Місцини Києва

Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва, розташований у Шевченківському районі.

Поруч із парком знаходиться станція метро "Берестейська", станція метро "Нивки" та залізнична станція "Парк Нивки".

До революції місцевість у районі нинішнього парку називалася "васильчиківська дача" та була володіннями київського генерал-губернатора іларіона васильчикова.

"Васильчиківська дача" була великою територією у 55 десятин землі з лісом, ставками, сінокісними угіддями, городом і садом. Також тут розміщувався двоповерховий панський маєток. Після смерті генерал-губернатора його вдова катерина олексіївна, відома київська благодійниця, подарувала власну садибу заснованому нею Свято-Троїцькому монастирю на Звіринці.

"Васильчиківська дача" залишалася у володінні монастиря до революції 1917 р., після чого ці землі було націоналізовано.

Новий етап в історії "васильчиківської дачі" почався 1930-х рр., коли на цю місцевість звернула увагу партійна влада. Парк, поруч із річкою Сирець, був оточений глухим парканом і перетворений на спецдачу вищого партійного керівництва Києва.

Місцевість змінювала свої неофіційні назви залежно від зміни власників. Так, наприклад, вона носила назви дачі Любченка, кагановича, хрущова та коротченка. Саме в той період на одному з пагорбів у центральній частині парку був побудований двоповерховий маєток із ґанком і терасами, з яким пов'язані різні міські легенди, що виникнули внаслідок того, що радянський партійний і державний діяч Панас Любченко застрелив свою дружину та самого себе саме на території цієї дачі.

Парк імені ленінського комсомолу був створений 1954 р. рішенням жовтневої адміністрації. Тоді почалася забудова: було встановлено дамби та вирито штучні водойми. У парку була розміщена концертна зала "Юність", 1970-х рр. відкрили "Зелений театр".

В 1961 р. тут було відкрито пам'ятник комсомольцям 1920-х рр. у вигляді фігури комсомольця у будьонівці та шинелі з молотом у руках. Автор — скульптор В.Г. Сорока. Пам'ятник було виготовлено з залізобетону, загальна висота — 5,3 м.

Паркани навколо партійної дачі простояли до 1962 р. Останнім високопоставленим мешканцем дачі був партійний і державний діяч дем'ян коротченко. В 1974 р. йому був встановлений пам'ятник біля входу до парку. В 1962 р. територія дачі була передана місту, а сам парк перейменували на "Парк імені XXII з'їзду кпрс" і відкрили для відвідування.

В 1972 р. парк отримав статус пам'ятника садово-паркового мистецтва та був перейменований на "комсомольський парк". рішенням Державного комітету УРСР з охорони природи на базі наявних зелених насаджень, посаджених 1956 р.

Колишня партійна дача декілька разів змінювала своє призначення, приходила в запустіння, поки на поч. 1990-х, після розпаду срср, її не було продано приватним особам. Ними було розпочато ремонт будівлі, який, однак, не був закінчений.

В 1991 р. товариство "Парк Нивки" взяло парк ленінського комсомолу в оренду на 25 років, об'єднавши обидва парки.

У квітні 2012 р. у Східній частині парку, що прилучається до вулиці Авіаконструктора Ігоря Сікорського, неподалік від перетину з вулицею Жамбила Жабаєва за ініціативи посольства Казахстану у Києві встановлено пам'ятник казахському народному співаку-акину Жамбилу Жабаєву.

Обидва радянських пам'ятники було зруйновано активістами у ніч на 27 травня 2015 р.

13 жовтня 2019 р. на місці демонтованого пам'ятника коротченку активістами та ветеранами було встановлено меморіал на честь мешканців Шевченківського району, які поклали свої життя під час російсько-української війни.

Станом на 2020 р. головний корпус колишніх партійних дач стоїть закинутий, при цьому досі є приватною власністю. На відміну від головного корпусу, підсобні приміщення колишнього дачного комплексу були перебудовані та використовуються як ресторан і художня школа.

Я жила неподалік, тому якось провела власну літературну презентацію просто у парку.