Пошук відповідей.
Твайлайт переглядала аркуші, що безперервно вислизали з машини.
- Гм… Тут справді є щось незвичне, але я не можу ізолювати, що саме, окрім очевидних фізичних відмінностей. Я хотіла б взяти зразок.
Вона відійшла й повернулася з великою скляною посудиною. Її магія розширила горлечко, роблячи отвір широким.
- Слина — непрактично. Залишається сеча або сперма. Обидва варіанти підійдуть. - Вона помахала мені пляшкою, ніби я мав обирати.
Я пояснив, що не відчуваю нагальної потреби в туалет — побічний ефект оптимізацій Сінді.
- Мені зараз не треба, - сказав я.
Твайлайт кивнула.
- Гаразд… - Вона вже хотіла щось зробити, але стрималася. Пляшка трохи посунулася вперед, та рвучко зупинилась. - Вілл, чи можу я взяти зразок сама? Я буду обережною, обіцяю. Твій комфорт для мене важливий, і я розумію, що ти поні, а не просто тестовий зразок.
Її старання прозвучали трохи штучно, але сам факт, що вона спитала, значно мене заспокоїв. Я усміхнувся й кивнув:
- Можеш, Твайлайт, але потрібні частини зараз притиснуті до лави.
Твайлайт зашарілася.
- О-ой! Справді. Власне… - Вона повернулась до сходів.
- Фаст Чейндж! Можеш спуститися?!
На її поклик зіскочила єдиноріжка, що… виглядала точно як Твайлайт.
- Що таке, Твай?
Твайлайт моргнула на свою копію.
- Фаст… Мені потрібна твоя специфічна компетенція.
Фаст поглянула на мене, прив’язаного до лави, потім на Твайлайт. Підняла брову.
Твайлайт махнула флаконом:
- Мені потрібен зразок. Вони не можуть дати сечу, отже — другий варіант. Наскільки мені відомо, вони повністю функціональний гермафродит, тому… якщо ти могла б обережно стимулювати їх до еякуляції, це було б найкраще.
Фаст отримала флакон магією і підійшла до мене з зацікавленим виразом.
- Ти не проти цього?
Їхня ввічливість була… вражаючою.
- Якщо це допоможе зрозуміти ситуацію і щось виправити — я не проти, - відповів я.
Фаст посміхнулася й почала знімати ремені.
- Тоді зробімо тобі зручніше. Лягай і скажи, які кобили тобі подобаються.
Я зіскочив із лави й поглянув на двох клонів. Вона помітила мій погляд і хіхікнула:
- Я можу бути майже ким завгодно. Хоча… в такого, як ти, я ще не перетворювалась, тож давай не будемо.
Твайлайт закотила очі:
- Ти їх не зваблюєш, Фаст.
Фаст почервоніла.
- Твайлайт, це ж твоя ідея. Не псуй настрій. Вони не бездумний звір, якого треба подоїти й відкинути, - зітхнула вона. Її ріг м’яко світився, але я не бачив, чим вона маніпулює, доки м’яке погладжування не пройшлося вгору по моїй піхві, потім вниз по яйцях, ніжно досліджуючи та дражнячи маленькими мікроподряпинами, які змусили мене швидко напружитися. - Ось так, а тепер розкажи мені про себе.
Я повільно потягнувся, майже муркочучи від цього звернення. Її магія була досить вправною у пошуку місць для погладжування. Вона не була моєю подругою, але я вважав, що наповнення флакона для вивчення насправді не вважається інтимною зустріччю.
- Тобі це йде, Фаст Чейндж. Можеш продовжувати виглядати як Твайлайт чи хтось інший. - Я заплющив очі та влаштувався, піддавшись повільним поспіхом мого великого кінського члена. - Просто... добре. - Я серйозно ставилась до цього, кожен потяг вздовж цієї збудженої жердини віддавало задоволенням, і те, як вона лоскотала та дражнила одночасно... Вона була більш вправною у своїй магії, ніж будь-хто з нас, просто з точки зору здатності справлятися з різними речами, одночасно.
Фаст захихотіла.
- О, він як великий щасливий песик. - У її голосі не було злості, навіть якщо вона порівнювала мене з собакою. Я не могла зібрати особливого гніву з цього приводу, коли вона почала пестити все швидше і швидше. Її магічна хватка знову розділилася, одна частина працювала вгору і вниз по моєму стволу, тягнучи чутливу плоть якраз достатньо сильно, а інша почала кружляти навколо моєї розплющеної головки. - Давай і наповнюй її. Слухай, тобі хтось колись казав, що ти трохи схожа на принцесу Кейденс?
Твайлайт видала дивний звук.
- Гадаю, вона так... Можливо, тому я почуваюся комфортно, але також це мене дратує. Ти так схожа, але явно не та.
Після цього Фаст, здається, щось прокоментувала про зовнішність, порівнявши мене з Принцесою Кейденс, на що Твайлайт відреагувала з певною насторогою:
- Можливо, тому ти мені здалася знайомою, але водночас щось не так. Дуже близько, але не точно.
Фаст хмикнула:
- Просто сюрреалізм у чистому вигляді. - Її хватка на моїх яйцях стала менш дряпаючою та розтягнулася, ніжно пестячи та обіймаючи ці пухнасті фабрики насіння. - А тепер давай і кінчай. Немає причин стримуватися, хм, хіба що тобі це так сильно подобається? Це так? Ти тримаєш це в собі, щоб я продовжував тебе дражнити? Я можу уявити, коли я намагаюся стримати потік гарячого, мужнього, готового до сексу насиченого насіння, щоб я могла ще трохи погратися з тобою. Ти брудний маленький поні...
