монастир Троїцький Китаївський чоловічий
Монастир, місцевість Китаїв.
Межує з історичною місцевістю Корчувате.
Належить до УПЦ.
Діяв XVIII-поч. XX ст.
Засвідчена документами історія обителі починається з 1716 р., і вже із XVIII ст. Китаїв зажив слави київського Афону (тобто тихого, затишного місця), ставши місцем паломництва. Найбільш відомими з китаївських старців (подвижників-ченців) були Досифей і Феофіл.
До монастирю ввійшли цегляна Троїцька церква (1763-1768 рр.), зведена лаврським будівничим Степаном Ковніром, 45-метрова дзвіниця, трапезна з церквами Дванадцяти апостолів і Трьох російських святителів — Петра, Олексія й Іони, будинок настоятеля, братський корпус, двоповерховий будинок для старих священнослужителів, келійні корпуси та цегляна огорожа з економічною брамою.
В 1776 р. монастир відвідав 22-х річний юнак Прохор Мошнін із курська. Відомий чернець-дівиця Досифей вказав юнаку на Саровську пустинь як місце постійного чернецтва. Прохор виконав настанови Досифея та ввійшов до світової православної історії як святий чернець Серафим Саровський.
До кін. XIX ст. остаточно склався архітектурний ансамбль монастирського подвір'я, яке мало форму шестикутника.
З 1898 р. на території господарчого двору діяв лаврський свічний завод.
До нового корпусу богодільні 1904 р. прибудовано церкву святого Серафима Саровського. У розбудові монастиря брали участь славетні київські зодчі андрій меленський, Володимир Ніколаєв і інші.
В 1920-і рр. храми продовжували діяти, та сама пустинь ченцям уже не належала: у келіях розмістилася дитяча колонія, частина споруд використовувалася сільськогосподарськими закладами.
В 1930 р. пустинь було остаточно ліквідовано, територію та будівлі передано Всесоюзному дослідному інституту плодового й ягідного господарства, організованому Володимиром Симиренком (з 1954 р. — Український НДІ садівництва).
Дзвіниця розібрана 1932 р., інші споруди сильно постраждали під час Другої світової війни.
Після війни у пустині розміщувалися республіканський навчально-виробничий комбінат бджільництва й Український науково-дослідний інститут захисту рослин.
В 1990 р. у Троїцькій церкві було зареєстровано парафію, і після ремонту тут розпочалися богослужіння.
Невдовзі храм разом із відремонтованою трапезною та келіями було передано УПЦ МП.
В 1993 р. у храмі Дванадцяти апостолів, який є частиною трапезного корпусу, було відроджено скит Києво-Печерської лаври, першим керівником якого став архімандрит Пафнутій (Россоха, у схимі Феофіл; 1929-1996 рр.).
Після археологічних досліджень 1993-1994 рр. було впорядковано печери, де освячено храм в ім'я Преподобного Досифея Київського.
В 1996 р. обитель зі скиту було перетворено на самостійний монастир.
У 2010 р. парафію було ліквідовано, і Троїцький храм став головним храмом обителі.
Я була тут під час навчання у Могилянці зі своєю однокурсницею Іриною Гегельською.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!