Раз крок, два крок, три копитце — На четвертий смерть іскриться.

Даск сів і плеснув передніми копитами. Подивився прямо на Даст і посміхнувся їй.

- Можеш приєднатися до нас, Даст Кікер. Ти надзвичайно кмітлива поні.

Сандра пирхнула з меншою прихильністю:

- Оце тепер достатньо для кохання? Ми ж не справжні коні, тож, може, визначатимемо наші стосунки хоч трохи раціональніше. - Вона буркнула і вдарила хвостом по землі. - Вибач, я сьогодні страшенно дратівлива. Щось у мені сердиться.

Посмішка Сінді згасла.

- Нам, мабуть, слід привітатися з твоєю другою половиною. Вона, мабуть, вже звикла до Неон.

Неон підняла брову:

- Можеш забрати її назад, я не заперечую.

Даст Кікер закотила очі й глянула на мене:

- То, це ти це пропонувала? Я ж гнала тебе через пів континенту, кусала за хвіст і бурчала, — чому ти взагалі хочеш, щоб я залишалася, тепер, коли вільна від мене?

Я простягнув копито до Даст, але вона відсторонилася, не дозволяючи почухати її за вушком.

- Ти робила свою роботу. І відмовилась від неї, коли зрозуміла, що вона неправильна. Це більше, ніж здатні багато хто — і зверху, і знизу. Ти піклуєшся про тих, ким керуєш, і про тих, хто керує тобою. Якщо хтось із нас з’їде з глузду — я чекатиму, що ти прийдеш із одним із своїх клинків.

Даст м’яко пирхнула:

- Кажеш це занадто спокійно. Ти що, натякаєш, що ляжеш на спину й підставиш живіт, щоб я тебе розпанахала?

Даск підійшов ближче, вуха насторожені, очі сповнені надії:

- Ми не дамо тобі приводу для цього.

Даст підняла копито й обережно відштовхнула його:

- Ти надто прозорий, єдинороже.

Неон глянула на мене, потім на Сандру:

- Ну, і що ти плануєш робити зі мною? Везеш до в’язниці чи, може, заявиш своїм «трофеєм війни»? - Вона зморщила ніс. - Відчувала, що твоє «для спільного блага» має межі.

Я обережно обійняв Неон і провів копитом по її щоці.

- Неон, як ти себе почуваєш?

Вона звела вухо:

- Як я себе почуваю? В якому сенсі?

Я погладив її по спині — її хвіст трохи піднявся.

- Ти вільна. У голові — тиша, жодних чужих голосів. Більше не керуєш нацією, на краще чи на гірше. Тепер ти просто ти. Як це — бути собою?

Неон трохи насупилася:

- Це підступне питання. Я досі думаю, що люди стануть нашою загибеллю. - Вона сіла. - Але тепер ти біля керма… Не знаю. Може, трохи сподіваюся, що я помилялася. Бо якщо мала рацію — просто дивитимуся, як усе знову валиться в безодню, але вже з іншого боку. А якщо ні — мене, мабуть, згадають у поганому світлі, та світ рухатиметься далі. І, певно, я зможу з цим жити.

Даст тихо загарчала:

- Ти заслуговуєш більше, ніж просто сором. Ти напхала мені голову брехнею, а я пішла за нею, як дурепа.

Сандра вмостилася поруч:

- Ти все ще сповнена дару, знаєш?

Даст здригнула вухом.

- Мабуть, немає сенсу більше його тримати... Це боляче?

Сінді нахилила голову:

- Залежить, що ми робитимемо. Фізичні зміни трохи щипають, але швидко минає. Хочеш трохи більше єдинорожої магії?

Даск кивнув:

- У мене є, і ще — трохи більше сили... ну, як у жеребця.

Даст розсміялася.

- Тепер зрозуміло, чому ти такий нетерплячий, щоб я підняла хвіст. - Вона легенько торкнулася його носа. - Спочатку дізнайся, яку музику я люблю, хлопче.

Неон показала на північ:

- Ми розбили чималий загін, але це була не вся наша сила. Нас було більше. Може, варто пошукати решту?

Сандра викинула язики, схопила Неон за тулуб і підняла в повітря — колишня правителька зойкнула.

- Ми з тобою ще не закінчили, - сказала вона.

Я кивнув:

- Ти сама дала нам вибір. Ти занадто небезпечна, щоб просто відпустити. Ти розумна і харизматична. Навіть без сил принцеси, можеш знову зібрати прихильників.

Неон брикнула задньою ногою і скривилася:

- Тобто — до в’язниці?

Сандра схилила голову:

- Якщо хочеш. Ми справді хочемо зробити світ кращим — без геноциду. Пропонуємо тобі місце поруч із нами. Ми захищатимемо людство і… екінність? Якщо треба — одне від одного.

Неон задумалася, а тим часом Даст зібрала грудку землі магією і шпурнула в полонену. Пил здійнявся хмарою.

- Це більше, ніж ти заслуговуєш!

Неон відкашлялася, струшуючи з себе пил:

- Негарно, Даст Кікер. Засипати мене твоїм же іменем. Ти просто злишся, що тебе не запросили. - Вона подивилася на мене. - Гаразд, я приєднаюся. Хочу побачити, як ви або зцілите цей світ, або провалитеся. І той, і той варіант мене влаштує.

Даст оскалилася, киплячи від люті, а тоді раптом схопила Даска магією й поцілувала його прямо в губи.

- Я передумала. Може, й справді приєднаюся.

Даск усміхнувся, але його усмішка швидко згасла:

- Ти просто хочеш тримати око на Неон, так?

Даст хмикнула:

- Я настільки ж прозора, як і ти?

Сандра кивнула, обережно опускаючи Неон на землю.

