Раз крок, два крок, три копитце — На четвертий смерть іскриться.

Твайлайт м’яко прочистила горло перед тим, як підвелася на повний зріст.

- Власне… зберіть дівчат. Вони всі повинні зустрітися з нашими гостями. Вони прийшли до нас, як друзі, у час великої потреби. Я все поясню, коли всі зберуться.

Реріті внутрішньо переключилася на новий режим — це було видно по виразу її обличчя — і повернулась до виходу:

- Флаттершай у своїй хатинці. Чому б тобі не забрати Рейнбоу? Вона там угорі, а я ж не можу літати без цього твого чарівного крильчастого заклинання. Ми зберемо дівчат швидше, ніж ти встигнеш хвостом повести.

Вона негайно спростувала власні слова, двічі хитнувши хвостом на виході.

Твайлайт кивнула нам:

- Почувайтесь як вдома. Я скоро повернуся з рештою — і розповім про свою помилку.

Вона розгорнула крила і піднялася в повітря. Попри вагітність, вона легко вибралася назовні й зникла у спалаху магії.

Сандра спостерігала за її польотом і тихо хмикнула:

- Я хочу трохи оглянутися. Замок — чудовий, але ми ж на цілій інопланетній планеті, де живуть кольорові поні, які, здається, ледь уявляють собі поняття війни чи боротьби. Я хочу це побачити. Вони, мабуть, неймовірно милі.

Крістал поглянула на Спайка:

- А як тобі тут?

Спайк здивувався:

- Га? А, ну… тут досить гарно, мабуть? Але я тут живу, тому я — упереджений.

Сінді посміхнулась:

- Може, ми й справді зможемо погуляти. Ми ж тепер значно менш заразні.

Вона взяла мене за руку, і ми сплели пальці. Процедура Твайлайт зовсім не послабила нашого зв’язку — між нами все ще текла спокійна гармонія.

Я замислився про Карена та Неон. У них не було такого зв’язку, лише час від часу — коли Неон взагалі дозволяла дотик. Я мав відчуття, що Карен цілеспрямовано грає на її любові до сили — і це потроху працює. Кожного разу, коли вони торкалися, Неон ставала ближчою до себе тієї, колишньої принцеси. І він недарма постійно називав її «принцесо».

Крістал вмостилася поруч із нами:

- То кого саме вона пішла кликати?

Спайк знизав плечима:

- Дівчат. Вони — найкращі подруги Твайлайт і, взагалі-то, місцеві герої. Разом вони бились із купою божевільних лиходіїв і кілька разів рятували королівство.

Неон пожвавішала:

- Всі дівчата? - Спайк кивнув. - Всі… вільні?

Спайк спершу розгубився, потім насупився:

- Еее, що?

Карен став поруч і торкнувся Неон боком:

- Ми все ще — частина стада. Недобре полювати на інших.

Торкнувшись, вони знову почали світитися, але цього разу Неон не відсунулася і не втекла. Вони сіли разом, сперечаючись — але вже поруч, не протистоячи.

Спайк почухав потилицю:

- Вони не повинні довго затримуватися. Але будь ласка, поводьтеся ввічливо. Особливо з Реріті! Вона — справжня леді.

Його голос аж капав від закоханості, хоча він сам був надто молодий для продовження того тону.

Сінді тихо погодилася з моїм думками — і нагадала, що нам краще не грати роль свахи чи психолога. Її думка злилася з моєю настільки природно, що я навіть здригнувся. Наш зв’язок часом настільки глибокий, що я міг сплутати її думку зі своєю. Я підняв «рівень спілкування» трохи вище, щоб розділити нас.

~Чому вона раптом хоче зібрати всіх подруг?~

~Почувається винною,~ відповіла Сінді.

~Хоче зізнатися у помилці всім одразу — і представити нас. І все.~

Логічно. Я поцілував її у щоку.

~Якщо вони герої, то не королівська родина. Цікаво, як почалася дружба з такою різницею статусів…~

~Може, вона стала принцесою вже після того, як вони подружилися?~

~Було б занадто дивним збігом.~

Як і обіцяв Спайк, незабаром усі повернулися.

Нові кобили дивилися на нас із цікавістю та трохи розгубленістю. Одна — яскраво рожева — не мала ні крихти розгубленості. Вона підлетіла до кожного з нас із величезною посмішкою:

- Привіт! Хай! Геллоу! Bienvenido!

Вона сказала це по-іспанськи.

Звідки вона знає іспанську? І як зрозуміла, що вітали саме Неон так?

Вона не зупинилася, доки не привітала всіх, і вже тоді кинула копитця вгору — і звідусіль вибухнули стрічки.

- Ласкаво просимо до Еквестрії! Я — Пінкі Пай, а це — Епплджек.

Помаранчева поні в ковбойському капелюсі кивнула:

- Як діло.

- А це — Флаттершай.

Та тихенько кивнула й сховалася за гривою.

- Ось Раріті.

Вона посміхнулась, поправивши новий капелюх.

- І Ре…

Голуба поні з райдужною гривою сама вперед вискочила:

- Рейнбоу Деш. Приємно. Так, Твайлайт, що сталося?

Твайлайт кивнула і жестом запросила всіх до своїх крісел:

- Сідайте, будь ласка. Я поясню ситуацію.

Вона зникла і миттю з’явилася вже на своєму троні з її к’юті-маркою.

- Я зробила помилку. Велику. І почну з цього.

Дівчата повмощувалися.

Рейнбоу ткнула копитом у наш бік:

- Ти перетворила їх на божевільних мутантів чарівною силою, чи що?

