Накази з фронту.
Ми почули крики зверху. Застигли і прислухались.
- Ти не маєш права наказувати моїм людям на моєму кораблі. - Звучало, ніби це була Даст Кікер.
- Це вже не твій корабель. Ти звільнена з командування. - То була та єдиноріжка?
Слова розмились, бо до галасу приєднувалися інші поні. Я вирішив, що залишатися тут — погана ідея. Покликав інших ближче, огорнув нас бульбашкою і ми безшумно вислизнули у коридор. На щастя, ніхто не помітив, і ми швидко піднялися на палубу, щоб подивитися, що відбувається.
На палубі ми застали, як Даст Кікер тримала єдиноріжку притиснутою до палуби, однієї копитниною, а другою розбивала їй ріг. Єдиноріжка завивала й корчилася від сліпучого болю. Даст Кікер, як і годиться її імені, відштовхнула розбиту поні. - Ти або агент-самодур, або наш лідер здається під тиском. Мені не подобається жоден з варіантів.
Вона глянула прямо на нас і суворо насупилася, підходячи ближче.
- А ось і зірка вечора. Ти, мабуть, граєшся зі мною, так? Могла ж би втекти, коли захочеш, хіба ні?
Я не бачив причин сперечатися з цим.
- Ми йшли з вами добровільно, Даст Кікер.
Даст Кікер кивнула.
- Так і подумала. - Вона показала головою на нявкаючу, скалічену поні. - Вона повернулась, щоб дати нам нові накази на фронт, дізналася, що ти ще жива, й розлютувалася. На щастя, мій народ знає, що я не роблю речей просто так, так?
Хор голосів піднявся на підтвердження, а потім швидко повернувся до роботи замість того, щоб пильно нас розглядати.
- Правильно, немає сенсу тримати вас ув’язненими, особливо якщо ви можете вибратися, коли захочете. — Вона підняла брову. - Телепортуєшся теж? Хмм. Прошу — без провокацій. Ви поки що були хорошим гостем.
Сандра кивнула їй.
- Ми не збираємось створювати проблем, пані.
Даск поклав голову і кивнув.
- Я ніколи не бував на човні. Можна прогулятися й подивитися?
Даст зневажливо махнула копитцем, і Даск пішов краєчком оглядати все, як дитина. Вона зітхнула.
- Ви найменша купка політичних неприємностей, з якими мені доводилося мати справу. Говоріть чесно: чого ви чекаєте від цієї зустрічі?
Сінді усміхнулася Даст.
- Ідеально — серйозна розмова, і щоб ця війна закінчилась, бо ми подружимося й матимемо мир.
Даст закотила очі.
- А коли ні? Ви просто підете додому з плечима, опущеними? Ви можете бути наївними, але не дурнями.
Сінді кинула погляд у мою сторону, а я фиркнув.
- Якщо до справи дійде, нехай це буде битва між двома лідерами. Я просити бійку нікого не буду, і вона теж не має права тягнути за собою натовп.
Даст опустилася на хвости.
- То що, ти підеш з нею у рукопашну? Вона висмокче тебе до останньої краплі. Хоч би якою вправною ти була з рогом — у неї ці вміння в язиках. Вони швидкі, як батоги. Коли захоче, рухає ними так швидко, що я навіть не встигаю побачити рух, лише коли вони влучають. Вона може вбити людину, висмоктавши з неї енергію. Ти будеш для неї просто закускою.
Сінді трохи нахилила голову.
- Тоді ми будемо надто обережні.
- «Надто обережні»! - Даст розреготалася, грубо вдаривши копитом по палубі. - Ви будете надто мертві, ось що. - Вона насупилася й відвернулася. - Ще не пізно зникнути з цього човна.
Я підійшов до неї.
- Почекай, ми хотіли запропонувати дещо.
Вона перехилила вухо.
- О? І що ж?
Я знизав плечима.
- Ми бачили, що у вас ще є та енергія, яка вас змінила. Вона має проникливий, постійний вплив на розум — пориви та всяке таке. Ми могли б позбавити вас цього. Ви перестанете бути заразними, і ваші думки проясняться. Ми також можемо підсилити вас трохи, якщо треба.
Вона оглянулась і насупилася.
- Це надто велика пігулка, щоб її ковтнути. Чому б ви пропонували підсилити свого ворога? До того ж мої думки й так достатньо ясні. - Вона задерла носа.
Я злегка знизав плечима.
- Кожному здається, що його думки ясні, але різницю, коли цього позбавляєшся, відчуваєш відразу. Ми робимо це для всіх поні в Америці. Саме тому люди і поні можуть жити разом у нас. Вони більше не заражають людей і не переповнені потягом до безладу — хіба що звичайні інстинкти.
Сандра озирнулась по палубі.
- Давайте почнемо з кого-небудь із ваших людей. Просто щоб показати, що це безпечно. Він очистив мене, і мені після того стало значно легше. - Вона трохи посміхнулась і знизала плечима.
Даст Кікер насупилася рішуче, а потім підвела до проходу земляного поні.
- Педро, підійди сюди.
Поні підвів голову і покірно підійшов. Вона кивнула йому:
- Залишайся спокійним і дозволь їй робити, що треба, але я хочу знати, якщо щось піде не так або ти відчуєш себе дивно.
Педро похитав головою менш упевнено, віддав салют і подався до нас, очікувально дивлячись. Я не знав, що саме Даст сказала іспанською в своїй швидкій фразі, тож вирішив зосередитися на Педро. Правильне проведення його перетворення буде вкрай важливим, якщо я планую заручитися співпрацею когось на човні.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!