Використовуючи дар.
Сінді усміхнулася Педро.
- Чого б ти хотів? Ти ж не фермер, тож більші копита, мабуть, не для тебе.
Педро глянув на Даст Кікер, і та переклала туди-назад:
- Він хоче знати, що саме ти маєш на увазі. І я також.
Я трохи кивнув.
- Коли ми спалюємо, гм, енергію, що в ньому, ми можемо використати її, щоб удосконалити саму істоту. Зробити сильнішим, кращим або просто іншим. Ми хочемо зробити те, чого він сам хоче, а не те, що нам заманеться.
Після перекладу Педро виглядав зацікавленим, але невпевненим. Він нахилився до Даст Кікер і щось тихо прошепотів, на що вона лише роздратовано насупилась.
Сандра закотила очі.
- Думаю, йому щойно відмовили у “особистих” покращеннях.
Педро показав на свою спину.
- ¿Puedo obtener algunas alas?
Даст пояснила:
- Він хоче крила.
Я відчув його енергію, не впевнений, чи її вистачить, щоб створити повноцінну пару крил. Сінді похитала головою:
- Ми зробимо все, що зможемо, але, можливо, вони не будуть придатними для польоту.
Вона переклала це Педро, і той трохи засмутився, потім похитав головою.
- Si no podemos hacer eso, qué hay de sólo ser más fuerte?
Даст кивнула:
- Якщо справжні крила не вийдуть, тоді хай буде просто сильнішим. З цим важко схибити.
Сінді весело усміхнулася:
- Сильнішим, то сильнішим!
Ми поклали руки на Педро, лагідно погладжуючи, поки він нервово совався. Ми почали спрямовувати енергію в ньому, укріплюючи й посилюючи його м’язи, поки вона вигорала. Я стежив, щоб він не виглядав неприродно — сильним і струнким, а не роздутим, як від стероїдів.
Коли відчуття припинилися, Педро розплющив очі, підвівся на копита й подивився на себе. Здається, йому сподобалося те, що він побачив. Він глянув на Даст Кікер:
- ¡Voy a la sala de pesas probar esto!
Даст Кікер махнула йому копитом, і він побіг геть з усмішкою на морді.
- Пішов перевірити своє нове тіло, - сказала вона. - Не виглядав пораненим. Ти казав, він тепер не заразний?
Даск похитав головою.
- Без тієї енергії немає що поширювати. Тепер він безпечний навіть поруч із людьми. Коли ми вирушали, там навіть була пара — людина й поні. Можливо, вони вже й одружилися.
Даст скорчила гримасу.
- Дивно. Я ж колись була людиною, але тепер — ні. Ідея злягатися з ними… - вона похитала головою. - Гадаю, це вже не мені вирішувати. - Вона глибоко вдихнула. - Прокляті миротворці. Ви справді думаєте, що людям можна довіряти настільки, щоб вони не шкодили поні? Вони чудово вміють це робити й без зброї. - Вона ткнула в нас копитом. - Коли все заспокоїться, ти справді вважаєш, що вони дивитимуться на поні як на рівних? Ми просто скорочуємо шлях.
Я підняв руки.
- Соціальна справедливість таки трапляється, іноді повільно, але трапляється. Я б волів пройти цей шлях — повільний і складний — ніж просто вчиняти геноцид, сподіваючись, що поні потім ніколи не схочуть робити щось погане. Усі заслуговують на право самим робити свій вибір. Якщо хтось хоче бути людиною — хай буде. Якщо він поні — це теж має поважатися.
Даст закотила очі.
- Якби політики частіше так говорили, мені було б спокійніше. - Вона опустилася на грудку. - Але вони цього не роблять. Вони хочуть вбивати, ґвалтувати й мародерити, ховаючись за квітчастими промовами про кращі часи. - Вона вдарила копитом по палубі. - Чорт забирай. - Заточеним краєм своїх кігтів вона вдавилася в дерево. - Вона зовсім здуріла. Просто ще один політик, який дбає тільки про себе.
Сандра підійшла до Даст і тихо сіла поруч. Даст здалася спантеличеною від компанії, але розслабилася й злегка прислонилася до Сандри. Даск примостився з іншого боку, і вони утворили тихий понячий сендвіч. На мить запанувала тиша й спокій.
Даст Кікер гаркнула і подивилася на мене.
- У твоїх друзів-таки є дар переконання. Краще б я жила у вашому світі. - Вона підвелася. - Мені треба поговорити зі своїм народом, дізнатися, чи вони на моєму боці. - Вона швидко рушила геть, залишивши притишену втіху дружнього товариства.
Даск усміхнувся нам.
- Думаю, вона хороша поні.
Сандра легенько вдарила його по носу.
- Більшість людей — хороші люди, просто інколи вони приймають дурні, відчайдушні рішення... Може, нам вдасться поспілкуватися з принцесою?
Сінді похитала головою.
- Не впевнена. Вона називає себе королевою, і, мабуть, це важливо. Вона хоче бути на вершині. Вона не буде рада ділити цю вершину, особливо з кимось, хто не погоджується з нею.
Я не міг не погодитися зі словами Сінді.
- З огляду на те, що вона вже віддавала наказ убити нас, не думаю, що нас чекає теплий прийом. Припустимо, вона спробує діяти особисто, якщо вважатиме це найкращим.
Даск насупився.
- І ми дозволимо їй зробити перший крок?
Сандра покрутила головою.
- Чому б нам не завдати першого удару? Вона божевільна, треба з нею розібратися швидко.
Я підвівся й підійшов до борту корабля.
- Я не опущусь до її рівня. Ми спробуємо говорити. Якщо після розмови вона надумає вдаватися до насильства, ми її нейтралізуємо — виріжемо у неї силу. - Я глянув на Даска. - Ти готовий? Вона, мабуть, чогось від мене чекає.
Даск рішуче кивнув.
- Готовий! Вона не зрозуміє, що її накрило, поки не буде запущено механізм зупинки.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!