Раз крок, два крок, три копитце — На четвертий смерть іскриться.

Коли я вмощувався спати, Даст Кікер обережно переступала між іншими поні й торкнула мене копитом. Вона мовчки кивнула убік, і невдовзі я вже йшов за нею.

Ми зустрілися осторонь, за колишньою пекарнею.

- Нам треба поговорити, - почала вона.

Сінді тихо позіхнула:

- Про що?

Я лише кивнув, погоджуючись із питанням.

Даст зручно всілася на задні ноги.

- Він непогано розбирається в магії, вірний, як не дивно, але… у чому сенс Даск Хоупа?

Я підняв брову.

- Сенс? Ти про що?

Даст показала копитом у бік табору:

- Він напівдикий. Якщо не думає про магію, то думає, як би залізти на мене зверху. Я не проти компанії жеребця, але це має бути тоді, коли я вирішу. А щоразу, коли кажу «ні», він дивиться, ніби я вдарила його в живіт. - Вона підняла копита. - Не зрозумій неправильно: він не примушував, поводиться ввічливо, здебільшого… але все одно його думки постійно повертаються до цього. Це така ж частина його зосередження, як і магія, в якій він сильний. - Вона вказала на себе. - Я єдиноріжка, теж можу вчитися магії, і в бійці я краща. Табуну не потрібен той, хто підкоряється своєму хтивому інстинкту.

- Я думав, він тобі подобається? - Я не міг не здивуватись такому спалаху злості.

- Авжеж, він милий, - Даст сіла. - Мені подобається, що він милий, подобається, що він покірний. Але не подобається, що він гарячий, як кролик навесні. І, думаю, ти знаєш про його… подвійну особливість? У тебе теж є така, але ти ж не намагаєшся мене осідлати, а він — так. - Вона відвернулась, а потім знову глянула на мене. - До того ж, ти свою цінність довів тисячу разів.

Вона що, натякає, що не проти…? Я відчув легке тремтіння між ніг від схвалення такої сильної кобили, але примусив себе тримати тему.

- То ти його зовсім не любиш? Хочеш, щоб він пішов?

Даст трохи насупилась.

- Я сподівалася, ти зрозумієш. Нам треба зосередитися. Попереду небезпека. І мені не потрібен хтось, хто постійно чіпляється, не даючи мені того, що треба. Поступливий хлопець мило виглядає, я не проти обіймів, але він — кепська компанія. Навіть магії в нього не повчуся — щоразу відволікається, коли я рухаюсь. Приємно знати, що ти приваблива, але все має межу.

Сінді взяла контроль над рукою й притягла Даст ближче. Ми почали гладити її від голови до хвоста, і напруга швидко зникла. Вона видихнула, розслабившись.

- Я не хочу бути жорстокою, - сказала вона тихіше. - Не бажаю йому зла, але, можливо, йому краще бути десь далеко від табуна, де одні самки. Навіть ти — здебільшого самка, попри свою... особливість. - Вона глянула через плече. - Ти наш альфа, і як жеребець, і як кобила. Сумніваюсь, що хоч одна поні тут відмовилась би від твоїх послуг як виробника, тож він стає просто зайвим.

Сінді м’яко посміхнулась:

- Він добре володіє магією. Використовував її, щоб нас захистити. І пішов за нами аж через усю Південну Америку, щоб знайти Неон.

Даст повернулась до нас.

- Те, що він робить, може зробити будь-хто з нас, ти або я, трохи потренувавшись. Документи ще не підписані. Пропоную вигнати його й дати йому знайти власний шлях.

Даст раптом здригнулася — на щось наштовхнулася, і з-за неї вислизнув язик. Неон вийшла з-за рогу з лукавою усмішкою.

- Навіть ця сучка має більше користі, - буркнула Даст, - і Сандра її обожнює, не знаю навіть чому.

Неон знизала плечима.

- Не дуже-то й радій моїй появі. Про кого мова?

Я махнув у бік місця, де всі спали.

- Про Даск Хоупа. Що ти про нього думаєш?

Неон нахилила голову.

- Це ж він мене переміг. Якби була лише Сандра — я б її швиденько приборкала, і тепер вона б лежала в мене на колінах, як домашня тваринка, а не навпаки. - Вона пирхнула. - Я б ніколи не скалічила її серйозно — вона чудовий зразок нашого виду. Коли я її побачила, одразу відчула зв’язок. І вона — теж.

Даст підняла Неон у повітря магією, тримаючи завислою.

- Ми не про Сандру питаємо. Вона — бета і улюблениця Вілла. З нею все ясно. Що скажеш про Даска?

Неон замахала ногами в повітрі, а тоді випустила язики. Даст намагалася триматися, але ті рухалися блискавично. Вони одночасно вдерлися в її морду, промежину та зад, викликавши судомний стогін.

- Неслухняна єдиноріжка, - муркнула Неон. - Тримай магію при собі, або отримаєш це знову.

Даст Кікер голосно стогнала і втратив контроль, випустила Неон на землю, коли вона впала, лише щоб спробувати втекти. Язики в ній пульсували яскравіше, витягуючи новий писк вимушеної насолоди.

- Досить, - я підняв руку. - «Ні» означає «ні». Ми всі один табун.

Неон насупилась, але обняла Даст і прибрала язики.

- Перестань мене ненавидіти.

Даст вдарила її копитом під підборіддя й вирвалась.

