Це не Дім.
Просто не існувало практичного способу зібрати нас усіх у сні в Луни одночасно. Чим більше ми намагалися втиснути в один сон, тим менш упорядкованим він ставав, і одна людина могла все зруйнувати й розбудити всіх. Ні, у Сінді та в мене був кращий варіант—той, що ми вже колись зробили, хай і випадково.
Ми всіх зібрали поруч. Карен був ліворуч від мене, Неон — праворуч від Сінді. Сандра й Крістал стояли між нами, причому Сандра й я дивилися одне на одного. Я розширив навколо нас поле магії, і незабаром відчув, як магія Сінді м’яко торкається моєї, з’єднуючись зі сферою. Наші зусилля синхронізувалися майже без зусиль, навіть якщо ми вже почали розвивати власні погляди.
Це було цікаво. Вона ставала все більш самостійною особистістю, а ми — все ближчими. Були жарти, які подобались їй, але не смішили мене, були пісні, що подобались мені, але не їй — і навпаки, — але коли справа доходить до магії, енергії… наших… я хочу сказати, наших душ. Працюючи з магією, ми падали в ідеальний ритм, і кожен дотик приносив заспокійливу насолоду. Я ніколи не втомлювався тримати її за руку. Я ніколи не хотів бути без неї, навіть коли сердився на неї.
Найгірша наша сварка закінчилася тим, що ми сиділи спиною одне до одного, люто хмурячись. Але наші хвости були м’яко переплетені, і за кілька хвилин ми вже не могли тримати образу. Ми вибачилися, обійнялися, поцілувалися… і пішли далі. Варто згадати, що наше кохання стало… цікавим. Коли ми були лише вдвох, я відчував безпеку, любов, мої бажання передбачалися, і я так само легко знаходив її, але це було трохи… не те. Наче дуже хороша мастурбація. Дуже хороша. Я не хотів зупинятися, але цього було недостатньо. Ми воліли, щоб з нами були наші кохані. Коли з’являвся третій чи четвертий — усе ставало ідеальним.
Я відволікся. Я простяг руки над Сандрою, і Сінді взяла їх, усміхнувшись мені. Я поцілував її — і це завжди відправляло ніжні хвилі насолоди вздовж хребта.
- Усі готові? - ніхто не заперечив, тож ми з Сінді спрямували думки й відштовхнулися від самого світу.
Ми опинилися у порожнечі, з нескінченністю в усі боки. Я бачив кольори та інші форми — те, що могло б вважатися родиною Сінді, хоча вони не мали уявлення про такі речі. Я зосередився, відчув, як думки Сінді знову вливаються в той чудовий синхрон. Ми уявили сад Луни — і полетіли крізь порожнечу. Бульбашка навколо нас тримала сім’ю в безпеці. Вони були сліпі й паралізовані на час мандрівки, нездатні бачити чудеса, що пролітали повз.
Я тихо торкнувся лапами м’якої трави й почув, як інші приземляються, долаючи півдюйма, що відділяв точку прибуття від Еквестрії під ними.
Неон обережно озирнулася:
- То це справді вона? Не сон цього разу, правда?
Карен усміхнувся:
- Це не сон.
Він пройшов уперед і потерся носом об Неон. Вона фиркнула, але не втекла.
Сандра вдарила товстим хвостом по землі.
- Тож… спрацювало? Що тепер? - Вона глянула вгору. - Вау…
Нічне небо було прекрасно прикрашене, але явно чуже. Це було не наше небо.
Аж раптом воно потемніло — там з’явилась поні.
- Стій! Істото з-поза нашого світу, ти не бажана тут! -
Це була Луна. Вона побачила, до кого звертається, і збилася з тону. - Щ-що? - Вона швидко приземлилася. - Навіщо ви тут?
Я обернувся до неї, тримаючи одну руку Сінді, а іншою простягнувшись — але Луна не прийняла почісування вух.
- Ми прийшли відвідати тебе й поговорити як сім’я.
Луна хитнула головою, збентежена:
- Ти привів усю свою сім’ю? Пробач… Я знала, що ти казав про відвідання Еквестрії, але не думала, що ти справді дістанешся моєї, та ще й у такій кількості. Скажи, ви ж не плануєте вторгнення?
Сінді підняла брову:
- Ми поводилися настільки погано раніше?
Сандра фиркнула:
- Луно, ми робили нічого, окрім як виправляли все підряд.
Луна повільно кивнула:
- Це правда з обох боків, але я була б надто недбалою, якби не запитала й не почула вашу відповідь. Ви також розумієте, чому я наполягаю, щоб ви залишались у мене на очах?
Неон настовбурчилася:
- Луно, ти прекрасна, але поводишся як суцільна стерва.
Луна зиркнула на Неон:
- Ти не в тому становищі, щоб повчати мене, колишня принцесо.
Карен раптом переступив через Неон і схопив її зверху. Обоє почали збільшуватися, коли він стискав її міцніше.
- Вона досі принцеса, Луно. Просто не того типу, до якого ти звикла.
Неон засвітилася, задихаючись від задоволення — що б Карен не робив, це неймовірно її заводило.
Сандра повернула вухо до Карена:
- Ти — моя половина чи її?
Карен пересунувся, такий же збуджений, як і Неон, і виглядав готовим паруватися просто тут:
- Неон — моя справжня любов, навіть якщо вона ненавидить мою оболонку. Я з радістю зробив би її принцесою знову.
Ріг Луни спалахнув — і вона розкинула їх у протилежні кущі, ставши між ними:
- Досить! Ви всі… гості, умовно. Ви не маєте торкатися жодного поні тут. Бажано навіть одне одного.
