Раз крок, два крок, три копитце — На четвертий смерть іскриться.

Ми натрапили на Сандру дорогою до Неон, і я не стримала усмішки.

- Старенька команда зібралась у потрібний момент.

Сандра насторожено звела вуха, потім кинула погляд у бік коридору.

- Я знала, де вона… Я просто злякалась, гаразд? Вона розносить усіх, хто заходить у кімнату. Вони намагалися навалитись гуртом — чоловік дванадцять, — і тільки крики. Не її.

Даск підійшов ближче до Сандри й потерся об неї.

- Ми не “просто хтось”. Ми це закінчимо. Ходімо.

Я рушила вперед із вірними друзями з обох боків і відчула, як повертається впевненість.

- Які поради, Сінді?

Сінді похитала головою.

- Будьте обережні, тримайтесь плану. Це все, що маємо. Вона, мабуть, переповнена енергією — і використає її проти нас.

Коридор раптом залило світлом, сирени знову завили. Я кинулась бігти.

- Вона розібралась із живленням, знову пішов відлік.

Двері в її покої були відчинені, ніби запрошували. Я почула свист батога й слабке скиглення — хтось отримував удар.

- Ви думали, мене так просто зупинити? Я знаю, як усе працює, — і вас лишається дедалі менше. Де ж ваша “Принцеса миру” тепер?

Ми влетіли всередину — і побачили Неон. Її язики світилися кожен іншим кольором, майже засліплюючи від сили тих, кого вона висмоктала. Вся вона була клубком неонових барв, які пульсували енергією.

- Ось вона. - Вона розвернулася до нас, язики зміїлися в повітрі. Вона могла говорити, навіть не прибираючи їх — але й я мог? Як я це робив?

Я не встиг це осмислити, бо Даск ступив уперед.

- Припини просто зараз. Ще не пізно. Якщо зупинишся й підеш із нами — усе буде прощено.

Один із язиків Неон ударив швидше, ніж очікувалось. Даск підняв щит, але язик торкнувся його й спалахнув яскраво-блакитним — щит вибухнув у зоряному пилу.

- Хто ти такий, щоб пропонувати помилування? - заревіла Неон. - Шляху назад нема! Я не стану рабинею людей, якщо вони взагалі мене пощадять. Поні або стануть панівною расою, або зникнуть.

Я підняла людські руки й повільно зробила крок уперед.

- Ми не прийшли тебе вбивати — якщо не доведеться. Ти використала всі брудні трюки, за які сама ж засуджувала людей. Стріляла в нас, намагалась підірвати, і тепер хочеш спалити світ. Люди готові спробувати мир. Невже ти справді згодна бути гіршою за них?

Її лють обернулась на мене. Два язики перехрестилися, сиплячи іскрами. Щит Сінді стримав один удар, але розсипався так само, як і щит Даска. Другий язик обвив мій верхній тулуб і, наче вакуум, почав висмоктувати з нас силу. Це було блискавично — за мить ми майже втратили свідомість.

- Твої язики — бліда імітація моїх, - прошипіла Неон. - Я чистокровна. А ти — гібридна химера, що нахапалась усього й нічим не володіє досконало.

Раптом висмоктування припинилося. Я побачила, як Сандра обвила один із язиків Неон своїм і почала тягнути енергію у відповідь. Її тіло затремтіло, язик засвітився так само яскраво. Інші язики кинулись на неї, але Сандра ловила їх своїми, і світло миготіло туди-сюди — дві сили боролись, язики билися, сплітаючись у хаотичному танці.

Ріг Даска засяяв — він вирвав один язик убік, дозволивши Сандрі подвоїти натиск на інший, висмоктуючи з нього енергію швидше, ніж та встигала повернути.

Сандра посміхнулась, попри те що її рот був зайнятий.

- Я теж чистокровна. І що з того? - Її язики почали переважати, світло ставало дедалі яскравішим. Тіло Сандри вкрилися блискавичні тріщини, що світилися неоновим сяйвом. - Забираю собі, раз ти не здатна це втримати.

Один із язиків ударив знизу, але я впіймала його магією, хоч тіло боліло від виснаження. Я сповільнила його достатньо, щоб Сандра відбила удар власним язиком і рушила вперед.

- Ти сьогодні не помреш, але твоя “влада” — так. - Вона обвила Неон двома язиками, стисла, попри її ривки й удари. Сила витікала з Неон і вливалась у Сандру. Сандра застогнала, досягаючи межі, борючись, щоб втримати потік.

Настав мій момент. Я крізь туман виснаження глянула на інший бік — на її “дар”, сліпучий і страшний. Я спрямувала всю решту енергії, що мав, змусивши його торкнутися язиків, від яких він відвертався.

Сандра різко застигла, коли щось нове хлинуло в неї, прошиваючи тіло язиками. Вона зойкнула, впала навколішки, і почала зростати — болісно, велично, поки її постать не стала гідною нової принцеси.

Неон тим часом зойкнула й осіла, її язики впали на підлогу, судомно сіпаючись. Яскраві плями хутра потьмяніли, кольори згасли, разом із рештками сили.

Сінді лагідно посміхнулася.

- Бачиш? Це було не так уже й страшно.

Неон зашипіла, намагаючись підвестися на тремтячі ноги.

