Місцини Києва

Оперетковий театр.

Скорочено: Київська оперета.

Організовано 1934 р. як Державний театр музичної комедії УРСР, з 1966 р. театр іменувався як Київський державний театр оперети, із 2004 р. академічний, 2009 р. театру надано статус національного.

Театр розміщено у будівлі колишнього Троїцького народного дому, збудованого на поч. ХХ ст. на благочинні кошти на вул. Велика Васильківська.

Тут діяло Київське товариство грамотності (1902-1908рр.), очолюване педагогом громадсько-політичним діячем В. Науменком.

У діяльності товариства брали участь відомі діячі науки та культури, громадсько-політичного та державного життя.

Тут розміщувалися:

редакції журналів "Кіевская старина" (редактор В. Науменко) (1902-1906 рр.) й "Україна" (1907 р.),

відділення редакції газети "Рада" (1906-1908рр.), що видавалася коштом Є. Чикаленка, редактори: Ф. Матушевський (1906-1907 рр.), М. Павловський (із 1907 р.), секретар — С. Петлюра.

Діяло правління Українського товариства "Просвіта" на пам'ять про Т.Г. Шевченка (1907-1910 рр.), голови: Б. Грінченко (1906-1909 рр.), С. Тимошенко (1909-1910 рр.).

Глядачеву залу народного будинку товариство здавало в оренду театральним колективам.

Тут виступала оперна група антрепренера М. Бородая (1902-1907 рр., із перервами).

В 1907-1917 рр. тут працював перший стаціонарний український професійний театр під керівництвом М.К. Садовського, який проживав у цьому будинку (1907-1920 рр.).

На сцені теперішньої оперети працювали корифеї українського театру поч. ХХ ст. — його тодішньою примою була М.К. Заньковецька, свою акторську діяльність 1916 р. розпочав Лесь Курбас. На сцені Театру Миколи Садовського проводила репетиції трупа Леся Курбаса та розпочав вистави Молодий театр (1916-1917 рр.).

До ангажементу запрошувалися солісти київської опери Г. Внуковський, Ф. Павловський.

Із театром співпрацювали композитори М. Лисенко та К. Стеценко.

У театрі працював Олімпійський комітет, який займався підготовкою та проведенням першої Олімпіади у російській імперії (1913 р.).

В 1917 р. сама будівля театру зіграла важливу історичну роль, тут зібралися представники київського гарнізону для координації та керування процесом українізації підрозділів армії. На зібранні було створено Український військовий клуб ім. Гетьмана Павла Полуботка та визначено головне завдання — формування української армії.

За часів Української Народної Республіки театр отримав іншу назву — Національний зразковий театр. Театром керував актор, режисер, народний артист срср, Герой Праці П. Саксаганський (1918-1922 рр.).

У хорі співав майбутній народний артист срср І. Козловський (1918 р.).

Тимчасово працював Перший театр Української радянської республіки ім. Шевченка (травень-серпень 1919 р.).

Із січня 1923 р. — Театр ім. М. Заньковецької, який того самого року виїхав із Києва.

Наприкінці 1920-х рр. у приміщенні був клуб металістів і спортивні зали. Лише 1934 р. театр відновлено як Державний театр музичної комедії УРСР.

Першою виставою наново організованого Театру музичної комедії стала оперета "Продавець птахів" К. Целлера (прем'єра — 1 грудня 1935 р.). Поряд із нею у репертуарі театру були оперети "Кажан" Й. Штрауса, "Циганська любов" Ф. Легара, "Синя борода" Ж. Оффенбаха.

Серед перших режисерів театру — С. Каргальський, Б. Балабан, О. Барсегян. Довгий час головним диригентом театру був композитор і диригент Олексій Рябов — автор відомих українських оперет "Весілля в Малинівці" (1938 р.), "Сорочинський ярмарок" (1943 р.), "Червона калина" (1954 р.).

В 1938 р. на сцені театру була вперше поставлена українська оперета — "Весілля в Малинівці" О. Рябова.

У роки Другої світової війни театр було евакуйовано до Казахстану.

Протягом багатьох років існування театру у ньому працювали такі актори як В. Новинська, Г. Лойко, М. Блашук, Л. Пресман, Д. Пономаренко, К. Мамикіна, Д. Шевцов і багато інших.

Сучасна реконструкція театру проєктувалася групою архітекторів Київського інституту "Діпроміст" під керівництвом лауреата Шевченківської премії Ернеста Бикова.

Майже кожного сезону колектив Київської оперети готує прем'єрну виставу (або і декілька).

У 2008-2009 рр. (74-й театральний сезон) такими були оперета Імре Кальмана "Містер Ікс" і мюзикл "Лампа Аладдіна".

У сучасності театр поряд із традиційними популярними оперетами здійснює також постановки мюзиклів, музичних вистав, музично-пластичних дійств, шоу-програм.

Вперше я була тут на гастролях театрального артпроєкту "Оскар і Рожева Пані". Просто дуже люблю цю книгу. (А вперше на виставі за нею була у Донецькому обласному театрі юного глядача: на малій сцені під час театрального фестивалю її показував Донецький камерний театр "Жуки").

Крайній раз була тут на поетичній драмі "Маруся Чурай" (за поемою Ліни Костенко). Дякую Євгенії Яніш за квиток.