Місцини Києва

Державний заклад вищої освіти України.

Є найбільшим університетом за кількістю студентів і спеціальностей.

Ідея заснування університету у Києві виникла у панівних колах російської імперії ще на поч. XIX ст., відразу після відкриття таких закладів у казані (заснований 1804 р.) та Харкові (заснований 1805 р.).

Однак втілювати у життя плани створення університету влада розпочала лише 1833 р., після закриття двох найбільших навчальних осередків Віленського навчального округу: Кременецького ліцею на Волині й Імператорського Віленського університету, які стали основою новозаснованого університету.

8 листопада 1833 р. імператор микола І підтримав подання міністра народної освіти графа с. уварова й указом від 2 листопада 1833 р. заснував імператорський університет Святого Володимира.

25 грудня 1833 р. імператор затвердив проєкт Тимчасового статуту та штатний розпис Університету.

15 липня 1834 р. (у день пам'яті рівноапостольного князя Володимира) відбулося урочисте відкриття закладу. У цей день до Київського університету надходять археологічні колекції з розкопок стародавнього Києва разом із планами та мапами, а до мінералогічного кабінету — колекція мінералів і інших експонатів.

Зібрання старожитностей університету згодом перетворилося на перший у Києві археологічний музей, що на поч. ХХ ст. мав більш як 11 тис. одиниць зберігання. І хоча від них вціліло дуже мало, натомість збереглися традиції створення та використання музейних колекцій, що інтегровані у навчальний і науковий процеси як база для якісної освіти. Нині це осередки наукової діяльності викладачів, студентів і аспірантів, справжні лабораторії, що мають вузькоспеціальний характер, тісно пов'язані з галузевою науковою роботою, а їхні фонди є як результатом наукової діяльності, так і використовуються у дослідних цілях.

28 серпня 1834 р. в Університеті розпочалися заняття для 62 студентів. Початково діяв лише один філософський факультет із двома відділеннями — історико-філологічним і фізико-математичним.

Із Крем'янця до Києва перевезли бібліотеку (34 378 томів), хімлабораторію (540 апаратів), гербарій (1500 видів флори), мінералогічний (15 538 експонатів), фізичний (251 інструмент і прилад), зоологічний (20 487 експонатів), нумізматичний (понад 17 000 монет, майже половина — античні), образотворчого мистецтва (450 предметів) кабінети.

Після передачі 1834 р. колекцій із Віленського університету, Уманського, Луцького та Почаївського училищ виник нумізматичний кабінет.

До Києва також перевезли найкращу частину ботсаду (8000 рослин і 50 дерев у горщиках, 15 000 живих рослин, 10 000 видів насіння, 300 різновидів засушених фруктів).

Це був другий заклад вищої освіти на території підросійської України після Харківського імператорського університету. Початковою метою, що ставилася перед Київським університетом, був намір позбавити культурної підтримки, а відтак русифікувати полонофільську київську інтелігенцію, яка була вороже налаштована до влади та співчувала Польському повстанню 1830-1831 рр. Апеляція до імені князя Володимира символізувала саме цей напрям діяльності.

В 1835 р. відкрився юридичний факультет, а 1841 р. — медичний. Філософський згодом розділився на два самостійні факультети. З такою структурою університет працював до 1917 р.

З Вільна 1840 р. перевели Віленську медико-хірургічну академію (до 1832 р. — медичний факультет імператорського Віленського університету) разом із матеріально-технічною базою, бібліотекою та більшою частиною викладачів.

Також новостворений університет отримав решту власності ліквідованого Віленського університету, зокрема, значну частину його видатної бібліотеки.

У січні 1847 р. в актовому залі концертував Ф. Ліст.

Тут відбувалися виставки передвижників.

В 1848 р. при університеті (1-й поверх) засновано хірургічну клініку В.О. Караваєва, де оперував також М.І. Пирогов.

Ще від сер. ХІХ ст. університет став одним з осередків науки та передової громадської думки в Україні. Тут вчилися члени Кирило-Мефодіївського товариства — В.М. Білозерський, Г.А. Андрузький; Т.Г. Шевченко працював 1845-1847 рр. в Археографічній комісії при університеті. Розгром 1847 р. Кирило-Мефодіївського товариства й арешт Шевченка перервали його роботу, та не знищили зв'язки поета з університетом, він листувався з першим ректором університету Михайлом Максимовичем.

