Рух крізь страх.
Часу більше не залишалося. Я відчував присутність еквестрійських поні, і принаймні один із них наближався. Двоє перед нами були заражені, можливо…
- Стійте. - Я сказав це з усією силою, на яку був здатен, і для підсилення тупнув копитом. - Стати струнко.
Твайлайт виглядала так, ніби хотіла рухатися, смикалась, але Фаст залишалася застряглою в тому, що вона незграбно намагалася зробити. Спроба займатися коханням із непрацюючими ногами та з раптово опираючимся партнером була для неї катастрофічно виснажливою, і вона знову була на межі сліз.
Мені спала нова ідея, і я підійшов до неї.
- Гаразд, розслабся, лежи спокійно.
Твайлайт швидко розслабилася, зітхнувши, але я тягнувся не до неї. Я поклав руки на стегна Фаст, погладжуючи її к’ютімарку — поні, яка була рожева ззаду й синя спереду з рушником на межі кольорів. Я потягнувся до її дару й почав піднімати його до дії. На щастя, магічне оглушення, здається, минуло. Я спрямував енергію в її зламані ноги. Вона завила від раптового болю, коли неправильно сформовані кістки переламалися й переробилися, а давно атрофовані м’язи стали кріпитися в правильних місцях.
Коли найгірше було позаду, я сконцентрувався на зміцненні її тіла, одночасно «поїдаючи» дар. Всередині неї єдналися і терлися еквестрійська та порожнечева енергія — те, що ми називали «даром», — і породжували життєву силу, яку я використовував, щоб наростити її відновлені м’язи. Єдиноріжка підвелася на тремтячих ногах, мої руки все ще на її стегнах. Коли рухливість повернулася, вона легко дісталася до Твайлайт, і Твайлайт прийняла її.
Попри маніакальну потребу, яка штовхнула їх до цього, вони дивилися одне одному в очі й ніжно терлися носами. Вони кохали одна одну.
Твайлайт зітхнула, почервоніла, і в неї повернулася певна ясність. Вона поглянула через Фаст на мене та Сінді.
- Як ти її полагодив? Я ж пробувала…
Її перервало різке рушання Фаст, що вирвало з Твайлайт гучний стогін.
- О, Селестіє, так! Це… так має бути? Я хвора? Чому кожен… ммм… дотик такий приємний? Це не схоже на хворобу.
Я перевірив — Фаст була очищена. Її кохання до Твайлайт було тепер принаймні частково її власним бажанням. Засуджувати це не було сенсу, хоч робити таке перед незнайомцями — сміливо.
Сінді сіла поруч і провела рукою по носику Твайлайт.
- Ми можемо очистити й тебе, думаю. Еквестрійські поні реагують приблизно однаково. Тільки енергію треба на щось витратити. Ми використали її, щоб полагодити Фаст ноги.
Твайлайт вигнула спину, коли її вразила нова хвиля…
- П-перепрошую, але дуже важко зосередитись. - Вона схопила Фаст копитами, притискаючи ту до себе. - Будь ласка! Виправте це. Моє лоша… Ви можете впевнитися, що з ним усе гаразд?
Фаст сповільнилася.
- Чорт! Я зовсім забула. - Вона ніжно провела копитами по набряклому животі Твайлайт. - Шш, усе буде добре. Я впевнена, з твоїм малюком все гаразд.
Твайлайт подивилася на неї з тремтливим усміхом.
- Дякую, що ти це сказала, але… давай переконаємось. Усе гаразд, Фаст?
Фаст кивнула й відійшла від Твайлайт. Новина про можливу загрозу для лошати повністю збила настрій, і вона знову контролювала себе.
- Так, я в нормі. - Вона підняла задню ногу й випробувально махнула нею. - Гей, що ти зробив? Болить скрізь, але… працює. Ти змінив мою форму?
Твайлайт піднялася, похитуючись, але намагаючись триматися. Бажання ще були, але поки трималися в узді. Можливо, тому, що поруч не було «чистих» поні, яких можна було б спробувати заразити.
- Д-дякую, що допомогли Фаст Чейндж, але тепер, прошу, мені. Я не хочу носити в собі якусь жахливу хворобу. І моє лоша… будь ласка…
Вона звучала відчайдушно.
