Світ чекає.
Я спостерігав, як Вілл і Сінді працювали протягом усього дня. Одних вони повертали в людську форму, інших — перетворювали на поні. Людей було простіше: їх просто повертали до форми, з якою вони народилися, без зайвих питань. Усі травми, схоже, також зникали — один хлопець бурчав, що його татуювання й шрами пропали за час, коли він був поні.
Ті ж, хто хотів стати поні, були зовсім іншою історією. Пішла чутка, що Вілл може робити вибір за бажанням, тому люди приходили зі списками конкретних вимог у руках. Більшість із них, хоч і дуже точні, були нешкідливими та простими. Одна дівчина хотіла стати пегасом, бо мріяла літати, двоє хлопців хотіли стати єдинорогами через магію, але один… один був особливий.
- Я уважно придивлявся, - сказав він. Він був цілком упевнений у собі, коли я спостерігав збоку. Небагато хто з прибулих звертав на мене увагу. Для них я був просто єдинорогом-другом Вілла. Як же вони помилялися. Я спостерігав — і вчився. Заклинання, щоб повернути поні в людину, я опанував вже при третьому випадку. А заклинання, щоб направляти ріст поні, я вже знав. Я був впевнений, що зможу перетворити щойно інфіковану людину майже на будь-якого поні, якого коли-небудь бачив. Але так, цей хлопець…
- Я хочу бути не просто поні.
Сінді нахилила голову.
- Хочеш стати пегасом?
Він похитав головою.
- Крила мені не потрібні. Я хочу бути "королівським", як ви це називали. Я хочу бути тим жеребцем, на якого всі кобили задивляються… ну, і деякі дами також.
Вільям тихенько хихікнула й прикрила рот рукою.
- Це дуже різні речі. Бути королівським — це про лідерство, а не про те, щоб зваблювати всіх. Чого ти насправді хочеш?
Він замислився. Неон нахилилась уперед із хижою усмішкою:
- Якщо ти спробуєш забрати владу в капітана Лео, вона, мабуть, відірве тобі х… ще до того, як подумає його посмоктати.
Солдат скривився, здригнувшись.
- Так, тут ти права. Не намагаюся бути новим лідером. - Він глянув на двері, що вели назовні. - То ви допоможете чи ні?
Я підняв копито:
- Ти впевнений, що цього хочеш? О! Ти взагалі військовий, чи цивільний?
Вілл глянула на мене:
- Гарне питання, Хоуп. Це має значення.
Він знизав плечима:
- Я тут не солдат. Вони мене підібрали, коли почалося лайно, я залишився й допомагав. Слухайте, я не прошу багато — просто хочу бути жеребцем, у прямому сенсі.
Сінді нахилила голову:
- Ми можемо зробити тебе готовим фізично, але не змусимо жодну кобилу захотіти те, що ти пропонуєш. Це вже за тобою — твій характер.
- Ви ж можете змінити його теж, правда? - підняв він брову.
Я мало не задихнувся.
- Ти хочеш, щоб вони змінили, ким ти є? Навіщо?
Він почухав шию:
- Це ж не так дивно, правда?
Вільям похитала головою:
- Ти перший, хто про таке просить.
- Гаразд, слухайте. Є одна кобила. - Він кивнув у бік коридору. - Каже, що я їй подобаюся, але не настільки, щоб бути з людиною, і сама вона мінятись не хоче. Каже, що хоче справжнього жеребця. А я готовий — заради неї.
Сандра зблідла:
- Тобі не треба змінювати себе заради дівчини. Є інші…
- Ні! Вона єдина, хто звернув на мене увагу. То що, ви можете це зробити чи ні? - Він почервонів, затремтів, поглядаючи на Вілла й Сінді.
Вони виглядали дуже невпевнено. Вони явно не хотіли це робити. Я піднявся:
- Якщо ви його інфікуєте, я його сформую.
Сінді підняла вухо:
- Кмітливий маленький єдиноріг. Ти впевнений?
Я швидко кивнув:
- Я буду обережним.
Людина засяяла й упала переді мною на коліна, почавши активно гладити мої щоки.
- Дякую вам! - Я відчув й збентеження, й приємне тепло.
Сінді вистрілила язиками, її рот розкрився на ці три моторошні лопаті. Вона провела язиками по обличчю чоловіка й проникла до його губ, поки той був у повному шоці. Перш ніж це перетворилось на щось схоже на поцілунок, вона забрала язики назад.
- Він заразився, давай, швидко.
Я постукав копитом перед собою, і він ліг. Я поклав копита йому на живіт і відчув його тілом. Він був готовий. Він не просив жодних додаткових рис, тож я м’яко спрямувала його форму до земного поні — сильного, міцного, потужної статури. Він стогнав і кричав, коли його тіло жорстко перебудовувалося до нової норми, а одяг тягнув і рвався.
Я обережно стягнув з нього штани — розстебнув блискавку, ремінь, зняв з нових понячих ніг. Він був гарного бірюзового кольору. Його людські частини були все ще на місці. Я вказала на них:
- Ти готовий? І… яку комплекцію має твоя кобила?
Він усе ще важко дихав, оговтуючись після травматичної зміни. Перетворення кимось із нас було одним із найболючіших способів — ми працювали швидко, а не «природна» інфекція, яка може розтягтися на години, дні чи навіть тижні. Він кілька разів намагався підняти голову, вдаряючись назад об підлогу, перш ніж нарешті зумів глянути на себе. Він махав копитами в повітрі, поступово усвідомлюючи, що саме зробив — і по його очах було видно, що йому страшно. Я справді не думала, що він був готовий.