- Може, колись, коли ти перестанеш нападати. - Вона здригнулася, опустивши хвіст. - Так не можна робити з тими, хто не просив. Тепер відповідай: ти вважаєш, Даск вартий того, щоб його лишити з нами?

- Я… справді такий поганий? - тихо пролунав голос із темряви.

Даск стояв на узбіччі, вуха опущені, очі блищали.

- Я не знав… Вибачте… - він ковтнув і відвернувся. - Що я зробив не так?

Даст трохи зм’якшилася й сіла.

- Раз ти вже тут, скажу прямо. Ти хочеш мене лише як самку. Постійно відволікаєшся, з тобою важко, ти поганий вчитель, бо замість думати — пускаєш слину.

Неон усміхнулася.

- Але ж ти справді гаряча, капітане.

Даст зиркнула на неї, потім знову на Даска.

- Ну що, скажеш щось?

Хоуп знітився.

- Я не хотів тебе дратувати, Даст. Ти справила на мене враження ще з самого початку — своєю силою, як особистості. Усі навколо кинулись тобі догоджати, і не дарма. Ти народжена лідерка, і я із задоволенням пішов би за тобою. - Він потер підборіддя копитом. - М-можливо, ти могла б мені допомогти?

Даст схилила голову набік.

- Допомогти?

Хоуп кивнув.

- Я не хочу так відволікатися або змушувати когось почуватися некомфортно. - Він повільно опустився на землю, потім перекотився на спину. - Будь моїм учителем, поки що? Якщо я поводжуся неправильно — виправ мене. Ми ж члени одного стада. Я слухаю, завжди. Я можу змінитися — і змінюся, для тебе чи когось іншого з нашого гурту. Будь ласка, не забувай про те добро, що я зробив. Я допоміг дитині Вілла, пам’ятаєш? Я... не хочу хвалитися, просто прошу дати мені шанс. Я виправлюсь, обіцяю.

Я справді це пам’ятала — те надмірне, п’янке задоволення від того, як мене переповнювала магія єдинорога, безпосередньо через його ріг. Я почервоніла при самій згадці.

Даст прикрила обличчя копитом.

- Ти серйозно? Цілком серйозно? Якщо ти мій учень — я не стримуватимусь. Гарантую, що заплачеш не раз, поки я з тобою закінчу. Ти цього хочеш?

Хоуп перекотився на живіт.

- Я не заплачу. Ніщо, що ти зробиш, не буде гіршим за ті часи, коли я був зовсім сам, голодний і нещасний, поки Вілл мене не знайшла.

Даст підійшла й вхопила його за вухо зубами, піднімаючи на ноги.

- Ходімо. Хочу дізнатися, що там у тебе всередині, перш ніж йти далі.

Хоуп сів на задні ноги й потягнувся до неї — копита обернулися на грубі пальці. Він ніжно почухав її за вухом, і очі Даст розширилися від подиву.

- Коли ти навчився цьому?!

Хоуп повільно провів пальцями вздовж її спини.

- Це подарунок від Вілл. Пробач, що був грубим і диким. Я намагаюся це подолати. - Він знайшов чутливе місце, і у Даст смикнулася нога. - У мене досі бувають... пориви, навіть без цього дару. Будь ласка, допоможи мені.

Даст відступила від нього та його вправних пальців.

- Гаразд. Якщо ти визнаєш, що поводишся неправильно, і справді готовий змінюватися, спробуємо це спочатку. - Вона вказала на нього копитом. - Я не буду доброю. Добро вже довело тебе лише дотепер. Я знаю Вілл — певно, з тобою лише добра.

Неон підійшла ззаду до Хоупа, з виразом хитрого задуму. Я підхопила її магією й відтягнула подалі від емоційно крихкого єдинорога.

- Нехай розберуться самі.

Неон тихо пирхнула, потім притислась до мого грудей і живота.

- Гаразд. Коли вирушаємо до Нью-Йорка? Не хочу байдикувати. Є справи, і я збираюся їх робити.

Сінді схилила голову.

- Власне, Неон, ти могла б витягнути трохи енергії з Хоупа. - Вона моргнула. - Ой, хоча я можу сама. Завжди забуваю про це. - Її язики вислизнули й обплели Даск Хоупа. Ставши, він пискнув, але, впізнавши, хто це, розслабився. Сінді обережно висмоктала трохи енергії з його великих... резервів, і Хоуп затремтів від відчуттів, але коли вона відпустила його, його лібідо принаймні тимчасово спало.

Даст підняла вухо.

- Корисно. Якщо треба буде його заспокоїти — приведу когось із вас, язикатих. Але сподіваюсь, до того часу в нього не буде потреби. - Вона ткнула копитом йому в груди. - Ти поводишся так, ніби закоханий у мене, але я бачила ті ж самі очі, спрямовані на безліч інших кобил. Подивимось, де правда.

Даск швидко кивнув і підвівся, трохи тремтячи на ногах.

- Веди, Даст Кікер. М-може, після цього ми зможемо знову спробувати урок магії?

Даст м’яко всміхнулася.

- Може. - Вона розвернулася, легенько ляснувши його по морді хвостом, і він покірно рушив за нею.

Неон провела їх поглядом, потім обернулася до нас:

- То що, коли?

Я кивнула.

- Підготовка вже йде. Вирушаємо за кілька днів. А поки — відпочивай і насолоджуйся товариством свого стада.

Неон напівпримружила очі, кинувши на нас палкий погляд.

- Це означає, що ви зараз вільні?