Побачити Нью-Йорк.
Даск Хоуп підтюпцем повернувся до міста, тягнучи візок із собою. Він наполягав на тому, щоб повернути його. Неон втомлено закотила очі й важко видихнула.
- У нас є справи.
Даст насупилася на Неон і вказала туди, куди пішов Хоуп.
- Не сердься на нього за те, що він робить правильно. Вкрасти їхній візок або кинути його в кущах — це не спосіб сказати «дякую».
Неон нахилилася ближче до Даст.
- Яка непокірна. Ти ж колись була така слухняна й готова кобилка. Куди поділася та дівчина, яку я колись знала? Я за нею сумую.
Вуха Даст різко підвелися, і вона підскочила на копита.
- Ти її вбила, купою бомб. Забула? Ти наказала їй битися й вбивати. Вона зробила все, що ти просила, а ти її знищила. Ти, з усіх людей, не…
Неон підняла копито.
- Гаразд, гаразд! Я просто згадала минуле. Колись нам було так весело разом. Хіба ти за цим не сумуєш?
Щоки Даст почервоніли, і вона відсахнулась.
- Т-и спокусила мене, змусила відчувати те, чого я ніколи не відчувала раніше.
Гвен невимушено прикрила вухами Ліззі, але та одразу відбила її копита.
- Боже, мам, я вже не така невинна.
Неон повільно поводила товстим хвостом з боку в бік.
- Я можу зробити це знову. Було б значно приємніше бути твоєю подругою, як колись.
Даст відвернулась.
- Ти втратила свій шанс. Я зустрічаюсь з іншим.
Неон засміялась.
- Ти маєш на увазі того маленького загубленого цуцика?
Даст розвернулась до Неон.
- Він більше ніж удвічі “душа”, ніж ти будь-коли була! Він хоробрий, добрий, щирий, турботливий, і навіть чудовий єдиноріг до того ж!
Я стала між двома сварливими кобилами й просто перекрила їм вид своєю масою. Сіла між ними й почала чесати за вухами. Обидві прийняли увагу з кислими виразами, але сварка урвалася.
- Ми всі одне стадо, не перегинаймо.
Неон тицьнула копитом у бік Сандри.
- Вона єдина, хто…
Вона замовкла й опустилася на землю, її пихатий вираз змінився на роздратований — але тільки на мить, перш ніж вона знову сховалася за маскою.
Я не хотіла цього. Потягнула її ближче й почала гладити щоки та вуха.
- Вона не єдина. Але тобі справді треба перестати дражнити всіх. Ти частина нашого стада, не правителька нації.
Даст пирхнула з іншого боку, але промовчала.
Реджі підняв брову.
- Правителька нації?
Сінді кивнула йому.
- Вона підкорила майже всю Південну Америку, поки ми її не зупинили.
Реджі виглядав приголомшеним.
- І тепер ви просто йдете поруч із нею, ніби ніщо?
Неон скривилася на Реджі.
- Що? І ти теж? Вона підхопилася. - Гаразд, я піду, якщо це…
Я притягнув її до себе боком.
- Нічого такого. Залишайся, будь ласка. Я провів рукою вздовж її боку. - Ти частина нашого стада.
Сандра підійшла й пригорнула Неон з іншого боку, затиснувши її між нами.
- Вона права. Я буду дуже сумувати, якщо ти підеш. І Карен теж.
Неон звела вухо.
- Карен?
Сінді керувала моєю рукою й вказала на себе.
- Як і я. У Сандри також є гість, просто без власної голови.
- Йо, - сказала Сандра трішки іншим голосом. - Я скучила за тобою, Неон. Ти була чудовою частиною мене. Ми погоджувалися майже в усьому!
Неон застигла від шоку.
- Ти… ти людина?! Ох, блін… Вона обм’якла на землю. - Я теж за тобою скучила, Карен? Я хочу, щоб ти повернулась, будь ласка?
Карен/Сандра похитала головою.