- Дурні, всі ви! Ви навіть не знаєте, як це зупинити. Усе марно!

Сінді підняла Неон у повітря своєю магією.

- Тоді скажи мені, або я візьму ці знання сама — і це боляче, дуже боляче. Я не хочу цього робити, але зроблю, якщо доведеться.

Погляд Сінді був таким пронизливим, що Неон помітно здригнулася. Вона смикалася в магічному полоні, схлипуючи й втрачаючи опір.

- Ви вже забрали в мене все… Ви все одно мене вб’єте. Я не зроблю це вам легким.

Сінді піднесла Неон ближче й взяла під контроль мої руки, щоб лагідно погладити її по спині та боках.

- Ось так… Ми не погані. Просто покажи, як врятувати безліч інших. Доведи, що ти не зовсім жахлива — і тебе пощадять.

Неон ще трохи сіпалася, заперечуючи, але сил уже не мала. Вона обм’якла, виснажена й розбита.

- Ти… обіцяєш?

Сінді кивнула.

- Клянуся серцем.

Чи було в неї серце? Напевно, моє — теж згодиться.

Сінді перенесла Неон до пульта керування, тримаючи її обережно.

- Ну ж бо, доведи, що ти не така вже й погана. Мільйони життів не повинні сьогодні загинути лише задля чиїхось амбіцій.

Неон злегка насупилася.

- Ти кажеш це так… дріб’язково… - Вона простягнула тремтячі копита й почала натискати кнопки. Сирени стихли. Потім вона провернула дві пари ключів своїми язиками й кинула їх на підлогу. - От, будь ласка. А тепер — давай. Убий мене. Доведи свої справжні наміри.

Сандра вдарила копитом по підлозі.

- Ми хороші хлопці, як би банально це не звучало. Ми не збираємось убивати нікого, якщо не мусимо. - Вона викинула язик і торкнулася Неон, передаючи їй імпульс енергії. Неон трохи ожила, повернувши собі мінімум життєвих сил. - Ми тебе захистимо. Є багато таких, хто хотів би шматочок тебе.

- Починаючи з мене. - До кімнати увійшла Даст Кікер, накульгуючи, виснажена, але сповнена рішучості. - Вона вбила незліченну кількість людей своїми наказами. Вона — чудовисько. І ти допомогла мені це зрозуміти. Я теж не безгрішна, але вона була ватажком. Вона має заплатити!

Даск швидко став між ними.

- Ні! Насильство не поверне нікого назад!

Даст відштовхнула його. Навіть ослаблена, вона залишалась значно кращим бійцем, ніж бідолаха Даск.

- Геть із дороги. Ти не маєш права її прощати. Вона не чіпала тебе — вона нищила нас.

Із різних кутків кімнати долинали схвальні шепоти — ті, кого виснажили, почали приходити до тями. Настрій був похмурий: погляди зосередились на знесиленій Неон, готові бачити її страждання.

Сінді міцніше притисла Неон до себе, захищено.

- Дві помилки не роблять однієї правди.

Даст підняла копито, випускаючи кігті.

- Може, й ні. Але це добре відлякує інших.

Я перехопив керування однією рукою й простягнулася до Даст.

- Даст, підійди-но сюди.

Вона зробила це обережно, з підозрою. Коли підійшла досить близько, я лагідно почухала її за вушком.

- Ти хороша поні, Даст Кікер. І чудова особистість. Я хочу, щоб ми були друзями. Але мої друзі не вбивають, якщо не мусить. Ми перемогли, Даст. Ми перемогли.

Даст затремтіла, очі наповнились слізьми.

- Я теж в неї вірила! Я думала, вона поведе нас у краще місце! А тепер ти кажеш те саме — і навіть не даєш мені відплати! Вона була божевільною! Ти забула, що вона зробила, щоб нас зупинити?

Сандра ледь усміхнулася.

- Тепер у мене її сила, Даст. А вона — просто звичайна, розгублена істота. Їй потрібна допомога, не ще один удар.

Даст вперше глянула на Сандру.

- Що, до біса, з тобою сталось? Ти виглядаєш, як нова Неон.

Сандра нахилила голову.

- Тільки без убивчих нахилів, сто відсотків. - Вона м’яко провела язиком уздовж мордочки Даст, повертаючи їй енергію. - А тепер ходімо. Маємо світ відбудовувати, а не добивати тих, хто вже впав.

Слова двох принцес виявилися переконливішими за будь-які заклинання. Ми не намагалися тиснути авторитетом, але в наших голосах уже була сила — і разом вони змогли змінити настрій у залі. Сандра обійшла кімнату, допомагаючи кожній поні підвестись. Коли вона повернула всю енергію, яку Неон колись відібрала, її сяйво стихло до просто яскравих кольорів, але без осліплення.

Даск усміхнувся й легенько постукав копитом по пульту.

- Непогано як на один день. Ми зупинили ядерний обмін.

Даст глибоко зітхнула.

- Мабуть, варто бути за це вдячною і перестати дутись. - Вона клацнула кігтями, прибираючи їх у спокійне положення, і підійшла до Неон, яку ми все ще тримали. - Ти.

Неон опустила погляд, вуха зів’яли.

- Що?

Даст вказала на неї копитом.

- Ти краще почни поводитися хоча б наполовину так, як хвалилася.