Попри це, він почав уривчасто описувати свою кобилу. Я впізнав її — гарненька поні, яка працювала в їдальні. Вона й до мене колись підбивала клинці, коли побачила, чим я «обдарована», але в мене був свій табун. Можливо, я міг б дати їй когось для розваги? Я підвівся, відкриваючись повністю.
- Хочеш бути як я?
Він поглянув на мої два ледь помітні члени й важкі яйця, ковтнув і облизав свій новий писок.
- Мабуть, не дві такі великі… А чотири менші?
Чотири менші? Це було його тіло. Я зосередив магію навколо його паху й запросив інфекцію далі. Без кісток на заваді змінювати цю частину було легко, навіть приємно. Він почав набухати й змінюватися на очах. Один член став двома. Два яйця стали чотирма. Усе збільшилося — рівно настільки, щоб відповідати тій кобилі, яку він хотів вразити.
Неон хмикнула, спостерігаючи:
- Якщо вона скаже «ні», то ти точно знайдеш якусь кобилу, якій це сподобається. Рано чи пізно.
Він пригнув нові вуха.
- Чому вона має сказати «ні»?.. - Зміна завершилась, і він повільно підвівся на нові копита, тремтячи від відсутності досвіду та від пережитого болю. - Я піду показати їй просто зараз!
Вільям похитав головою:
- У них є дресс-код, навіть для поні. У нас є кілька пар штанів. - Магією підігнали одну, що більш-менш підійшла на його новий зад.
Сандра раптом різко вдихнула. Я повернувся і побачив, що вона дивиться на мене — точніше, на мій бік.
- Що? - Я обернулася й побачила, що в мене з’явилася мітка. Вона виглядала як аврора, і один погляд на неї наповнив мене радістю. - Я це зробив…
Неон підійшла роздивитися.
- І що це означає?
Вілл знала відповідь:
- Це означає, що він добрий у магії. Дуже добрий. І що він приносить світло туди, де темно. Ти… по-справжньому Даск Хоуп. - Вілл стукнув копитами, і за ним це зробила вся кімната.
Я почервонів і заторсався, але… мені це подобалося.
Неон вказала на свій порожній бік:
- А як мені таку отримати?
Сандра штовхнула Неон:
- Робиш щось добре й отримуєш задоволення. Даск рятував людей магією, допомагав іншим і щиро любив це робити.
Неон фиркнула:
- Я обожнюю свої язики і використовую їх постійно. Я теж заслуговую на круту мітку. І не збираюся програвати якомусь малому.
Новий поні тим часом вислизнув геть — очевидно, побіг шукати свою потенційну партнерку. Він був останнім у черзі, мабуть навмисно — щоб попросити сексуальні зміни без зайвих свідків. Вілл з полегшенням видихнув:
- Добре, що з цим покінчено. Але питання рабства ще не вирішене. До речі, де Ліззі й її родина?
Я вказав на коридор:
- Схоже, вони вже влаштувалися. Тут для них безпечно.
З-за дверей пролунав тихий стукіт, і Ліззі обережно визирнула.
- Ви ще приймаєте?
Сінді нахилила голову:
- Ми думали, вже закінчили. Хто там залишився?
Двері відчинилися ширше, і увійшла вся сім’я Ліззі: одна поні-кобила, людська дитина й дорослий чоловік. Реджі, дорослий, виглядав похмуро.
- Тобі справді не треба цього робити.
Ліззі похитала головою:
- Коли це було насильно — я не хотіла. Але зараз це мій вибір. І мій тато повернувся. Я хочу бути з татом.
Навіть Фейт — батько, який тепер була кобилою — виглядала збентежено:
- Я люблю тебе будь-якою. Навіть якщо я поні, а ти — ні. Я завжди буду з тобою, незалежно від форми.
Ліззі обхопила її за шию й міцно стиснула:
- Ти справді не хочеш, щоб я стала такою?
Фейт знітилась і опустилася на підлогу:
- Ти чудова така, яка є. А я… я зараз поні, зі своїми дурними понячими думками, але це мої думки, не твої. Будь ласка, не роби цього заради мене.
Реджі потер перенісся:
- Коли вона сказала, що ти «майже така мила, як лоша», це була жартівлива фраза, а не натяк, що ти маєш стати лошам.
Я глянув на Вілла й Сінді — вони повернули погляди. Ми опинилися втягнуті в родинну драму.
Поміркувавши, я всміхнулася:
- Ліззі, ти ж любиш свої руки, правда?
- Що? Так… - вона виглядала розгубленою.
Я вказала на її ноги:
- А як щодо того, щоб бути напівпоні? Я таке бачив. Наприклад, поні знизу — або частково поні.
Сандра нахилила голову:
- Поні-сатир?
Фейт оживилась:
- Це було б так мило! У тебе був би хвіст і копита, але руки й… обличчя, яке я так люблю. - Вона знову знітилася. - Будь ласка, не перетворюйся на коня лише тому, що я сказала щось нерозумне.
Реджі зітхнув і розвів руками:
- Це твій вибір, Ліззі. Я виховував тебе, щоб ти вміла відстоювати себе — а не щоб я потім стояв і казав, що ти маєш робити. Ти все одно будеш моєю племінницею, байдуже, які частини в тебе будуть.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!