- Не можу. Та й, будучи окремою особою, я можу робити таке…
Її довгі язики висунулись і почали ковзати по Неон, тремтячи. Я здогадалась, що вона хитро маніпулює її енергією. Неон почала вигинатися й стогнати від задоволення.
Гвен Фейт поблідла й різко затулила Ліззі очі.
Язики Неон зустрілися з язиками Карен і почали тремтіти разом, обмінюючись маленькими потоками енергії на взаємне задоволення. Неон повільно підвелася, і їхні поцілунки ставали дедалі пристраснішими. Я почув голос Сандри у своїй голові:
~Не думаю, що ми вже можемо бути моногамними. Навіть за нашої дивної угоди. Неон дуже потрібна Карен, а Карен страшенно сумує за Неон.~
Я повільно кивнув.
~Розумію. Ми ж стадо, а не подружня пара. Ти в порядку з тим, що Карен так відривається з Неон?~
~Переважно. Зараз це дуже інтенсивно, бо Неон відповідає. Наче мене пробиває… Боже, як же добре…
Усі троє — Карен/Сандра й Неон — застогнали в унісон, здригаючись у очевидному екстазі. Тіла їх розм’якли.
Якраз у цей час Даск Хоуп підтюпцем повернувся:
- Готово! Вони були раді повернути свої речі. Вже думали, що ми могли забрати. Це ж було б грубо, правда?
Він глянув на Неон і Сандру, що гніздились разом, і усміхнувся.
- Ви такі милі разом.
Неон почервоніла до вух, а Даст розреготалась.
- Вона щойно намагалася спокусити мене піти від тебе.
Хоуп затупцював.
- Спрацювало?
Даст закотила очі, підвелася і підійшла до нього. Вона нахилила голову й поцілувала його глибоко. Він буквально розтанув, а за мить лежав на землі беззахисний під її натиском. Коли вона відхилилася, він задихано схопив повітря, а вона виглядала цілком задоволеною.
- Ти скажи.
Даск Хоуп розтягнувся на землі з дурнуватою усмішкою.
- Ні, мадам…
Він глянув у бік Неон, підводячись на тремтячих ногах.
- Знаєш, я б не розсердився.
Даст глянула куди він дивився, потім знову на нього.
- На що?
Хоуп знизав плечима.
- Якщо ти хочеш любити і її теж. Ми ж табун, сім’я, разом.
Даст напружилась.
- Це… дуже мило, Хоуп, але ми ще не на тих поцілункових умовах.
Неон хитро всміхнулася.
- А могли б бути! - Офіційне оголошення від Даск Хоупа, що він не стоятиме на заваді, помітно підбадьорило її. Вона хижо посміхнулась. - Чому, він навіть міг би долучитися, якщо поводитиметься чемно і робитиме, що я скажу.
Хоуп кивнув без вагань, але Даст почервоніла — виглядало, як злиттям сорому й гніву.
- Хоуп! Не просто роби все, що вона каже!
Неон підняла брову.
- Чому ні? О, що я могла б зробити з вами обома… Подумай над цим. Не обов’язково сьогодні.
Сандра прочистила горло.
- Гаразд, тепер, коли ми всі разом, нам справді варто рушати. Ранку вже досить витратили.
Ми зібралися і рушили в дорогу, перестрибуючи між світами й рухаючись на схід туди, де бачили хоч якусь висоту, аби мати кращий огляд, аж поки ми приземлилися — і я відчув, як гострий біль вибухнув у моєму лівому задньому стегні. Я впав, а поні зі зброєю, прикріпленою до спеціальних упряжей, та у формі, схожій на офіційну, наближалися до нашої групи.
- Усім на землю, на живіт!
Сандра встала дибки від переляку — і отримала постріл майже в те саме місце. Вона закричала й упала поруч зі мною. Інших поні не стріляли. Вони підійшли та відтіснили їх від нас із Сандрою.
- Ви тепер у безпеці, - сказав жеребець, що, здається, був головним. - Ферали під контролем.