Твайлайт напружилась і подивилася на нас із вибаченням:

- Власне… це не зовсім неправда.

Вона похилила голову.

- Вони не звідси. І не з жодної частини Еквестрії. Коли я намагалася дістатися світу Сільвера, моєї магії щось невидиме завадило, вона відбилася й влучила в інший світ.

Епплджек кліпнула:

- То ти підірвала цілий світ їхньою магією? І тому ті двоє, що тримаються за руки, виглядають наче Кейденс, ну може трохи й Принцеса Селестія вперемішку?

Твайлайт голосно вдихнула й так само голосно видихнула.

- Так… Саме так. Я перевернула їхній світ догори дриґом і облила планету, повну людей, двома речами.

Вона підняла обидва передні копита. Одне — вище.

- По-перше, усією кінською магією, що була в замку того дня. Ви ж пам’ятаєте, так? Після цього всі трохи хворіли.

Пінкі енергійно закивала:

- Бідні охоронці. Я мусила бути їм медсестрою. Вони дуже милі, коли до них звикнеш.

Флаттершай ковтнула й тихенько запитала:

- А чому… чому деякі з них виглядають… не зовсім… правильно?

Твайлайт опустила підняте копито й підняла інше:

- Ну, друга половина — це була енергія, з якою зіткнулося моє заклинання. Я фактично надягла цілий інший вид прямо поверх них.

Реріті тихо скрикнула й прикрила мордочку копитом:

- Яке жахіття, люба. Їх поранило?

Карен похитав головою:

- Ні.

Усі погляди звернулися до нього.

- Я — один із тих «інших видів». Я в порядку. І пишаюся тим, що став поні.

Він лагідно потерся боком об Неон.

- І тим, що можу переслідувати кохання й родину, як ніколи раніше у своєму колишньому житті.

Твайлайт змахнула копитом, інше опустила на трон:

- Дякую, але не будемо відволікатися. Вони прийшли просити нашої допомоги, щоб усе виправити. Минуло вже багато часу.

Рейнбоу хмикнула:

- Якщо з того самого експерименту — то так, минуло майже рік.

Вона раптом піднялася з трону й вказала копитом на Карена:

- Гей, велетню! Ти добре літаєш?

Карен розправив крила й підвівся:

- У мене ще небагато практики.

Рейнбоу перекинулася через його голову:

- Ну то ходімо тренуватися.

Карен незграбно, але із завзяттям пішов за нею — крилами ляскаючи так, ніби вчиться літати вперше.

Твайлайт прикрила голову копитом:

- Ну… вона сприйняла це непогано… Гаразд, це вся історія. Я напартачила. Мені шкода. Я навіть намагалася все залагодити, але коли сама побачила на власні очі те жахіття, яке створила… Це було… страшно. Вибачте.

Вона низько схилилася до столу.

Епплджек зіскочила з трону й підійшла, щоб поплескати Твайлайт по плечу. Згодом до неї приєдналися й інші — зі словами підтримки. Вони справді були чудовими подругами. І я цінував, що Твайлайт повністю усвідомлює масштаб своєї помилки.

Твайлайт випрямилася й кивнула:

- Отже, план такий. Ми завдали шкоди їхньому світові, і я хочу допомогти виправити це. Знайомство наших видів вийшло не найкраще, але ми зобов’язані підтримати їх.

Я підняв руку:

- Твайлайт, дозволь… Вам не потрібно фізично йти туди. Особливо всім разом. У нас є люди, ми відновлюємось. І, з того, що я зрозумів, нас — навіть після всього — більше, ніж поні. А ваша магічна експертиза була б дуже корисною. Ми — як діти з сірниками.

Твайлайт розкрила крила від тривоги:

- Я так і думала! Який безлад… Там багато єдинорогів? І… ти знаєш, хто ти тепер?

Я не знав і знизав плечима. Вона зітхнула:

- Ти — алікорн. Поєднання трьох великих племен. Зазвичай це — королівська родина. Як я. Я — принцеса.

Те саме слово.

- Ми теж почали називати найсильніших «принцесами», але вони не завжди — гібриди.

Сандра кивнула:

- А другий ранг — «герцогині».

Епплджек схилила голову:

- Ніколи такого не чула.

Пінкі потерла копита:

- Я хочу побачиииити. Я можу піти, правда ж? Твайлайт завжди ходила в інші світи, тепер моя черга! Я буду чемна, чесно!

Вона була такою милою у своїй нестримній енергії, але я зовсім не розумів її. І Сінді — судячи з наших відчуттів — теж.

Твайлайт терпляче всміхнулася:

- Вони ж тільки-но сказали, що не потребують додаткових копит, Пінкі.

Пінкі різко похитала головою:

- Та я ж не для цього! Я хочу просто трохи радості принести й усе побачити. Побачити все! Та ну ж бо, Твайлайт, будьласкааа!

Вона кинулась на стіл, склавши копита:

- Дозволь мені хоч раз побувати в іншому світі! Ну будьлааасочкааа!

Реріті поглянула то на Пінкі, то на Твайлайт:

- Твайлайт, люба, я на твоєму боці… але бачу цей погляд. Якщо ти скажеш «ні», вона все одно знайде спосіб.

Твайлайт видихнула й простягла копито:

- Пінкі… якщо я тебе пущу — а я цього ще не обіцяю! — ти будеш поруч з нашими друзями і не втручаєшся ні в що?

Пінкі підстрибнула, миттю витягла звідкись плащ-тренч і влізла в нього:

- Ніхто навіть не знатиме, що я там!

Це не могло добре закінчитися.