Сінді поглянула на мене, й її думки торкнулися моїх:
~Її потужна енергія притягнула потужну енергію. Вона еквівалент принцеси… принцес? Якщо вона це опанує, стане жахливо сильною.~
~Не думаю, що вона цього хоче. Але чи можемо ми спалити стільки дару?~
Я подивився на Твайлайт іншим зором: вона була палаючим сонцем порожнечевої енергії. Ми з Сінді порівняно з нею — лиш іскри.
~Краще працювати разом.~
Ми взялися за руки — обома руками — й пустили енергію в коло. Ми стали сильнішими, майже одним цілим, і звернули союзну силу на тремтячу й задихану Твайлайт.
Фаст підійшла й потерлася носом.
- Я не зовсім розумію, що сталося, але пробач, що налетіла так грубо. - Усміхнулася. - Але ти ж не сказала стоп-слова.
Твайлайт хіхікнула.
- Мені було… соромно. Вони ж гості, Фаст! Але ж… ти моя дружина. Я не… заперечую… коли ти мене торкаєшся.
Вона тупнула копитом.
- Я почуваюся ненормально, прошу!
Ми не хотіли змінювати Твайлайт, тож залишався єдиний спосіб — утилізувати енергію. Надлишок ставав теплом, і теплом ми її позбавляли. Твайлайт почала світитися, повітря тремтіло, ставало гарячішим. Деякі колби вибухали від спеки. Наше хутро починало піддимлюватися.
Я згадав фізику й частину енергії перекинув у світло. Твайлайт задихнулася й здригнулася, коли стала випромінювати кола кольорів своєї гриви та шерсті — засліпливо яскраві.
~Її лошаті бракує енергії. Воно не цілком здорове. Я виправлю.~ - сказала Сінді й спрямувала масивний заряд у лоно Твайлайт, зміцнюючи дитину. Я теж побачив: щось там було неповним, але швидко наповнилося завдяки Сінді.
Кімната почала холонути.
Фаст впала на підлогу, задихаючись.
- Чорт, дівчино. Я знала, що ти гаряча, але це вже новий рівень.
Твайлайт різко розкрила крила.
- Ти в порядку?! - вона кинулася до Фаст, поки я перевіряв її стан. Дар у ній був спалений. Як хвороба, перенесена раз, він не зможе повернутися. Катастрофу відвернули.
Я відпустив Сінді — і одразу відчув усі опіки без нашого спільного кола. Ми обидва були тяжко обпалені. Стояти просто над джерелом спеки було… не наймудріше рішення.
Двері в лабораторію розчахнулися — вбіг земний поні-жеребець, попри те що язики Неон утримували й виснажували його.
- Принцесо! Фаст! Ви обоє цілі?!
Твайлайт підвела голову й пискнула:
- Не шкодьте Раф Тамблу! Він наш охоронець і друг. Рафе, все добре, справді. Все під контролем.
Раф припинив тиснути на язики Неон, які сяяли вкраденою енергією.
- Ти впевнена? - Він глянув на Сінді й на мене. - Вони виглядають жахливо. Може, викликати лікаря? Що тут узагалі сталося? Наче бомба вибухнула.
Неон прибрала свої язики й підійшла до Раф Тумбл.
- Ох, чорт! - Незабаром увірвалося все стадо, і нас поклали на підлогу, щоб ми відпочили. Неон спрямувала вкрадену в Раффа енергію спершу на мене, і тут я дізнався, що помірні опіки болять сильніше за важкі — тіло пронизав вибуховий біль. Я застогнав, але вона вже перейшла до Сінді, використовуючи іншу половину енергії, щоб зменшити її опіки з четвертого ступеня до третього.
Твайлайт поспіхом пояснила, спостерігаючи за Неон із очевидним захопленням:
- Вони використали мою внутрішню магію. Я не впевнена, що саме вони зробили, але випустили її в тепло й світло, і я на якийсь час стала живим вогнем. - Вона легенько штовхнула Фаст. - Тобі не треба було стояти поруч! Я ціную відданість, але ти могла серйозно постраждати.
- Воно того варте, - вперто всміхнулася Фаст.
Раф Тумбл кивнув:
- Гаразд. Може, все ж віднести їх до лікарні? Вони досі виглядають дуже погано.
