Подорож між світами.
Кілька днів потому, після заслуженого відпочинку, я відчув тонке покликання Луни, і мої сни попливли до її саду. Але цього разу вона була не одна. Навколо неї стояли ще три поні. Вони мали крила й роги, як і вона, але на цьому схожість закінчувалася.
Одна мала язики й роздвоєну щелепу, як у Сандри, а її шерсть світилася неоновими кольорами. Наступна була велетенська, радше схожа на бронтозавра, ніж на поні. Остання — струнка й витончена, більше нагадувала оленя, ніж поні, навіть мала справжні роги, як у лося.
Усі четверо поглянули на мене, хоча одна з них голосно позіхнула.
- Мені вже час прокидатися, - пробурмотіла вона, витягуючи свою довгу ногу до Луни. - Це всі?
Луна кивнула.
- Так, вона остання, - і вказала на нас. - Минуло багато часу, але я офіційно скликаю цю раду.
Раду?! Я давно вже забув про її розпливчасті обіцянки.
- Відтоді, як ми збиралися востаннє, сталося чимало подій, - продовжила Луна. - Вільям і Сінді, - лише почувши її ім’я, я помітив, що у сні вона сиділа поруч, не з’єднана зі мною, - досягли великих успіхів у мирній інтеграції поні й людей на своїй території.
Олень підняв копито.
- Я також досягла успіху. Люди тепер бачать в нас захисників. Коли їхня інфраструктура зруйнована, лише ми не дозволяємо їм загинути.
Бронтозавроподібна принцеса тихо пирхнула:
- Ви для них друзі чи володарі?
Сінді засяяла усмішкою.
- Друзі. Спочатку було складно, але тепер усе поступово налагоджується. Хоча зараз ми не вдома.
Усі погляди звернулися до неї. Неонова принцеса скривилася.
- А чому ж ви не у своїх володіннях... тобто, королівстві?
Я вирішив відповісти сам, поклавши руку на груди.
- Ми прямуємо до південноамериканської принцеси, щоб спробувати переконати її.
Неонова усміхнулася хижо, зробивши крок уперед.
- Ну ось я. «Переконай мене».
Чорт. Але могло бути й гірше.
- Нам вдалося повністю інтегрувати поні та людей, включно з військовими. Поні не пригноблені, люди теж, і обидві сторони лише виграли від співіснування. Немає жодної причини переслідувати їх, зате є тисяча моральних і практичних причин дозволити їм жити разом.
Неонова махнула копитом і вказала на місто, що здіймалося поряд із садом.
- Подивися, чого досягли поні без людей. У них майже немає злочинів. У них майже немає воєн. Вони побудували утопію — без людей.
Луна похитала головою.
- Геноцид рідко буває гарною стратегією. Невже всі люди настільки жахливі?
Неонова насупилася.
- Достатньо одного. Сто спокійних людей не переважать одного психопата. Ти ж бачила, Луно. Те, на що здатні люди, навіть не вкладається в уяву поні.
Луна зітхнула.
- Мої поради тоді були поспішними. На той момент саме люди були нападниками. - Вона вказала на мене. - Їхнє рішення набагато гармонійніше, чи не так? Хіба ми не можемо бодай розглянути його?
- Ні! - Неонова клацнула зубами й рвонула на нас, але зникла на півдорозі.
Луна похитала головою.
- Я відправила її назад. Вибачте. - Вона глянула на інших принцес. - Ваші думки?
Олениця підняла копито до грудей.
- Я цілком підтримую симбіоз і співпрацю.
Бронтозавр заперечливо похитала головою.
- Наскільки я знаю, у нас немає війни. Мої народи уникають людей, а люди — нас. І є мир. Але він крихкий.
Я підняв руку.
- Ми можемо показати, як зробити так, щоб ваші поні більше не заражали людей. Тоді вони будуть безпечними для контакту.
Олениця усміхнулася.
- Це було б чудово.
Сінді змахнула руками:
- Він навіть не розповів найкращої частини! Під час цього процесу можна змінювати поні — робити їх кращими.
Бронтозавроподібна принцеса схилила голову.
- Це потрібно використовувати обережно. Ми не боги, лише опікуни.
Луна легко кивнула.
- Мені приємно це чути. Чи можу я довіряти, що всі ви діятимете в інтересах своїх народів?
Я кивнув.
- Звичайно. Я не просив про все це, але ось ми тут. Найменше, що я можу зробити, — це спробувати все виправити.
Олениця усміхнулася.
- Добре сказано. Я з тобою... Вільям, так? Мене звати Хедвіґ, але я з радістю переросту це ім’я.
Бронтозавр схвально кивнула.
- Покажи нам цей прийом — і, можливо, ми дізнаємося, що таке справжній спокій. Я Адаєзе, принцеса, як і наша господиня. - Вона кивнула у бік Луни, потім зацікавлено глянула на мене. - Прошу, поділися, поки ми ще не прокинулися.
Ми детально розібрали, як відчувати й керувати Даром, як спалювати його, щоб зробити поні чистішими розумом і безпечними для людей.
- Завжди перевіряйте свою роботу, - пояснював я, - навіть якщо це здається простим або коли ви поспішаєте. Один випадок зараження після того, як поні оголошено безпечним, зруйнує довіру. З іншого боку, або копита, якщо натрапите на когось, хто щойно заразився, ви можете використати це, щоб пришвидшити перетворення, спрямувати його і зберегти розум істоти. Використовуйте це відповідально: ми або принесемо мир, або станемо справжніми чудовиськами.
Хедвіґ кивнув.
- Я поводитимусь обережно, але використаю це мудро. Європейський Союз вдячний за твою допомогу. - І зникла.
Адаєзе подивилася туди, де він щойно стояв, потім кивнула нам.
- І я дякую. Мій народ буде радіти, коли я розповім їм, чого навчилася, і поділюся цим даром. Дякую від імені народу Африки. - Вона також розчинилася у повітрі.
Луна схилила голову.
- Я рада, що ви прибули вчасно. Вони сперечалися досить запекло, перш ніж ви прийшли. Ви справді перебуваєте в її королівстві? Це може бути дуже небезпечно, зважаючи на її лють.
Сінді насупилася.
- Тим гірше! Ми все одно йдемо до неї, подобається їй це чи ні. Хтось мусить.
Луна повільно кивнула.
- Ви хоробрі, але не забувайте й про обережність. Ваш народ потребує вас. Хай Гармонія веде вас.
І сон закінчився.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!