В 1861-1919 рр. щомісяця видавалися "Университетские Известия", працювало 10 наукових товариств: дослідників природи, фізико-математичне, фізико-хімічне, хірургічне, історичне Нестора-літописця, юридичне.

В 1880 р. в університеті було проведено випробування першої у світі системи одночасного телеграфування та телефонування одним і тим самим дротом (винахідник Г.Г. Ігнатьєв).

В 1883 р. було засновано університетську медичну клініку (тепер — бульвар Шевченка № 17).

У сер. 1880-х рр. в університеті налічувалось близько 20 музеїв і навчальних кабінетів.

Основу найбільш старих його музеїв — Ботанічного, Зоологічного, Геологічного складали надходження від Кременецького ліцею та Віленського університету.

До жовтневого перевороту в університеті викладали відомі вчені: математики Борис Делоне, Д.О. Граве, М.А. й А.А. Дяченки, Б.Я. Букреєв (1889-1962 рр.), фізики М.М. Шіллер, Й.Й. Косоногов, М.П. Авенаріус, астрономи В. Фабриціус, Р. Фоґель, М.Ф. Хендриков, зоологи О.О. Ковалевський, О.М. Сєверцов, О.О. Коротнєв, історики та філософи М.О. Максимович (перший ректор), М.І. Костомаров, М.В. Довнар-Запольський, В.С. Іконніков, М.П. Драгоманов, І.В. Лучицький, Ю.А. Кулаковський, літератор М.П. Дашкевич, філолог В.М. Перетц, юристи О.Ф. Кістяківський, М.К. Ренненкампф, С.Й. Богородський, Г.І. Ейсман, економісти М.Х. Бунге, І.В. Вернадський (батько першого президента ан УРСР академіка В.І. Вернадського), хіміки С.М. Реформатський, О.П. Ельтеков, М.А. Бунге, механік Г.К. Суслов, геолог М.І. Андрусов, вчені-медики В.О. Бец, Н.А. Хржонщевський, М.В. Скліфосовський, Г.М. Мінх, В.В. Підвисоцький, Ю.К. Шимановський, В.К. Високович, В.О. Караваєв, Ф.С. Цицурін, В.П. Образцов, М.М. Волкович, патолог В.К. Ліндеман, гігієніст О.В. Корчак-Чепурківський, архітектор В.І. Беретті й інші. Частина з них були випускниками університету.

До 1917 р. університет підготував близько 20 тис. спеціалістів.

В 1915-1916 рр. університет було евакуйовано до cаратова.

Під час правління гетьмана Скоропадського Університет Св. Володимира отримав статус російського університету. У той самий час паралельно працював заснований 1917 р. Київський український державний університет, більшість викладачів якого були одночасно були і професорами в Університеті Св. Володимира.

Із приходом більшовиків університети були об'єднані.

В 1919-1920 рр. до університету були приєднані Вищі жіночі курси, Київський юридичний інститут і інші навчальні заклади.

Протягом 1920-1932 рр. на базі університету функціонували інститути народної освіти імені Драгоманова (до 1930 р.), соціального виховання, професійної освіти, фізико-хіміко-математичний.

В 1933 р. університет відновлено у складі 7 факультетів.

У грудні 1934-сер. 1935 рр. університет носив ім'я о.ю. шмідта.

Університет названо 1939 р. на честь українського поета Тараса Шевченка.

Під час німецької окупації університет було відкрито у листопаді 1941 р., його ректором був призначений К.Т. Штеппа, та вже 1942 р. закрито.

Водночас значна частина персоналу відступила з радянськими військами та була евакуйована до м. Кизил-Орди Казахської рср, де 1942-1943 рр. відбулося злиття Київського університету з Харківським в Об'єднаний український університет.

Після визволення Києва у листопаді 1943 р., не зважаючи на заподіяні німецькою окупаційною владою руйнування (висаджено у повітря головний корпус, знищено кабінети, бібліотеки), у січні 1944 р. університет відновив свою діяльність.

В 1949 р. функціонувало 12 факультетів.

В 1960 р. в університеті відкрито факультет студентів закордонних держав.

Указ Президента України від 21 квітня 1994 р. встановив, що Київський університет імені Тараса Шевченка є національним університетом зі статусом самоврядного (автономного) державного закладу вищої освіти, який здійснює свою діяльність відповідно до власного Статуту.

