говори, друже Вільяме.
Я ворухнув волохатою рукою:
- З радістю, але… ти багато разів казала, що хочеш допомогти, а допомоги ми поки не отримали. Твоя подруга щось з’ясувала?
Луна кивнула:
- Так, але мене це непокоїть. Вона визначила закляття, яке може вивільнити енергію Еквестрії та повернути її нам. Але минуло надто багато часу — ми не можемо уявити, що це не стане шоком для вашого світу. Застосувати його на всіх одразу було б так само аморально, як і первісно нав’язати їм цю силу. - Її вуха впали. - Я не бажаю завдати шкоди вдруге.
Я швидко закивав:
- Але це все одно чудова новина! Якщо можеш поділитися… Це ж можна застосовувати до однієї особи, так?
Луна обережно кивнула:
- Так. Хоч із великими зусиллями можна охопити й більшу площу. Заклинання повертає перетвореного поні до форми, з якою він народився.
Сандра виступила вперед, піднявши копито:
- Зачекай, зачекай! А якщо поні вагітна? Дитина стане людиною? І… чи це буде людина, що носить у собі поні? Це не можна проігнорувати!
Луна здригнулася від такого уявлення:
- Я… зізнаюся, не знаю. Форма народження дитини — поні. Іншої форми просто немає, тож логічно… - вона постукала копитом по підборіддю - …буде людська мати з понячим лошам усередині. На щастя, різниця в масі не надто велика. Народження можливе, хоч і потребуватиме уваги.
Ми витратили чимало часу, вивчаючи заклинання. Вона програла його магічну мелодію через ріг — прекрасний візерунок сили — а ми з Сінді намагалися його запам’ятати. Як би я хотів, аби Даск Хоуп був тут — він би схопив це удвічі швидше.
Сандра зітхнула:
- От би й мені магію…
Карен штовхнула її носом:
- Я ж казала, у тебе є магія. Просто інша. Їхня магія не може лікувати людей, наприклад. А це величезна різниця.
Сандра схрестила передні ноги:
- Так, це добре… але воно таке… невидиме, делікатне.
Карен раптом усміхнулася Луні:
- Дозвіл порушити вашу недоторканність, ваша величносте?
Луна підняла брову:
- Ні.
Карен пирхнула:
- А шкода, вам би сподобалося.
Я махнув рукою:
- Досить із цього. Луна, Америка — моя країна — відновлюється. Ми вирішуємо складний регіон, але загалом світ стабілізується. Я почуваюся дедалі впевненіше. Як інші принцеси? Інші континенти відновлюються?
Луна кивнула:
- Ваші землі, які ви називаєте “Африка” та “Європа”, звітують про позитивні зміни. Хоч процес не миттєвий, напрям правильний, і вони також впевнені в майбутньому — і моє серце радіє. Це ще одна причина, чому я боюся вивільнити енергію. Насильно змінити стільки людей вдруге — це такий самий злочин. Будь ласка, використовуйте це відповідально.
Я трохи насупився, подумавши про нове.
- Ви ніколи не зустрічали нікого з Китаю, чи інших частин Азії? На тому континенті живе дуже багато людей, більше, ніж деінде. Якщо в них не відбувається стабілізація, вони можуть вибити всіх нас із колії, особливо якщо в них все настільки погано, наскільки може бути.
Луна повільно похитала головою.
- Боюся, що ні, лише один раз. Я знаю, що в них є принцеса, але вона так і не повернулася після першого візиту, тож я знаю дуже мало. Наскільки мені казали, вони на великій відстані від вас, тож я б радила зосередитися спершу на вашому королівстві, як це робили інші, а тоді об’єднати свої вміння та мудрість, щоб зіткнутися з цією “Азією”. Сподіваюся, вам вдасться зробити це мирно.
Я раптом клацнув пальцями.
- Питання! Чи зцілило б це нове заклинання “дикуна”? Чи вони повернули б собі інтелект?
Луна підняла плечі.
- Такого ще не траплялося. Не можу сказати.
Сінді різко насупилась.
- Оце так проблема. Принаймні як поні вони мають просту мету. Як людина з розумовою відсталістю — ще менше шансів бути корисними. Але це означало б, що ми можемо, можливо, врятувати когось на стадії переходу або недавно зараженого, або дати людям, які пройшли трансформацію гладко, спосіб повернутися, якщо вони цього хочуть. Я боюся пробувати це на справжньому дикому.