- Боїшся — і правильно. Але Даск, схоже, не проти цієї ідеї.

Даск нахилив голову.

- Лише якщо вона не проти. Я ж не безмозкий жеребець і не відчайдушний. Мені, якщо чесно, ти подобаєшся, Даст Кікер. Ти сильна духом, розумна і… якщо не заперечуєш, ще й гарна. Хотів би дізнатися тебе краще, ніж досі.

Даст повільно кивнула.

- Добре, тоді вирішено. Я приєднуюсь. Познайомлюся з вами всіма, вже як рівна, і пригляну за нею. - Вона кинула на Неон гострий погляд, який та повністю проігнорувала.

Неон обійшла мене колом і вмостилася поруч.

- А чому я нічого не отримала, коли ти забрала мій дар?

Сандра мала відповідь. Вона трохи похитала головою.

- Твій дар не згорів, як це зазвичай буває. Він всередині мене. - Вона легенько постукала себе копитом по широких грудях. - Ось чому я більша й така яскрава.

Неон роздратовано зітхнула.

- Тобто мені нічого не дістанеться? Ну, звісно.

Даст ледь усміхнулася, трохи розвеселена:

- От і маєш, що заслужила, якщо не гірше. Гаразд, забирай, тільки додай трохи сили в мої ноги — якщо так буде ефективніше.

Сандра підняла Даст у повітря своїми язиками, змусивши ту насупитися.

- Тільки не роби того, що робила Неон, або угода скасовується.

- Обіцяю, - сказала Сандра, ставлячи Даст переді мною. Я обережно провів копитом по її вухах і намацав у тілі дар. Нічого особливого, хіба трохи сильніший за середній. Я спрямував більшу частину енергії до тонких органів, що керували її рогом, а решту — в ноги й круп, зміцнюючи їх. Вона зціпила зуби від болю, але витримала, і незабаром була повністю очищена від дару.

- Господи… Я навіть не усвідомлювала, наскільки в мене мозок був затуманений увесь цей час. - Вона різко насупилася. - Ми повинні звільнити від цього якнайбільше людей, і якнайшвидше.

Неон повільно кивнула.

- Розумію, про що ти… Це дає надію, що, можливо, я помилялася.

Даст ткнула в Неон копитом.

- Ти помилялася! - Потім опустила його й підійшла ближче, майже торкаючись носом. - Може, я теж трохи помилялася. Працюймо разом, принаймні поки що. Роботи більш ніж вистачає.

Сандра посміхнулася, спостерігаючи за ними. Її думка прозвучала тихим шепотом у моїй голові:

~Наш табун повний цікавих поні. Я пишаюся бути його альфа-самкою. А ти? Щасливий бути альфа-самцем?~

Я поглянув униз на своє цілком жіноче тіло й подумав про свій жіночий голос. Усі, хто не знав мене раніше, без вагань вважали кобилою. Лише Сандра продовжувала звертатися до мене як до чоловіка. Я повільно зітхнув.

- Гадаю, час прийняти, ким я є.

Усі погляди піднялися до мене з цікавістю. Я поклав руку собі на груди.

- Я — дівчина. Ну, кобила, напевно? Як завгодно, жіноча стать, навіть якщо маю… е-е, деталі, щоб грати хлопця.

Сандра тихенько хіхікнула.

- Це дуже по-дорослому. Але я все одно бачу в тобі свого хлопця й батька нашої першої дитини. Тобі не заперечую?

Інші виглядали розгублено. Даст підняла брову:

- Ти вже й так була жіноча, за винятком… деталей під хвостом.

Даск кивнув:

- Ви обидві, Вілле. Це нове, і… ну, в нас навіть немає нормальних займенників для такого, але ти маєш обидві сторони, то чому б не бути обома?

Неон усміхнулася:

- Усе просто. Це плутає людей, а Вільям розуміє, що лідер має зважати на те, як його сприймають. Тож вона — вона, навіть якщо має додаткові частини. - Вона підвелася. - І, не щоб образити, але в нас ще багато території, яку треба перевірити, поки ніхто не постраждав.

Я піднялася на копита.

- Неон має рацію. Ви обидві йдете з нами — і цього поки що досить. Згодом розберемося з рештою.

Сандра підійшла ближче й потерлася боком об мій.

- І ще одне. Я офіційно оголошую Вільяма і Сінді альфами нашої маленької зграї, а сама з радістю приймаю роль бети.

Даст трохи нахилила голову.

- Ми ж не справжні коні. Нам не потрібні альфи, бети та інша тваринна ієрархія.

Неон усміхнулася Даст:

- Люди теж тварини. І якщо ти думаєш, що в них немає альф і омег — просто погано придивляєшся. - Вона хижо всміхнулася, дивлячись на роздратовану єдиноріжку. - Ти завжди була альфою, але тепер трохи схиляєш голову перед миротворицею, га? Це трохи збиває з пантелику, правда? Не хвилюйся, я знаю, через що ти проходиш.

- Ти нічого про мене не знаєш! - просичала Даст Кікер і різко повернулася на північ. - Ходімо.

Я розкинув захисну бульбашку над усією групою й зосередився на пагорбі вдалині, сподіваючись звідти краще роздивитися околиці.

- Може статись, що доведеться втрутитись просто під час бою. Готові впасти в самісінький епіцентр і зупинити бій, якщо знадобиться?

Даск віддав різкий салют:

- Усе, що треба, Вілле.

Сінді тихо розсміялася:

- Що ж, здається, я приєднуюсь до подорожі.

Неон і Даст кивнули, а Сандра лишалася притиснута до мого боку. І ми стрибнули — з’явившись на вершині пагорба.

Наша робота лише починалася.