Смак пальців.
Я отямився від знайомої ваги на грудях. Примруживши одне око, побачив, що Сандра скрутилася клубочком поверх мене. Вона помітила мій рух і легенько штовхнула копитцем.
- Ледачий хлопець-дівчина.
Я скривився, а вона лише розсміялася.
- Якщо ти сподівався це приховати, то, може, не варто було дозволяти себе відлизати приблизно двадцятьом поням. Це точно мало б бути вище в списку «чого не робити».
Вона нахилилася і потерлася носом об мій, потім дала Сінді окрему дозу ласки.
- Я рада тебе бачити. Бо ці поні мене трохи лякають. Вони щасливі, але не зовсім… ну, не всі при собі. Наче купа веселих песиків, а не люди, навіть якщо й розуміють тебе.
Я потягнувся рукою й погладив Сандру по спині, швидко викликавши тихе муркотіння.
- А де решта?
- Решта? А, Лоун Вінг пішов зі своїм різнобоким другом. Мила парочка. Це ти зробив?
Сінді кивнула.
- Ми разом із Джеком зробили його таким, яким він є.
Я зітхнув.
- Я трохи накосячив і дав йому потроху від усього.
Сандра підняла брову.
- То ти тепер можеш міняти людей?
- Типу того? - Я сів, узявши Сандру на коліна, і лише тоді згадав, що нижче пояса був голий. Її копита не тиснули на нічого чутливого, а тепла вага тіла здавалася приємною. - Я можу спрямовувати цей «дар» до певної міри. Найкраще працює на тих, хто ще не закінчив ставати тим, ким він буде.
Сандра похитала головою.
- Шкода, що ми про це не знали. Я… терплю ці щелепи, але якби був вибір, я б краще стала єдинорогом, або тією кришталевою штукою, як Крістал.
Вона потерлася носом об моє черевце, прикрите сорочкою, але швидко спустилася нижче.
- Від тебе дивно пахне… і смачно.
Я м’яко відштовхнув її голову, хоча, якщо ж вона згадала, я й справді почувався дивно, ніби трохи тремтів. За раптовим поривом я зазирнув у власний «дар» — і побачив, що він шалено гуде.
- Чорт…
Цього сигналу виявилося достатньо. Від Сінді по всьому тілу почала розповзатися ніжно-рожева шерсть. У грудях відчулося раптове гостре тиснення, а потім звідти виштовхнуло дві чималенькі опуклості — груди.
Сандра відсахнулась.
- Навіщо тобі це виростати? У поні ж такого немає, тим паче там!
Вона понюхала шерсть, що продовжувала розповзатися. Відчуття дрібних уколів по всьому тілу змусило мене лише стиснути кулаки й мовчати. Незабаром я вже був повністю вкритий ніжним пухнастим хутром рожевого відтінку. Єдине, що залишилося без нього, — мій член у футлярі-препуції. Гудіння вщухло, але не зовсім.
- Здається, все. - Я похитнувся від запаморочення після цього раптового «пофурблювання». - Як я виглядаю?
- Смішно, - Сандра піднялася на задні ноги й легко вкусила мене за одне з нових понячих вух. - А, ти як почуваєшся?
- Наче з мене здерли шкіру. Тут взагалі є дзеркала?
Вона махнула копитом.
- Офіційний наказ від Крістал: ніяких дзеркал. Деяких з понів вони просто виводять із себе.
Сандра нюхала мене, доки я не підвівся, і повела крізь натовп понів. Теплі мордочки без жодних бар’єрів торкалися ніг і навіть геніталій. Я вийшов з іншого боку із повністю збудженим кінським органом і з відчуттям спеки та вологості внизу, яке мені було важко прийняти без відрази.
Сандра глянула через плече, хотіла щось сказати, але, побачивши мій стан, зупинилась. Її ніздрі злегка роздулися.
- У тобі щось є… Клянусь, просто глянувши на тебе, я вже хочу… ну, ти розумієш. Але спершу давай нагодуємо тебе. - Вона знову рушила вперед, проте я помітив, що її хвіст піднятий, відверто демонструючи себе.
Сінді прошепотіла мені на вухо:
- Вона б точно не відмовила, якби ти просто схопив її за ці широкі стегна.
Від самої цієї думки мій член сіпнувся й виплеснув краплю передсім’я на підлогу. Усе це починало надто відволікати. А я й не хотів отак накидатися на Сандру. Ми друзі, не такого роду друзі. До того ж…
- Я не здамся цій хворобі. - З рішучим виразом я пішов за Сандрою, стримуючи жар, що палає в моєму зміненому тілі.
Ми вийшли у велику печеру, де з десяток земних поні обробляли рівні грядки зі сходами й рослинами, хоч там і не було жодного сонячного світла. Сандра говорила, не озираючись:
- Крістал з’ясувала, що земні поні можуть вирощувати рослини завдяки турботі та волі. Як бачиш, виходить непогано. І все, що вони вирощують, смачнюче.
Її язик миттєво висмикнув із землі стеблину селери, і вона почала жувати її разом із землею. Брр.
Ділитися вона не запропонувала, і ми підійшли до невеликого столика з овочами й фруктами.
- Їж. - Сама вона була задоволена цілком проковтнутою селерою. Дивитися, як її три щелепи перемелюють їжу, було дивовижно. Вона явно звикала до нового тіла.
Я взяв великий грейпфрут і почав знімати шкірку, але відчув у пальцях поколювання, і вона сама зійшла, ніби фрукт не хотів завдавати мені клопоту. Я відклав цілу шкірку й вгризся в м’якоть. Ого! Вона мала рацію — це було неймовірно! Наче ідеальний грейпфрут, яким вони повинні бути, але ніколи не стають у звичайному вирощуванні.
Сінді раптом протягнула руку, схопила гроно винограду й почала годувати себе ягідками по одній, муркаючи від задоволення.
Коли грейпфрут зник, я раптом відчув вологе тепло на своєму члені. Невже хтось із поні підкотився? Я глянув униз — і побачив Сандру, що облизувала й досліджувала мій набряклий орган і важкі яйця. Я потягнувся, щоб м’яко відтягти її, але вона гаркнула й прикусила мій палець.
- Ні, - буркнула вона й знову нахилилася. - І перестань дивитися на мене, як на сестру. Я нею не є! Я хочу цього…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!