Ми це збудували.
Квартира, яку ми знайшли, була хорошою — навіть чудовою в порівнянні майже з будь-яким іншим житлом, яке ми мали відколи сталося лихо. Хтось дуже постарався, забезпечивши нам комфорт, якщо кондиціонер не був просто декорацією. Ще було не достатньо тепло, щоб перевірити його в роботі, але він виглядав новеньким — як і більша частина будівлі.
Ліжка теж були зроблені з огляду на нас. Два з них — збільшені, щоб умістити наше велике тіло, а також тіло Сандри. Холодильники були забиті овочами, готовими до поїдання. Крани працювали — а це, як я вже дізналася, не було гарантією в місті. Якщо це була наша винагорода за роботу — то принаймні добре продумана.
Навіть телевізор був. Але коли ми його ввімкнули — лише «сніг». Нічого не транслювали, і він, здається, не був підключений ні до кабелю, ні до чогось іншого. Приємна ідея, але недопрацьована, безіменний дизайнер інтер’єру. Я все одно провела по ньому пухнастою рукою. Було приємно… Невеликий шматочок нормальності, навіть якщо він не працював.
Мій огляд кімнати різко урвався, коли кілька мокрих язиків заходилися досліджувати те, що між моїми задніми ногами. Я відскочила від Сандри й розвернулася до неї.
- Карен?
Сандра втягнула язики і похитала головою:
- Ні, це була просто я. Пустую й бешкетую. Я теж так можу, знаєш. Ти так далеко була думками.
Я м’яко всміхнулася — й не думала злитись на Сандру.
- Все гаразд. Ми вже майже як одружені, і час від часу хапання за пах лише показує, що в нас і досі є іскра.
Сінді сприйняла це як сигнал — підняла Сандру магією й підтягла до себе, перш ніж нахилилася для «часу поцілунків». Вони зімкнули морди, і я відчула, як їхні язики торкаються одне одного, обмінюючись дрібними порціями енергії. Коли Сінді відхилилась, щоки в неї були гарячими.
- Ніколи не думала, що добровільно так наближусь до паразита.
Карен озвалася голосом Сандри:
- Це що ще означає?
Сінді взяла під контроль одну з наших рук і тицьнула в Карен:
- Означає, що я до тебе звикаю.
Карен, повністю перебравши контроль, схилила голову:
- Оу… це добре, думаю. - Вона підійшла ближче й потерлася носом об Сінді.- Ми тепер усі м’ясні мішки.
Сінді розсміялася й теж потерлася. Почуваючись трохи зайвою, я приєдналася до цього нізлінгу, хоч у голові майнула думка:
- А справді так сильно відрізняється від того, якими ви були раніше?
Карен відступила:
- Ти жартуєш? Життя енергією — не те саме, що життя у плоті, це точно. Але мені подобається… поки що. Одного дня ти помреш, і тоді я піду далі, взявши щось на згадку з цього досвіду.
Сандра різко перебрала контроль:
- Не кажи так! Це звучить так… байдуже.
Сінді похитала головою:
- Вона невдало висловилася. Карен не помиляється, але… думаю, ми обидві дуже любимо свою носійку. Той день… буде найсумнішим у моєму житті. Важко таке уявити. Раніше смуток був просто поняттям, а зараз… Будь ласка, не помирайте, жодна з вас. Я хочу, щоб ви були якнайдовше.
Неон відчинила двері копитом і зайшла всередину:
- Частково це залежить і від вас двох, чи не так?
Карен озвалася Сандриним голосом:
- Маленька Неон! Ти нас слухала?
Сінді кивнула на Неон:
- Вона має рацію. Я щодня підправляю різні дрібниці. Планую тримати Вільям здоровою й живою довгі роки. Якби я краще знала, як працює ваше м’ясне тіло, могла б робити ще більше.
Вуха Сандри злетіли вгору:
- Стривай! Ти буквально продовжуєш їй життя? Отак?
Карен відповіла її ж тілом:
- Авжеж. Думаєш, я ні? Я люблю цей дім.
Неон буркнула:
- А це означає, що я ще більше «зайва»…
Карен усміхнулася Сандриною мордою — я точно знала, що це вона керує:
- О ні, маленька Неон. Пам’ятаєш те, від чого ти непритомнієш від насолоди? - Неон кивнула, нервово глянувши на нас. - Я роблю це не лише заради задоволення, хоч це і приємно. Я оглядаю тебе, поки ти без тями, й лагоджу поломки. Моя маленька Неон не піде раніше за мене!
Неон заворушилась, зніяковіла:
- Це зворушливо… і трохи лячно… і трохи збуджує. Я так за тобою скучила, Карен. Мені шкода, що я була слабка й не змогла тебе втримати.
Сандра перебрала контроль і фиркнула:
- Неон, не смій так! Ти зовсім не слабка — ти просто рухалась хибним шляхом, і ми тебе з нього стягнули.
Неон підняла копито до неї:
- Добре, урок засвоєний… можна мені її назад? Будь ласка?
Сандра подивилася на нас, але я не знала, як правильно це вирішити.
- Послухай, ми не можемо просто робити вигляд, що присутність у Неон — це бездумна «річ». У Карен є вибір. Вона може бути в будь-кому з вас, і ми повинні допомогти їй бути там, де вона хоче.
Карен хитнула Сандриною головою:
- Неон. Подивись на мене.
Неон підняла очі, вуха складені.
