Незгода в лавах.
Даст Кікер вказала на триповерховий будинок:
- Відпочинемо цієї ночі там. Іди всередину, Миротворцю, і тримай своїх друзів поруч.
Я очікував побачити занедбану, запилену споруду, але помилявся. Всередині було чисто, акуратно, в кожній кімнаті стояли справжні лампочки, які чекали лише легкого клацання вимикача, щоб засвітитися. З кранів текла вода, і на вигляд вона була цілком придатною для пиття.
Сандра озирнулася, піднявши брову:
- Ну що ж, як для тих, хто фанатично прагне геноциду — прибирають вони добре.
Даск потер підборіддя копитом:
- Це слово ще ніколи не звучало настільки буквально — „винищення раси“.
Сінді глянула на них обох:
- Вони дуже ефективно використовують енергію. Я б хотіла побачити, щоб у наших містах так само. Це ж зробило б усіх щасливішими, чи не так?
Сандра вказала на свій рот:
- Зачекай із цим. Що щодо цих? Вона сказала, що я можу робити з ними багато чого.
Вона випустила язики й трохи помахала ними в повітрі.
- Але я не бачу, як саме...
Даск підійшов ближче й легенько ткнувся мордою в один зі слизьких язиків.
- Спробуй на мені. Тільки обережно.
Сандра провела язиком по нижній частині його морди:
- Ти надто милий. Гаразд.
Вона обвила одним язиком його тулуб, ріг і задню частину тіла, стискаючи обережно.
Даск сіпнувся й видихнув короткий стогін задоволення, поступово напружуючись від близькості. Сандра закотила очі:
- Ну звісно. Але я все одно не розумію, як це увімкнути.
Мені спала думка:
- А що як ми запустимо його енергію, а ти спробуєш відчути її рух і зробити це самостійно?
Я підійшов ближче й лагідно погладив Даска по голові біля того язика, що обвивав ріг.
- Давай, зроби для нас щось магічне.
- Важко зосередитись, - пробурмотів він, але ріг засвітився. Він підняв книгу з комода й підніс її в повітрі.
Сандра розплющила очі:
- Я відчуваю це! - Язик навколо рогу стиснувся сильніше.
Даск хрипко видихнув:
- Я теж це відчуваю! - Сандра буквально витягала з нього магію, змушуючи його вивільняти енергію. Він заплющив очі, тяжко дихаючи, але, схоже, навіть насолоджувався цим процесом.
- Якщо підключення до генератора відчувається так само, я не дивуюсь, чому в них не бракує добровольців.
Сандра не продовжувала довго. У міру того як вона працювала, язик навколо рогу сяяв дедалі яскравіше. Коли вона відпустила, світіння зменшилось, але не зникло — залишилось тьмяним вогником усередині.
- Крок перший готово. Тепер, здається, треба не тягнути, а віддавати, так? - Вона глянула на мене. - Ти єдиний тут, але тобі ж і так вистачає енергії...
Я зробив жест рукою, наче згортаю щось:
- Збережи. Для надзвичайної ситуації. Або, можливо, самій знадобиться.
Вона кивнула, сховавши язики назад у рот. Світіння зникло, заховане всередині.
У двері пролунало легке постукування. Сінді гукнула:
- Заходьте!
Двері прочинилися, і до кімнати увійшла кобила з рожево-коричневим хутром. На її боці була к’юті-марка — кукурудзяне стебло з усміхненим обличчям.
- Hola, ¿habla usted español?
Ми всі похитали головами. Вона прочистила горло:
- Я говорю... англійську трохи. Ми можемо говорити?
Я кивнув:
- Сідай. У чому справа?
Вона глянула на стелю, потім знову на мене з легкою розгубленістю, але зібралася з думками:
- Ви з Америки, сі? Так? Все ще… hombres… люди?
Сандра кивнула їй.
- У нас є і люди, і поні. Вони вчаться жити разом.
- Я трохи говорю англійською. Ви говорити повільно, будь ласка? - Вона нервово посміхнулася. - Мене звати Кампо де Маїс. Кампо або Маїс — добре. Вони роблять хороші речі, так? Але також погані. Люди — хороші. Я… народилася людиною. Не хочу, щоб усі люди зникли.
Вона опустила голову.
- Думати про дітей, які не знатимуть, що таке людина — дуже сумно.
Даск насупився, добираючи слова, щоб їй було легше зрозуміти:
- Ми згодні. Немає жодної доброї причини шкодити людям. Ми самі — люди. - Він махнув копитом у свій бік. - Просто пухнасті.
Кампо злегка посміхнулася, але кинула побіжний погляд на двері.
- Вони вас перевіряти, так? Треба виглядати… зайнятими.
Вона підійшла до Даска й глянула вниз, на його все ще напружений статевий орган, після чого відвернулася, піднявши хвіст убік:
- Я вже з дитям.
Даск зашарівся від раптової пропозиції:
- Коли поні таке робить усвідомлено, це зовсім інше відчуття.
Він обережно піднявся на неї, обійняв її лагідно, притискаючись до неї, але не проникаючи.
- Нам не обов’язково робити це по-справжньому.
Йому, здається, вистачало просто близькості.
Вона теж зашарілася, опустивши погляд:
- Я не одна. Багато мексиканців просто хочуть жити. Деякі втекли?
Сінді швидко кивнула:
- Так, ми чули, що багато хто дістався Америки. Там із ними добре поводяться. Будь-хто, хто готовий допомагати, може знайти прихисток.
Кампо посміхнулася, але не встигла відповісти — двері відчинилися без стуку. Один із охоронців заглянув усередину й пирхнув:
- ¿Qué, tan rápido? ¡No tienes vergüenza, chica! ¿No sabes que no tienen nada para ti?
(«Що, так швидко? Без сорому, дівко! Хіба не знаєш, що в них для тебе нічого нема?»)
Вона збентежено опустила голову, переминаючись із ноги на ногу:
- Son gente muy agradable.
(«Вони дуже приємні люди.»)
Він хмикнув, підморгнувши:
- Podría ser muy agradable también.
(«Я теж міг би бути дуже приємним.») - Він розсміявся й зачинив двері.
Кампо сердито пирхнула:
- Ото чоловік! Ну… добре, що ми були напоготові, так?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!