Сінді забрала руку від мене, і всередині одразу з’явилася порожнеча — я завжди відчував її лише через мить після того, як роз’єднувалися.
- Якщо ти так наполягаєш, але ми пара, поєднана дуже глибоко. Чому?
Луна подивилася на Сінді, а потім на мене:
- Ви всі — невідомі істоти. Наскільки хтось із нас може здогадатися, ваш дотик може… знищити все, або запросити порожнечу в Еквестрію — а цього я страшенно не бажаю. Ви поні… до певної міри, але насправді ні. Ніхто з вас не є природним поні, і це очевидно. Самий лише вигляд вас може налякати будь-якого пересічного громадянина.
Сандра підійшла, щоб допомогти Каренові вибратися з куща.
- Вілл і Сінді — найстабільніші з нас. Ти маєш довіряти їм.
Крістал, взявши приклад із Сандри, допомогла Неон підвестися. Неон кивнула Крістал, а потім сердито глянула на Луну:
- Ти взагалі-то поводишся не дуже гостинно. Цікаво, як швидко змінюється твій настрій, коли на кону стоїть твій світ, а не наш — далеко звідси.
Луна напружилась, загарчала і вдарила копитом об землю:
- Ти маєш рацію, хай і в образливій формі. Я знаю того, хто найкраще зможе дослідити вашу ситуацію й допомогти. Чи маю я дозвіл телепортувати вас усіх просто зараз?
Я кивнув:
- Так, і дякую, що питаєш — якщо це не якесь небезпечне місце або в’язниця.
Луна спалахнула нічною магією — і нас не стало. Її телепортація не проривалася крізь порожнечу так, як наша. Те інше місце, до якого вона торкнулася, було зовсім іншим, і я встиг відчути лише клаптик, перш ніж ми прибули. Вона попрямувала до фіолетової вежі й кивнула вартовим:
- Негайно покличте принцесу Спаркл.
За мить із дверей вийшла фіолетова принцеса з іншою єдиноріжкою, летючою поні та двоногим ящером. Принцеса була вагітна вже на пізньому терміні, а летюча поні мала на боці маленький згорток, певно новонародженого. Угледівши нас, принцеса різко розправила крила:
- Що це таке?!
Луна звела брову:
- Не будь нечемною, юна Твайлайт Спаркл. Це гості. Їм потрібна твоя допомога та експертиза.
Летюча поні обережно підійшла ближче, роздивляючись нас:
- Вони мають зовнішню схожість із Тіреком, але очевидно не з його племені.
Її погляд пересунувся на Карена, Неон і Крістал, а потім зупинився на Крістал.
- Кристальна поні. Вона найбільше…
Вона замовкла й нахилила голову.
- Міс, це може здатися грубим, але чи могли б ви підняти ліву ногу?
Крістал почервоніла, але виконала прохання, відкривши погляд на свої чоловічі частини. Летюча поні кивнула:
- Це що, те саме заклят…?
Єдиноріжка похитала головою:
- Ні, це виглядає постійним, але схожим. Багато чого в них схоже, але зовсім інше.
Твайлайт приклала копито до підборіддя:
- Стільки всього я хочу дізнатися… Ем. Я Твайлайт Спаркл, приємно познайомитися. Це Найт Вотч і Фаст Чейндж. - Вона вказала на летючу поні, а потім на єдиноріжку. - Як вас звати?
Я став так, щоб закрити пах Крістал від їхніх поглядів:
- Досить розглядати мою поні. Я Вілл. Це Сінді, Крістал, Неон, Карен і Сандра. Ми всі — члени одного стада. І, якщо я не помиляюся, ти — саме та, хто спочатку приніс на наш світ понячу заразу.
Твайлайт відступила назад, ніби її вдарили:
- Ох… Це був нещасний випадок!
Сандра насупилась:
- Від цього не легше. Ти фактично зруйнувала нашу цивілізацію. Ми досі збираємо уламки.
Найт нахилилася до Твайлайт:
- Я не знала всього.
Твайлайт кивнула їй, а потім повернулася до Луни:
- Я приймаю відповідальність. Це була моя помилка. Я подбаю, щоб їх добре прийняли й дали все необхідне, щоб виправити ситуацію — так чи інакше.
Луна кивнула:
- Чудово. Але також подбай про безпеку Еквестрії від їхньої чужої магії. Я воліла б, щоб вони залишалися в замку, доки не повернуться додому, але вони не в’язні — доки не заподіють шкоди.
Вона зникла в спалаху, щойно Твайлайт підтвердила.
Фаст Чейндж неквапом підійшла до мене:
- Просто щоб ти знав — ми теж у стаді. Наш жеребець зараз на важливому завданні, тож я виконую його роль.
Я мимоволі кинув погляд на задок кобили — і вона прийняла це за запрошення. Вона підняла хвіст, демонструючи важку піхву й яйця.
- Як бачиш, я цілком готова.
Я був упевнений, що коли вона підходила, цього всього ще не було.
Неон здивовано нахилила голову, потім глянула на Карена:
- Чому ти не можеш так? Гарне тіло кобили з додатковим набором — це було б не так жахливо.
Карен штовхнув Неон копитом:
- Я — жеребець. Я не змінюватиму себе.
Сінді поставила копито між ними, зупиняючи сварку:
- Краще підемо всередину. Будь ласка, веди, принцесо.
Ми рушили за Твайлайт у замок, сподіваючись знайти відповіді — можливо, навіть на ті питання, про існування яких ми ще не здогадувалися, коли вирішили відвідати Еквестрію.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!