Місцини Києва

Ecclesia Catholica St. Alexandri.

Храмове свято — 3 травня.

Найбільш стара з католицьких святинь Києва, що збереглися.

Храм стоїть на Південному краю Михайлової або Володимирської гори, на розі вулиць Костельна та Трьохсвятительська. У часи малоповерхової забудови Хрещатика та Трьохсвятительської вулиці, він панував над центром міста (теперішніми Майданом Незалежності, Європейською площею, початком вулиці Грушевського). Місце для церкви було обране не випадково: під час урочистої зустрічі олександра І 1816 р. саме тут, на майданчику давнього бастіону, на честь царя-переможця була влаштована грандіозна ілюмінація у вигляді тріумфальної арки.

На поч. XIX ст. у Києві був лише один римо-католицький храм — дерев'яна церква.

В 1814 р. вона згоріла, тому київські католики вирішили спорудити нову. Серед шляхтичів Київської губернії російської імперії почався збір коштів. Розміри пожертв вираховувалися залежно від кількості кріпаків, які належали шляхтичу, — 25 коп. із кожної ревізської душі.

У березні 1814 р. голова губернського дворянства граф Потоцький написав листа імператору олександру І із проханням дозволити будівництво римо-католицького храму.

Дозвіл було отримано лише 1815 р., а 1816 р. київська міська влада виділила землю під будівництво.

Закладення та освячення першого каменю церкви Святого Олександра відбулось у серпні 1817 р. Храм мусив належати Домініканському ордену. Автор первісного проєкту достеменно невідомий.

Будівництво храму йшло дуже поволі. Однією із причин було складне розташування ділянки. Вона розміщувалася на крутому схилі, який постійно доводилось укріплювати, поряд із дорогою. Жвава дорога до Михайлівського монастирю спричиняла постійне осипання ґрунту зі схилу. Крім того постійно відчувався брак коштів.

Ще гіршою ситуація з будівництвом стала після Польського повстання 1830-1831 рр., коли отці-домініканці були вимушені залишити Київ. Недобудована споруда церкви почала руйнуватися.

Проте 1835 р. церкву врятували завдяки поміщику Антонію Савицькому, який пообіцяв виділити необхідну суму на добудову храму — 196 770 крб.

Новий проєкт для церкви Святого Олександра розробив архітектор Людвік Станзані, та його було дещо змінено професором Київського університету Францом Меховичем, який завершував будівництво. Відповідно зміненого проєкту портик храму став чотириколонним замість шести, а на кутах церкви з'явились невеличкі башти-дзвіниці. Храм мав шість бічних вівтарів і багатий інтер'єр. Будівництво тривало чверть сторіччя та завершилося 1842 р.

Виконаний у стилі класицизму, хрестоподібний (квадратний) у плані, з високою головною банею та двома баштами, портиком при вході.

Храм був центром як духовного, так і громадського життя, зокрема, тут відбувалися виступи солідарності польської молоді у дні листопадового повстання 1863-1864 рр.

В 1879 р. в Олександрійській церкві був охрещений майбутній художник Казимир Малевич.

Оскільки головний храм не міг вмістити усіх парафіян, з'явився другий київський католицький Костел Святого Миколая. Після його зведення Олександрійський храм втратив домінуючу роль серед римо-католиків Києва та потихеньку почав занепадати.

На поч. XX ст. прилеглі квартали були місцем компактного проживання польської спільноти.

В 1920-1930-х рр. церква працювала в умовах радянського антирелігійного тиску. Священики парафії зазнавали постійних гонінь — майже всі вони були згодом репресовані. Останнім священиком Церкви був Сигізмунд Квасневський.

В 1937 р. його заарештували і стратили. Відтоді церква Святого Олександра перестала функціонувати як храм. Її внутрішні приміщення були перебудовані.

Під час Другої світової війни з 1941 р. тут існувала греко-католицька парафія, яку організували священики з Галичини о. Кладочний і о. Процюк.

Комуністична влада перетворила костел спочатку на чотириповерховий гуртожиток робітників "Київгазбуду" та "Міськторгвідділу", а 1952 р. — на планетарій Київського університету.

В 1987 р. планетарій переїхав до нової будівлі та церкву покинули. Будівля поступово руйнувалася.

Перші богослужіння проводились просто на сходах і у портику храму, ще до повернення його вірянам 1991 р.

В 1991 р. її повернули римо-католицькій громаді Києваву аварійному стані.

В 1991-1994 рр. церкву Святого Олександра реставрували.

7 жовтня 1995 р. Церква була освячена вдруге. Вона має статус прокатедерального собору Києво-Житомирської дієцезії Римо-католицької церкви в Україні.

25 червня 2001 р. церкву відвідав папа Іван Павло II під час свого візиту до Києва.

6 червня 2021 р. піднесений до статусу Катедрального Собору.

Я була тут на Різдво 2015 р.