Місцини Києва

Пам'ятка архітектури межі XVIІ/XVIII ст. у Києві, розташований на Подолі за адресою вул. Костянтинівська 6/8 на розі з вулицею Хорива.

Найбільш давній зі збережених житлових будинків Києва, має оригінальну об'ємно-просторову композицію з рисами оборонної споруди.

Споруджений у садибі, яка з 1663 р. належала відомій київській купецькій і козацькій родині Биковських. Власник садиби Ян Биковський — київський війт 1687-1699 рр., — володів на Подолі багатьма дворами, крамницями, ставком із млином, землями вздовж Глибочиці та на горі Щекавиці.

Первинно будинок у садибі Биковських був двоповерховим, із підвалом і двома круглими вежоподібними наріжними об'ємами. Всі приміщення споруди перекривалися склепіннями.

Міська легенда пов'язує будівлю з іменем російського імператора петра І. Відомості щодо проживання тут російського імператора документально не підтверджені.

На поч. 1730-х рр. онук Яна Биковського — Леонтій — розпочав перебудову будинку під 10 кімнат, проте 1734 р. його призначили сотником до Опішні, тож, Биковський поїхав із Києва, залишивши родовий будинок недобудованим.

Перебудову дому на Костянтинівській завершив відомий київський архітектор Іван Григорович-Барський на замовлення київського магістрату, який 1780-х рр. викупив усі київські маєтності Биковських за неймовірну на той час суму — 3 тис. руб. У результаті перебудови із Західного боку будівлі було зроблено двоповерхову прибудову, а між вежами та на вхідному ризаліті з Півдня влаштовано відкриті аркади у барокових формах. Після завершення ремонту 1791 р. за рішенням магістрату у колишньому будинку Биковських було розміщено гамівний будинок — місце ізоляції пияків і гармидерників, а також божевільних.

В 1799-1803 рр. тут утримували під вартою оголошеного владою божевільним відомого українського композитора Артемія Веделя.

В 1803 р. божевільня була переведена до Кирилівської лікарні та протягом наступних років будинок стояв пусткою.

Значної шкоди споруда зазнала під час пожежі Подолу 1811 р.: її наслідки було усунуто лише після нового ремонту та перебудови 1817-1820 рр.

Після цього будівля була віддана під Подільське парафіяльне училище, що проіснувало тут до кін. 1860-х рр.

В 1870-х рр. квартири у будинку належали Ф.А. Барцеву, класному наставнику Київської подільської прогімназії.

В 1873-1876 рр. у квартирі на другому поверсі мешкав разом із чотирма однокласниками майбутній український лікар-терапевт Феофіл Яновський, на честь якого названо Інститут пульмонології та фтизіатрії.

З кін. 1870-х рр. у будинку містилися казарми, а 1883 р. її було передано Олександрівському дитячому притулку, що діяв тут до 1917 р. Одним із директорів притулку був доктор Іван Воскресенський — вітчим російського письменника михайла булгакова й учень Феофіла Яновського.

Після революційних подій 1917-1921 рр. будинок функціонував як житловий.

У сер. 1970-х рр. споруду було капітально відреставровано. Реставраторам вдалося під більш пізнім перебудовами виявити та відновити первісний декор фасадів і внутрішнє планування будівлі.

На поч. 1990-х рр. передано на баланс ДІАЗ "Стародавній Київ".

У липні 2007 р. будинок відремонтовано та музеєфіковано (розміщено у ньому постійнодіючу виставку "Будинок петра І в літопису київської благодійності").

У 2019 р. оновлено експозицію та відкрито "Музей "Кам'яниця київського війта", що функціонує у складі Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій.

Найбільш цінним елементом музею є сама пам'ятка архітектури.

В основі музейної експозиції — колекція, яка збиралася співробітниками заповіднику "Стародавній Київ" впродовж 20 років.

Експонати Музею розповідають про історію надання Магдебурзького права Києву, інститут війтівства й урядовий устрій києво-подільської автономії, будівельну історію подільської кам‘яниці у контексті відродження мурованої архітектури XVII-XVIII ст., ґрунтоване на громадянських патріотичних засадах корпоративне (цехове, братське) доброхотство суб'єктів міського права, роль козацького фактору та взаємини міщан із монастирською юрисдикцією, ліквідацію Магдебурзького права та перепрофілювання пам'ятки під один із перших закладів імперської офіційної благодійності, що ґрунтувалася на інтелектуальних модах європейського Просвітництва (гамівний будинок Приказу громадської опіки).

Увагу відвідувачів привернуть унікальні артефакти самоврядного побуту Києва, зокрема, свинцева платівка з поховання київського бурмистра І. Сказки, автентичні картографічні та рукописні пам'ятки, у тому числі, купчі кріпості XVIII-ХІХ ст. і кошторис магістрату 1786 р.; твори іконопису, графіки та живопису, документи та стародруки, меморіальні та типологічні меблі, атрибути шкільництва й оригінальні світлини.

Якось восени 2008 р. у нас була пара педагогіки біля цього будинку.

Музей працює середа-четвер, субота-неділя 11:00-19:00, п'ятниця 11:00-17:30.

Вихідними днями є понеділок і вівторок.