церква Дмитрівська
У сер. XVII ст. гетьман Богдан Хмельницький відібрав землю на Подолі від Римо-Католицької Церкви.
На цьому місці київські міщани збудували дерев'яну церкву, яка 1726 р. згоріла.
В 1734 р. бургомістр Гордій Минцевич збудував на її місці кам'яну церкву, а 1747-1757 рр. архітектор Іван Григорович-Барський добудував галерею довкола неї та звів кам'яну дзвіницю. Ці будівлі стали одною з перших, відомих дослідникам, робіт цього уславленого київського архітектора.
В 1750-х рр. він зробив ще одну добудову до церкви.
Сама церква була капітально перебудована 1865 р.
Триповерхова барокова дзвіниця мала каплицю на другому поверсі, присвячену пам'яті димитрія ростовського (туптала).
Більша частина храму знищена у радянські часи. Від усього комплексу будівель церкви Святих Костянтина і Єлени залишилися тільки церква св. Дмитрія роботи Григоровича-Барського, без куполу. У плані це прямокутна будівля, триапсидна, фасади оздоблені пілястрами з вишуканими ліпними коринфськими капітелями.
Оскільки Федір Ернст у своєму описі Подолу 1930 р. не згадує церкви Костянтина і Єлени або її дзвіниці, припускають, що ці дві архітектурні пам'ятки були зруйновані перед 1930 р.
Залишки Свято-Дмитріївської каплиці Григоровича-Барського були внесені 1963 р. до Українського республіканського реєстру архітектурних пам'яток.
Приміщення храму, що збереглися (без верхніх ярусів, галерей і бань), 1965 р. пристосували під спортзал школи № 17, із будівлею якої з'єднали переходом-галереєю.
Із 2005 р. Дмитрівська церква знову діє як храм Української православної церкви.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!