- Т-це не обов'язково, - пролунав голос Твайлайт. Вона явно була схвильована цими непристойними словами.
Потрібно це чи ні, але це мене збудило. Я застогнала, здіймаючись у повітря. Я хотіла досягти кульмінації, але, як вона казала, це було справді приємно, і мені це подобалося. Я не хотіла бути надто близькою з цим поні, який не був частиною мого табуна, і намагалася розслабитися до кульмінації, але розслаблення було контрпродуктивним. Я відчула чиюсь присутність позаду себе, і моє тіло розірвалося від нового пориву магії.
- Можна скуштувати її?
- Н-ні! Це абсолютно зайве для цього. Швидко, будь ласка, зосередься.
- Але я зосереджена. - Цей магічний порушник штовхнувся в мене, товстий і ребристий, штовхаючись, як нетерплячий звір. Зазвичай мене не захоплюють в обидва боки одночасно! Я різко розплющила очі, навіть коли з мене вирвався стогін. Я побачила перед собою Твайлайт, червону, як буряк, і відводячи погляд. Позаду мене ще одна Твайлайт посміхалася яскраво сяючим рогом, обробляючи мене. - Хтось поні справді насолоджується, хм. Давай, наповни це для мами.
Вона неквапливо підійшла до мене та нахилилася, не перериваючи її власний чарівний фалоімітатор, який дико проникав у мене.
Я відчула тінь сумніву в собі, але думати було важко від задоволення, що пронизувало мене. Я ледве спромоглася зашипіти, перш ніж її язик торкнувся мого надутого сідничного дна. Вона жадібно облизувала мене, проникаючи глибоко. - Ммм, у тебе цікавий смак, мій неземний жеребець. Перестань стримуватися. Ти не можеш опиратися мені вічно.
Щось клацнуло. Я штовхнувся вперед на коханця, якого там не було. Я відчула, як флакон ковзнув по моєму набряклому члену, і вистрілив у нього. Рідина хлинула всередину так сильно, що більша її частина вийшла назад і розбризкалася на землю, але там, де була перша, було більше. Я здригнулась на місці, коли мій пік захлинув мене потужними хвилями екстазу. Бідолашна пляшечка переповнилася, і я влаштував чималенький безлад на землі, але все одно відчував її. Вона тулилася до мене. Хутро на її мордочці лоскотало як слід, змушуючи мене тремтіти, і вивільнення тривало трохи довше.
Я важко впала на підлогу, абсолютно виснажена. Флакон підняли магією — він був повний доверху, весь у бризках.
- Бачиш, усе було не так уже й страшно. Ось, Твай, - сказала Фаст, передаючи його Твайлайт.
Я хрипко вдихнув і перевернувся на бік:
- Сподіваюся, тут є душ?
Фаст нахилилась ззаду:
- Ой, я тебе залишила таким мокрим і брудним? - Без тіні сорому в голосі.
Твайлайт різко похитала головою:
- Фаст, досить дражнити його… її… їх. Дякую, Фаст. На цьому все.
~Я не думала, що ти таке зробиш із кимось не з нашого стада,~ озвалася в голові Сінді. ~Вони можуть заразитися.~
Коротка пауза.
~Тобі сподобалося?~
~Фаст Чейндж… занадто добре вміє це. Але це було заради зразка.~
~Можеш себе скільки завгодно обманювати. Ти отримав величезне задоволення.~
У голосі не було злості.
~Я хочу спробувати пізніше. Якщо вона захоче. Вона тебе торкалась? Ти маєш бути обережнішою.~
Я похитав головою — і Твайлайт з Фаст кинули на мене здивовані погляди.
~Ні. Вона використовувала магію.~
І тут я згадав… відчуття лизання та дотику. Те саме «клацання». Я різко перемкнув внутрішній зір, щоб відчути джерела «дару» навколо. Фаст ставала дедалі яскравішою — інфекція повністю просочувалась у її тіло.
Фаст усміхнулася:
- Було приємно. Сподіваюся, і тобі теж. - Вона легенько розправила фіолетові крила. - Мм, я зараз почуваюся чудово. Твай, можна ми їх залишимо собі?
Твайлайт тупнула копитом:
- Абсолютно ні! Дякую вам обоє. Мені треба це дослідити. Я буду нагорі. - Вона піднялася сходами, несучи флакон.
Фаст підійшла до мене й стукнулася крупом у мій:
- Ходімо. Вона зараз повністю перейде в режим «маніяк-науковець», і тоді ніякого веселощів. Хоч вона й така мила, коли занурюється в роботу.
Я пішов за нею до сходів, але всередині хвилювалась. Чи відчуває вона ті самі потяги й нав’язливості, які доконали багатьох людей? Як ми її очистимо? У неї не було понячих енергетичних порушень — тільки відбиток порожнечі. Можливо, її можна було очистити, як людину, але… а якщо вона реагуватиме інакше? Вона ж не людина, а поні, народжена й вихована.
Вона глянула на мене через плече:
- Ти на мене задивився? - спитала докірливо, але з напівприкритими повіками. Її погляд став повільним, важким, обіцяльним.
Мене раптом пронизало усвідомлення: «дар» захоплював її.
~Сінді, у нас проблема. Фаст заражена, і я майже певен, що її розум перенасичується цим.~
~Приведи її у вітальню. Ми всі тут. Допоможемо.~
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!