Великі та владні.
Сандра скрутилася клубочком, розглядаючи нову мітку, що прикрасила її круп. На зображенні було щось схоже на випуклий живіт із лініями навколо, ніби для підкреслення.
- Я не розумію, - буркнула вона.
Я зрозумів. Легенько фиркнувши, простягнув до неї руку, погладжуючи від голови аж до її важкого хвоста.
- Ти, гм, схоже, племінниця-розплідниця.
Її щічки й мордочка потемніли від рум’янцю.
- Ти жартуєш! Я не хочу бути «просто розплідницею» назавжди!
Я переступив через неї — з моїми новими довгими кінськими ногами це було легко. Вмостився зверху, притискаючи її сильними м’язами, обіймаючи ногами. Від моєї ніжності її хвилювання почало вщухати, а я не зупинявся — гладив її вуха, голову.
- Ти не «просто» хтось. Ти моя найкраща подруга, єдиний справжній зв’язок із минулим. Берегти твою свідомість — це те, що тримає й мене при здоровому глузді.
Вона замуркотіла, а потім перевернулася піді мною, обхопила мене ногами, притискаючи живіт до живота.
- Думаю, ти хочеш сказати, що любиш мене. Ну... я теж тебе люблю.
Вона стиснула мене й потерлась, викликаючи хвилю жару в моїй крові й наповнюючи мій нетерплячий член, але я не хотів знову кидатися в гону.
- Нам треба братися до справи, - озвалася Сінді. - Як би приємно не було, світ на нас чекає.
Сандра кивнула.
- Згодна. Хоча... мммф... - Вона осіклась, коли мій збуджений член, попри мої намагання ігнорувати його, виріс і вперся в її живіт. Спокуса відбилася на її обличчі, але вона похитала головою. - Думаю, тобі треба зустрітися з іншою «королівською кров’ю».
Я обережно підвівся, здригнувшись, коли вона одним зі своїх щупалець злизала краплі прерідини з мене. Мені б легко звикнути до такої подруги, як вона.
- Спитаємо тоді Крістал.
Крістал, яка й не йшла нікуди, звела вухо.
- Готові рушати? А то я думала, ви знову зірветесь у гону.
Сінді висолопила язика:
- Ми сильніші за це. Потопчемо Сандру пізніше, після справ.
Сандра підвелась на ноги й сердито пирхнула:
- Ти говориш так, ніби це саме собою зрозуміле…
Сінді нахилила голову:
- А хіба ні?
Сандра густо почервоніла, але не стала сперечатися. Я рушив за Крістал, що вела нас далі вглиб печер від полів.
- Маю питання, Крістал. Ти імунна? Тебе взагалі не зачіпає ця гарячка.
Крістал відвела одне вухо назад:
- Думаю, мені пощастило на великій таблиці мутацій. Бути кристальною означає, що мені зовсім не хочеться піднімати хвіст — і це більш ніж добре для мене, враховуючи, що колись у мене, власне, було дещо, що звисало.
Сандра швидко підійшла ближче:
- Я й не знала… Пробач, що не дізналася про тебе більше. Ми ж тепер майже сім’я, а я навіть не спитала.
Крістал похитала головою, не зменшуючи кроку:
- Якби я хотіла поділитися раніше, зробила б це. Не звинувачуй себе. - Вона раптово зупинилась і різко глянула на мене. - Але якщо ти, конкретно ти, спробуєш «поправити» це…
Сінді глянула на неї пильно:
- Чому це звучало більше як виклик, а не прохання?
- Це не так! - вигукнула Крістал і рвонула вперед бігцем. Ми з Сандрою рушили слідом спокійніше.
Сандра потерлась боком об мої ноги:
- Не думаю, що Сінді помиляється. Але не тисни на Крістал. Вона ще не готова прийняти своє тіло, а тим часом тримає цю спільноту купи.
З цим важко було сперечатися. Тутешня громада виглядала мирною й злагодженою. Вони вирощували їжу, не сварилися між собою. Якби всі поні були такими, не було б ніяких воєн.
- Думаю, нам треба шукати й приборкувати найгірші табуни, ті, через які люди взагалі не захочуть із нами мати справи.
Ми якраз застали Крістал, яка сиділа на крупі й дивилася на нас.
- Значить, згодні. Отже, кого беремо першими? Тільки в США є кілька відверто агресивних груп, дві, що зробили собі культ із того, щоб розпускати й принижувати себе та все довкола найбрутальнішими способами, і ще одна, що займається відвертим тероризмом.
Я звів брову:
- Повтори-но останнє?
Крістал крутнула копитом:
- Я ж чітко сказала. Вони підривають інфраструктуру в неінфікованих районах, труять воду, нападають на запаси їжі й роблять усе, щоб вцілілим людям жилося якнайважче. Пам’ятаєш перевертня, що визволив тебе? Більшість із них саме такі. Вони з’являються, де захочуть.
Сінді зморщила морду з відразою:
- Це жахливо… Навіть якщо вони не «обрані», таке просто… гидота.
Сандра кивнула:
- Почнемо з них, якщо можемо. Люди не заслуговують на таке. А мир взагалі неможливий, доки вони діють.
Я трохи звів руку:
- До речі, а що сталося з тією?
Крістал насупилась:
- Вона повернулася у свій табун і, мабуть, знову коїть щось погане. Їй ідеально підходить хаос. Те, що ти відмінив атаку, мабуть, добряче їх розлютило.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!