Місцини Києва

Вулиця у Голосіївському районі, місцевість Паньківщина.

Пролягає від вулиці Гетьмана Павла Скоропадського до вулиці Василя Яна.

Прилучаються вулиці Микільсько-Ботанічна, Саксаганського, Жилянська та Короленківська.

Вулиця виникла під сучасною назвою 30-х рр. XIX ст. під час забудови місцини навколо Київського університету. Спочатку пролягала до р. Либідь і Набережно-Жилянської вулиці.

Будинок № 2 був зведений 1842 р. у стилі ампір і належав професорові Київського університету, філософу Орестові Новицькому.

В 1847-1848 рр. тут проживав студент-математик Київського університету, згодом художник Микола Ґе.

В 1871 р. у цьому будинку винайняв квартиру письменник-драматург Михайло Старицький, де він, зокрема, переклав казки Андерсена.

У цьому будинку також жив філософ, академік Академії наук УРСР (з 1922 р.) Олексій Гіляров.

Садиба за адресою Тарасівська вулиця, 4 належала правнику, професору Василеві Незабитовському (закінчив 1846 р. Київський університет, а з 1863 р. викладав у ньому).

У будинку № 5 до 1847 р. діяв переведений із університету анатомічний театр.

Садибу для будівництва одноповерхового будинку 1870 р. придбав ректор Київського університету, доктор медицини Олександр Матвєєв.

В 1870-х рр. у будинку № 12 знаходилася народницька комуна володимира дебогорія-мокрієвича.

У 70-і рр. XX ст. вулиця скорочена до сучасних розмірів у зв'язку із промисловим будівництвом.

У березні 1889 р. у будинку № 14 у квартирі свого брата Михайла Косача жила Леся Українка.

Існує легенда, яка, втім, не відповідає дійсності, начебто Тарасівська вулиця названа на честь Тараса Шевченка.

Тарасівська вулиця належала за міським розкладом до 3-го розряду, 1914 р. переведена до 1-го розряду.

В історії вулиці простежуються два періоди забудови:

одноповерховими садибами (не збереглися)

та багатоповерховими прибутковими будинками (кін. XIX-поч. ХХ ст.).

Прибутковий будинок на вулиці Тарасівській 3 а — будинок у стилі неоампір архітектора Миколи Шехоніна.

Прибутковий будинок на вулиці Тарасівській 6 а — приклад модернізму архітектора Миколи Шехоніна.

Садиба поліцейського відділення та пожежної команди Либідської дільниці Києва (буд. № 4/4 а) — рідкісний приклад комплексу громадського призначення.

Прибутковий будинок Каплера (буд. № 40/52) — рідкісна пам'ятка культурного надбання м. Києва, одна із кращих будівель Києва у стилі неоренесансу.

Місцевість, до якої належить вулиця, іноді називають "Латинським кварталом" за аналогією з паризьким кварталом біля Сорбонни через те, що тут XIX-поч. XX ст. мешкали студенти та викладачі Київського університету.

У різні роки на Тарасівській вулиці мешкали президент АН УРСР Володимир Вернадський (буд. № 10, 1918 р.), академік АН УРСР Леонід Яснопольський (буд. № 16), російський педагог Костянтин Ушинський (будинок Івановської, 1870 р.), поетеса Анна Ахматова (буд. № 25, 1914 р.), професор історії та міністр освіти за гетьманату Микола Василенко, доцент Київського медичного інституту, завідувач кафедрою анатомії Київського сільськогосподарського інституту Микола Волкобой (буд. № 16), завідувач катедрою патологічної фізіології Української сільськогосподарської академії професор Семен Ярослав (буд. № 16).

У будинку № 8 проживали співак Іван Стешенко (1917-1921 рр. — соліст Київського оперного театру) й 1922-1924 рр. — бібліограф Федір Максименко.

У лютому 1919 р. було розроблено пропозицію перейменування вулиці на честь Івана Франка, та її не було затверджено.

В 1919 р. у будинку № 5 мешкав український поет Василь Еллан-Блакитний.

В 1959 та 1962 рр. під час археологічних розкопок поблизу Тарасівської вулиці, було знайдено мідну монету Боспорської держави та два срібних денарії Антоніна Пія, що дозволяє припустити існування тут у II ст. н.е. поселення.

Я ходила цією вулицею на роботу у Національному екологічному центрі України (вченим секретарем) і Громадській організації "Центр екологічних ініціатив "Екодія" (діловодом).