Неон зморщила ніс:
- У нашому стаді троє цілителів. Нам просто потрібні енергійні та здорові поні, щоб поділитися силою — як ти щойно зробив.
Раф насупився:
- Не пригадую, щоб дозволяв це робити… але, певно, було заради хорошого приводу.
Карен похитав головою:
- Мені небезпечно ділитися енергією. Я не хочу нікого заразити.
Я глянув на Карена й сконцентрував думку:
~Твайлайт і Фаст у безпеці. Вони були заражені, але тепер чисті.~
Він коротко кивнув, отримавши повідомлення, і звернувся до Твайлайт:
- Принцесо, чи можу я позичити трохи вашої… магії? Вона повернеться, як завжди.
Твайлайт кивнула, але пискнула, коли кілька язиків обвили її.
- Я знаю, що мені це нагадує! - вигукнула вона раптово радісно. - Це як… - Язики Карена засяяли яскравіше, коли він витягав з неї енергію чи магію — як кому подобалося це називати — і Твайлайт раптом осіла на підлогу в заціпенінні.
Карен торкнувся язиком Сінді, Фаст і мене по черзі, й енергія потекла в нас, пришвидшуючи зцілення. Я знав, що ми в безпечних руках, і знепритомнів.
Я прокинувся у великому ліжку, а Сінді напівлежала на мені. Я ніжно притулився до неї носом, вона прокинулась і позіхнула. Ми виглядали значно краще — хутро відросло, опіки зникли. Ми вийшли з кімнати й знайшли інших унизу, у трапезній, де вони розмовляли за столом. Помітивши нас, Твайлайт широко всміхнулася:
- Ось ви де. Дякую вам, навіть якщо ви й стали причиною всієї цієї біди.
Фаст легенько штурхнула Твайлайт у плече:
- Гей, не звинувачуй їх. Це була моя блискуча ідея, яка все й запустила. - Вона кивнула на нас із Сінді. - Дякую за те, що ви зробили. Дуже дивно ходити без проблем і без потреби перетворювати ноги, щоб це приховати. Я вже давно змирилася, що не зможу нормально відчувати свої справжні ноги… Справді, дякую.
Твайлайт нахилила голову:
- Ви щось змінили в мені, чи то була лише та спека й вогонь?
Сінді відповіла:
- Переважно — вони. Ми не хотіли змінювати тебе без потреби, Твайлайт, тому майже все випустили у світло й тепло. Твоє тіло було незвично готове вивільняти і те, й інше. Ти робила щось подібне раніше?
Твайлайт яскраво почервоніла:
- Лише кілька разів…
Невеликий дракон-гуманоїд закотив очі:
- Тільки коли вона сильно засмучується. - Голос у нього був юний. - О, мене звати Спайк. Ми, здається, не зустрічалися?
Ми потисли йому руку. Вона була луската й кігтиста, а сам він виглядав дуже милим, як невеликий дракон на двох ногах. На моє запитання він кивнув:
- Так, я дитинча дракона. Колись стану таким великим, як увесь цей замок!
Сандра хіхікнула:
- Ти будеш дуже великим милим створінням.
Твайлайт похитала головою:
- Коли він виросте, буде вже не таким милим, але все одно залишиться Спайком. - Вона обняла його крилом.
Сінді раптом запитала:
- Чи є причина, чому твоє лоша може відчувати нестачу енергії?
Твайлайт напружилась:
- Як? Тобто… так… моє лоша… У нас була складна історія. Його оригінальне тіло було знищене, а сутність розсіяна через його первісну матір. Це було диво, що я змогла прийняти його в себе. А щось не так? - Вона виглядала стурбовано, і я її не засуджував.
Сінді поспіхом заспокоїла її:
- Все гаразд, навіть краще ніж гаразд. Я помітила, що твоєму лошаті потрібно більше енергії, а в тебе було багато зайвої, тож я збалансувала їх. Тепер твоя дитина має бути цілком здоровою.
Мене раптом осягнула думка:
~Хіба це не означає, що лоша було заражене?~
~Можливо? Воно виглядало чистим. Мало б бути в порядку.~
Я не знав, який вплив мала б та порожнеча на ще ненароджене життя, але ми, ймовірно, покинемо це місце раніше, ніж дізнаємось.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!