Карен хмикнула.
- Можемо завжди шваркнути цим Хоупа.
- Ні, - твердо заперечив я. - Хоуп любить бути частиною стада й почувається комфортно як поні.
Карен знизала плечима.
- Але якщо це може повернути йому інтелект…
Я відчув, як у мені піднімається гнів.
- Він не дурний узагалі, і він найкращий клятий маг тут. Він не найкрасномовніший, але він кмітливий, чесний і відданий, на додачу до талановитості. Навіть пропозиція завдала б йому болю. Якщо він стане людиною — він більше не буде одним із нас. Це було б добровільне вигнання зі стада. Я цього не зроблю.
Сінді кивнула.
- Він заслуговує на краще, навіть якщо, мабуть, погодився б — лише щоб довести, що це безпечно.
Сандра також закивала.
- А от Гвін Фейт ми повинні запропонувати. Вона може погодитися або ні. Вона виглядала комфортно у своїх копитах, але пропозиція не завдасть їй болю, як Хоупу. Вона могла б знову стати “він” і знову бути батьком своїй дочці, як повинно бути.
Луна виглядала розслаблено.
- Мене тішить, що ви ставитеся до цього серйозно й відповідально. Я довіряю, що ви використаєте це лише тоді, коли це етично. Будь ласка, ми всі вибачаємося за це лихо, яке ми ненавмисно обрушили на ваш народ. Ми ще поговоримо. Хай щастить.
Світ розтанув, і ми прокинулися, сповнені нової інформації. Хоуп згорнувся клубочком поряд із Даст Кікер. Вони були просто чудові разом. Здавалося, його вчорашня хоробрість принесла йому кілька плюсів у її очах.
Реджі, Ліззі та Гвен Фейт зібралися у власну купку, хоч Реджі вже не спав і сидів, терпляче чекаючи на інших.
Неон лежала поруч із Сандрою. Ледь Сандра подала ознаки життя, Неон почала тулитися до неї.
- Доброго ранку. Добре спала?
Її голос розбудив інших, і табором прокотилася хвиля привітань та потягувань.
Хоуп раптом підскочив назад, почервонівши. Було видно, що в нього сталося те, що буває з багатьма чоловіками вранці. Даст Кікер тихо фиркнула:
- Якщо хочеш, щоб я поважала тебе як рішучого жеребця, не тікай через сором.
Хоуп криво усміхнувся.
- Авжеж. Він підійшов і легенько потерся об неї. - Доброго ранку.
Напруга між ними розтанула, і його обличчя засвітилося від щастя через її прийняття.
Я подумав про розмову з Гвен Фейт, але голос Сінді луною бринів у моїй голові:
~Ще ні. Вона тільки починає звикати до думки, що знову має доньку.~
- Я не згоден, - сказав я вголос, і кілька поглядів обернулися до мене.
- О, Гвен Фейт? Ми дещо дізналися.
Гвен перевернулася на живіт і підвелася.
- Що? Ви вночі кудись тікали?
Я усміхнувся.
- Насправді так. Це гарне пояснення. Ми дізналися заклинання, яке може повернути поні у людську форму, у їхній справжній первинний вигляд. Ти хочеш цього?
Гвен ніби закам’яніла, а тоді повільно відступила.
- Ось як це відчувалося… Я відчуваю себе монстром…
Сінді взяла контроль над руками й замахала негативно.
- Ніхто не змушує тебе, про…
- Річ не в цьому! - Гвен вдарила копитом.
- Сам факт, що хтось так просто пропонує тобі відмовитися від своєї ідентичності. Я… тепер я — це я. Я Гвен Фейт. Ліззі досі моя дочка, а Реджі — мій брат, але я — Гвен Фейт, поні, і я звикла до цього. Іти назад… це страшно. Наче померти вдруге.
Ліззі міцно обійняла Гвен за шию.
- Ти моя мама як поні, і я тебе люблю.
Гвен засяяла і обняла її у відповідь.
Реджі тихо хмикнув:
- Мій брат може бути кінською жінкою, але якщо йому чи їй так добре — гаразд. Він усе ще мій клятий брат.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!