25 листопада 1999 р. Леонід Кучма збільшив автономію університету, підпорядкувавши його Президенту України, та прирівняв посаду ректора університету до статусу міністра України.

У 2007 р. значною мірою завдяки мовознавцю С.О. Костенко, Київський університет долучився до когорти університетів світу, що співпрацюють із Міжнародним бюро Ради з китайської мови Ханьбань, зокрема, за програмою Інститутів Конфуція.

5 травня 2008 р., Віктор Ющенко віддав вказівку реформувати Київський університет, із метою перетворити його на головний навчально-науковий центр України. Він також надав університету права на затвердження індивідуальних умов прийому абітурієнтів, визначення чисельності студентів, слухачів, аспірантів, докторантів, здобувачів наукових ступенів кандидата та доктора наук.

29 липня 2009 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 795 про Київський університет, згідно якої університету надано статус самоврядного (автономного) дослідницького національного закладу вищої освіти, передбачення збільшення протягом 2011-2012 рр. на 30 % розмірів посадових окладів, ставок погодинної заробітної плати науково-педагогічних і наукових працівників і на 20 % — стипендії студентів університету, також починаючи із 2011 р. під час складання проєкту Державного бюджету України мають бути закладені кошти для організації стажування 200 науково-педагогічних і наукових працівників, 1000 студентів і аспірантів Університету у провідних закордонних науково-навчальних центрах, фінансування наукових досліджень в обсязі не менш як 25 % коштів державного бюджету, що передбачаються для його утримання, придбання обладнання та новітніх засобів навчання, проведення реконструкції навчальних корпусів, спортивного комплексу, стадіону, інженерних мереж і доріг, спорудження Палацу студентів, будівництва житлового будинку на 200 квартир для співробітників і гуртожитків для студентів Університету (не менш як на 2000 місць), упорядження території Ботанічного саду імені академіка О. Фоміна, облаштування на території Канівського природного заповідника (Черкаська область) пам'ятних історичних місць, пов'язаних з іменем Т.Г. Шевченка.

У 2009-2014 рр. мав статус автономного дослідницького університету.

За рейтингами вищих навчальних закладів на 2020 р. посідав І місце.

Що поставило тимчасову крапку у суперечках між студентами КНУ, Могилянки та Політеху, чий універ кращий)))

Із 30 квітня 2021 р. на посаді ректора перебуває Володимир Бугров.

10 жовтня 2022 р. під час повномасштабного російського вторгнення російські військові здійснили черговий масовий обстріл України крилатими ракетами та БПЛА-камікадзе. Внаслідок цього обстрілу вилетіли вікна у Червоному корпусі.

31 грудня 2022 р. під час повномасштабного російського вторгнення російські військові здійснили черговий масовий обстріл України крилатими ракетами та БПЛА-камікадзе. Внаслідок обстрілу істотно постраждав Виставковий кампус університету, зокрема, значних пошкоджень зазнали корпуси Інституту біології та медицини й Інституту високих технологій, факультетів психології, соціології, комп'ютерних наук і кібернетики, радіофізики, електроніки та комп'ютерних систем, механіко-математичного та географічного факультетів, кафедри ядерної фізики. Також російські ракети пошкодили будівлі кріогенного комплексу, спорткомплексу, Українського фізико-математичного ліцею та деяких гуртожитків Студмістечка.

Нині музеїв різних профілів в університеті десять, кожен з яких має свою цікаву історію заснування, поповнення та розвитку, тісно пов'язану з діяльністю наукових шкіл і видатних діячів науки. До музеїв історичного профілю належать: Музей історії університету, Археологічний музей, Етнографічний музей; до природничого — Ботанічний сад імені академіка О.В. Фоміна, Ботанічний музей, Геологічний музей, Зоологічний, Музей природи Канівського природного заповідника, а серед галузевих — Музей історії астрономічної обсерваторії та Лінгвістичний музей. Більшість із них можна назвати комплексними, що поєднують у собі ознаки різних профілів. Майже всі музеї мають меморіальні розділи, або куточки про видатних діячів університетської науки.

Вперше я була у Червоному корпусі у січні 2002 р. на молодіжній економічній конференції.

Крайній раз — на якійсь відкритій лекції під час навчання у Могилянці.