Місцини Києва

Пам'ятка мистецтва ХІХ ст., один із символів Києва.

Ідея створення пам'ятнику виникла серед громадськості з ініціативи історика, професора Київського університету Миколи Костомарова 1840-х рр.

Після отримання дозволу царського уряду 1860 р. було створено комітет на чолі з михайлом юзефовичем — професором імператорського університету св. Володимира, головою Київської археографічної комісії, теоретиком великодержавного руху в Україні та відомим українофобом. За такого керівництва перший проєкт пам'ятнику, створений скульптором михайлом микешиним, був відверто шовіністичним і антипольським — кінь Богдана Хмельницького топтав копитами тіло ксьондза-єзуїта, вкритого розірваним польським прапором, поруч нього мав бути розірваний ланцюг, як символ визволення від польського іга. Збиті конем зі скелі падали фігури польського шляхтича й єврея-орендаря, перед якою малорос, червонорос, білорус і великорос слухали пісню сліпого кобзаря. Барельєфи п'єдесталу зображували битву під Збаражем, Переяславську раду та сцену в'їзду козацького війська на чолі з Хмельницьким до Києва.

З 1870 р. розпочався збір коштів за всеросійською підпискою. Через те, що зібрана сума виявилася невеликою (лише 37 тис. карбованців), а також завдяки сумнівам генерал-губернатора олександра дондукова-корсакова щодо доцільності антипольського й антисемітського пам'ятнику, комітет вирішив скоротити бюджет проєкту, залишивши тільки центральну фігуру гетьмана й єзуїта.

В 1877 р. була готова гіпсова модель.

Третього травня 1878 р. олександр II оглянув гіпсові оригінали та наказав фігуру єзуїта прибрати.

В 1879 р. на петербурзькому заводі берда було відлито із бронзи статую (проєкт михайла микешина у металі реалізували П. Веліонський і А. Обер), на яку Морське відомство пожертвувало 1600 пудів (25,6 т.) металобрухту. Портретні риси й особливості одягу Богдана Хмельницького були відтворені за консультаціями професора-історика Володимира Антоновича.

В 1880 р. статую перевезли до Києва, де вона кілька років зберігалась у дворі будинку Присутственних місць, бо на постамент, передбачений проєктом, не вистачило коштів.

Лише 1885 р. архітектор Володимир Ніколаєв склав більш дешевий проєкт постаменту та втілив його у життя. Каміння для постаменту подарувала управа Київської фортеці. Сам Володимир Ніколаєв при цьому працював безоплатно, до того ж на зекономлені гроші спроєктував ще й огорожу з ліхтарями. Одним із меценатів будівництва був український підприємець-філантроп Павло Харитоненко.

Пам'ятник урочисто відкритий 11 липня 1888 р. на Софійській площі (див. розділ про неї у цій збірці) у рамках святкування 900-річчя Хрещення Русі.

Міська легенда розповідає, що коли монумент вже зайняв своє місце, виявилося, що кінь дуже неввічливо повернутий хвостом до Михайлівського Золотоверхого собору. Тому постамент начебто було розвернуто та гетьманська булава, яка, за задумом, повинна була загрожувати Польщі, виявилася спрямованою кудись у бік Швеції. А ось на москву, всупереч іншій поширеній легенді, Богдан не вказував ніколи. Про московську орієнтацію пам'ятника нагадували хіба що плити з написами на постаменті: "рос. дореф. "Волимъ подъ царя восточнаго, православнаго" і "рос. дореф. Богдану Хмельницкому единая недѣлимая россія".

В 1919 і 1924 рр. написи було замінено на "Богдан Хмельницький. 1888". Цей напис можна бачити і зараз.

26 вересня 2015 р. українські інженери з Impression Electronics підготували 3D інсталяцію. На LED-екранах вагою 39 тонн, висотою 7,72 м. та загальною площею 305 кв.м. "оживили" Богдана Хмельницького. Будинки навколо пам'ятнику у режимі реального часу транслювалися на екран, а сам гетьман (його 3D проєкція) рухався верхи.

Навесні 2022 р. захищений і закритий.