- Неон… Я знаю, що ти мене любиш і хочеш, щоб я була в тобі, але так ми можемо любити… по-справжньому. Є різниця. Я люблю тримати тебе й робити з тобою речі. Люблю, коли ти раптом робиш щось зі мною. Люблю говорити з тобою, бути поруч — але не бути частиною тебе. Разом ми були двома половинками однієї штуки, окремо — дві чудові істоти, що працюють в гармонії. Це по-іншому! - Вона різко повернулась до нас. - Не те, що деякі інші! Я навчилася насолоди від того, щоб бути поруч, а не споживати.
Я відчула Сіндіну образу й гарячу лють:
- Забери це назад! Я не шкоджу Вільяму! Я захищала її стільки разів. Не дала її розуму зачепитися, коли все починалося, вела тіло найм’якшим шляхом, поки вона сама не приймала рішення. Я берегла її й любила як дорогу подругу.
Я кивнула:
- Справді важко уявити, що було б без Сінді, ще задовго до того, як вона могла говорити.
Карен тупнула копитом.
- Раніше це було добре, але тепер… Ти помітив, що у вас із нею однакові очі?
Справді? Я звернула нас у бік ванної, але Сінді не хотіла йти, і ми повністю розсинхронізувалися. Наше тіло безладно гепнулося на підлогу. - Сінді, у нас справді так?
Сінді відвернулась, і повний контроль повернувся. Я підвелася назад на копита й зайшла до ванної. Мої очі були насиченого помаранчево-червоного кольору, мов полум’я. Вони навіть ніби мерехтіли жаром у печі. Красиво, але це були не ті очі, що були раніше. А які в мене були? Я не могла пригадати.
- Сінді? У тебе такі самі?
Сінді твердо відвела погляд і мовчала.
Сандра/Карен і Неон зайшли вслід. Неон тихо фиркнула.
- Вона винна. Цікаво, чи хоча б робить це навмисно?
Сінді похитала головою.
- Ні! Ні-ні-ні! - Вона нарешті поглянула на мене тими помаранчево-червоними очима, що палали її емоціями. - Я ніколи не зроблю нічого, щоб нашкодити тобі, Вільям. Ми — команда. Я прикриваю тебе, а ти — мене.
Карен розсміялася голосом Сандри, але Сандра швидко перебрала контроль.
- Не смій сміятися через мене, це жахливо лячно. Вілл, Карен не зовсім помиляється. Щось явно відбувається. Я не хочу тикати пальцем — чи копитом — але, Сінді, що це?
Сінді кілька секунд виглядала нещасною, перш ніж у неї спалахнула думка, і я відчула її, як вибух.
- Луна! Ми поговоримо з Луною і попросимо її думку. Вона мудра й розумна, вона скаже, як нам обом бути щасливими.
Неон насупилась.
- Луна не якась всевідаюча істота. Вона просто шляхетна поні зі свого світу. - Вона махнула копитом. - Хоча, шкоди з того мало, але сумніваюсь, що вона має великий досвід взаємодії з вами двома — ні з тобою, Сінді, ні з Карен. Ви для неї нові.
Сандра кивнула, кажучи голосом Карен.
- Луна навіть не знала, що я існую, аж до недавнього часу. Вона добра принцеса, але про енергетичні форми майже нічого не знає. А я — так. - Вона насупилася на Сінді. - Послухай, я визнаю, що ти справді робиш усе якнайкраще. Але це твоя природа. Чим сильніше ти любиш Вільяма, тим більше хочеш, щоб ваші візерунки стали одним, і вони стануть. Подумай: як часто ти бачила двох своїх разом надовго?
Вуха Сінді притиснулись.
- Ми просто не маємо багато що сказати одне одному, тому уникаємо зустрічей.
Карен засміялася, до невдоволення Сандри.
- Неправильно! Ти пам’ятаєш, як народжуєтесь? Крихітний промінь світла відривається від багатьох інших. Коли хтось із вас вирішує, що вже досить, що вони стали майже досконалими — це й відбувається. Бах — нові з вас, і трохи енергії вислизає. Просто зникає, знищується.
Я насупилась.
- Енергію не можна знищити. Я не фізик, але це ж базовий закон всесвіту?
Сінді здригнулася.
- Ні… Ні, я щось таке чула. Вона не помиляється… Один інший взірець згадував про це. Та спалахуюча енергія… Це нібито наша справжня сутність, що переходить на наступний рівень. Вона не знищується, просто змінює місце. Це… це має бути неймовірно.
Неон махнула копитом між ними.
- Наче цілий світ, повний тілесних істот?
Сінді кліпнула на Неон.
- Це… О, Боже.
Я відчула, як у Сінді перевертається весь світ, думки лунають одна за одною. А я зміг зосередитись лише на одному.
- Ти хочеш сказати, що це їхній ‘рай’? Їхнє небо — це життя?
Карен рвучко випрямила тіло Сандри.
- Ось воно? Ми у спектровій нірвані? А вони казали, що паразит ніколи не дотягне… Мені подобається.
Сінді гепнула копитом, різко роздратована.
- Але я не розпалась! Я не створила менших візерунків. Я ціла, не втрачена.
Неон показала на наші очі.
- І поглинаєш інший взірець.
Сінді відступила від Неон.
- Я не хочу цього! - Вона повернулась до мене. - Ти віриш мені, так? Вільям, я люблю тебе.
Я знав, що любить. Я відчував її почуття — глибокі, справжні й лячні для неї самої.
- Сінді, я до тебе звик… - Неон застогнала. - Ми поговоримо з Луною. Ми розберемось.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!