Хоуп вказав на Сандру та мене.
- Вони з нами! Вони не ферали!
Жеребець підняв брову.
- Сканер каже “ферал”. Він ще не помилявся. Не хвилюйтесь, ми очистимо ваших друзів, і вони будуть придатні до цивілізованого життя.
Сінді зблідла.
- Ні-ні-ні, будь ласка! Цей “ферал”, якого ви хочете “очистити”, — це я, і мені тут добре, дяку…
Жеребець зміряв її поглядом.
- Ага, у вас явно феральне марення. Ви співпрацюватимете й підете самі, чи нам вас тягнути?
~Що б вони в нас не стріляли — блокує магію, телепортація недоступна,~ пролунав у мені голос Сінді.
Я підняв руки й повільно встав.
- Слухайте, я настільки ж людина, наскільки й не зовсім. Ми не ферали. Ми представники військових США.
Він голосно хмикнув.
- Я капітан Бірч. Жодних наказів щодо цього не отримував, хоча історія цікава, принаймні нова.
Я опустив руку.
- Можна дістати одну річ? Це не зброя. - Бірч повільно кивнув, не зводячи з мене очей. Я повільно дістав військовий радіопередавач, яким ми користувалися. - Ось. У нас є коаліція, яка відновила порядок у більшості США.
Бірч вихопив рацію з моїх рук, поклав на землю і увімкнув.
- Капітан Бірч. Хто на каналі?
- Корпорал Сміт. Не впізнаю цього позивного, вкажіть мету звернення.
Бірч підняв брову.
- От так номер, це що справжнє? - Він перевернув пристрій і глянув на канал. - Хех, я це пробував багато років тому. Чорт, це диво. - Він натиснув кнопку передачі: - Гей, Сміт, у нас тут двоє невідомих, велика рожева кобила з двома головами, й велика яскрава самка теж. Щось знаєш про них?
- Ти описуєш цивільних, що стали агентами. Вони з нами. Сподіваюся, ти не ускладнюєш їм життя?
Бірч зареготав, б’ючи копитом по землі.
- Та й чорт! Я думав, це якісь скажені феральні монстри, прийшли проблем наробити. Забезпечу їм належний прийом. - Він глянув на мене. - Гей, можна я позичу це? Командування має знати.
Я кивнув.
- Будь ласка. Ми намагаємось зібрати Америку докупи.
Один зі солдатів підійшов та витягнув важкий дротик із мого стегна, інший зробив те саме із Сандрою. Оніміння не мина́ло відразу. Бірч кивнув.
- Оце справа. Під таку я підписуюсь. Ласкаво просимо на базу. А тепер скажіть, як, чорт забирай, ви сюди потрапили? Ви всі разом?
Реджі кивнув.
- Так, сер.
Він зиркнув на Реджі.
- Клявся б, ти злякався, що я тебе вдарю. Я ж твою задницю рятував, або намагався. Розслабся.
Реджі збентежено замовк. Гвен Фейт прочистила горло.
- Ці люди — наші.
Тепер Бірч виглядав розгубленим.
- Рабство в США, наскільки я знаю, незаконне, міс, чи я щось не так зрозумів?
Ліззі видихнула з полегшенням і перекинула руку Гвен через шию.
- Мама просто жартує. Вони родичі, Реджі й вона.
Сандра струснулася.
- У вас тут багато проблем із феральними поні?
Бірч хитнув копитом.
- Не так багато, як раніше. Ми здебільшого тримаємось окремо. Спочатку думали, що буде контакт з іншими, а потім махнули рукою й почали робити свої справи. Так чи інак, ходімо. Тримайтеся подалі від тих, хто все ще люди. Розповсюджувати інфекцію — злочин, карається смертю.
Даст Кікер підняла брову.
- Як ви перестали бути заразними?
Бірч виглядав збитим з пантелику.
- Так само, як і ви, гадаю? Сканер сказав, що ви чисті.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!