Місцини Києва

В 1958 р. в одному з житлових будинків на вулиці Єреванській відкрито бібліотеку.

Довгий час вона була однією з найбільших у Солом'янському районі книгозбірень.

12 лютого 1992 р. за клопотанням Київського відділення Українського Реріхівського товариства бібліотеці присвоєно ім'я російського художника, мандрівника й езотерика м.к. реріха.

В бібліотеці діє кімната-музей "микола реріх: творчость і доля" (наразі ремонтується).

Бібліографічне видання бібліотеки: "Микола Костянтинович Реріх: Художник і мислитель. 1874-1947" (спільно з Публічною бібліотекою імені Лесі Українки).

У читальному залі розміщені репродукції картин реріха, зокрема, "Мадонна Оріфламма" (1932 р.), де Діва Марія зображена з розгорнутим покровом миру, розробленим художником, у руках.

Площа приміщення бібліотеки — 384 кв.м., книжковий фонд — 30 тис. примірників (не рахувала, але візуально книг багато, є багато нових надходжень). Щорічно обслуговує 3,1 тис. користувачів. Кількість щорічних відвідувань — 20 тис., книговидач — 63 тис. примірників.

Бібліотека має статус публічної бібліотеки для дорослих, однак на стіні написано "Бібліотека для всіх".

Партнери бібліотеки: Українське реріхівське товариство та його київське відділення; Київська вірменська громада, навчальні та дошкільні заклади мікрорайону, Університет ІІІ віку, Театр-студія "Дивний замок", Історичний Клуб "Холодний Яр", піар-агентство PR-Prime, Благодійний проєкт "Избранные дети", студія "Духовність української родини" при Національному музеї літератури, Всеукраїнський проєкт "Додай читання", Всеукраїнське об'єднання "Всі мрії", Клуб "Слово Жінки", формація "Барабука", видавництва "Кальварія" й "Український пріоритет", Спілка письменників України.

І тому їм летіло-падало прийняти Клуб письменників рівний-рівному у неділю, бо "у нас тут інший клуб збирається" (хоча площа бібліотеки дозволяє проводити декілька заходів одночасно, але ж лінь - не дозволяє).

А у будні у нас не буде потрібної кількості часу.

Та і не хочу я підставляти наш Клуб під удар їхньої зверхності та презирства, адже вже почула "якщо у вас немає виданої книги, то як ви вчите інших бути письменниками?" (і це після того, як двічі пояснила наш формат, де ніхто нікого не вчить).

Що ще неприємно вразило:

- дууже погана українська та перехід між собою на російську співробітниць, при тому, що у неділю у них збирається якраз клуб для покращення української, то можна же його почергово відвідувати;

- на абонементі видають російськомовні книги.